Рішення № 97869139, 22.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. Справа№200/3892/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про відмову в призначенні грошової допомоги ВПО, допомоги при народженні дитини; зобов`язання Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми, тобто 41280 грн., поновити виплату допомоги для покриття витрат на проживання ОСОБА_1 за його заявою від 10.03.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народився син – ОСОБА_2 та, на даний час, разом з дитиною має статус тимчасово переміщеної особи.

21 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг та заявою про призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 . Однак позивачу було відмовлено.

10.03.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг та заявою про призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини – ОСОБА_2 . Однак, листом від 15.03.2021 року, у відповідь на заяву про надання інформації щодо причини відмови у виплаті допомог, позивача повідомлено, що в призначенні допомог було відмовлено у зв`язку із тим, що під час перевірки позивача не було вдома, та надав витяг протоколу про відмову у призначенні допомог.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні державної допомоги при народженні дитини та допомоги при внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 26 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/3892/21-а

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Запропонувано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали подати до суду відзиву на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.

13 травня 2021 року на електрону адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якої зазначено, що 10.03.2021 року позивач звернувся до управління із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг йому та його малолітньому сину, а також із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Відповідно до акту виходу соціального інспектора за місцем фактичного проживання внутрішньо переміщених осіб від 12.03.2020 року № 10, встановлено відсутність ОСОБА_1 та його сина ОСОБА_2 за місцем проживання, а отже неможливо було скласти акт обстеження матеріально – побутових умов сім`ї. Зазначений акт передано разом із поданням про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) соціальних виплат позивачу до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово – цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області. Відповідно до протоколу від 17.03.2020 року № 11 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області, вирішено не призначати допомогу при народженні дитини та щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг у зв`язку із неможливістю складання акту обстеження матеріально – побутових умов сім`ї. На виконання рішення комісії, рішенням начальника управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області від 18.03.2020 року, позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини та щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг. Вважає, що жодної норми законодавства працівниками управління не порушено, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Разом з тим, посилається на пропущення позивачем строків звернення з адміністративним позовом до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.

При вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що зазначена норма є загальною нормою, яка врегульовує строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених або оспорюваних прав.

Як вбачається з позовної заяви та з матеріалів справи, у зв`язку з юридичною необізнаністю, тільки на запит адвоката відповідач надав витяг з оскаржуваного рішення про відмову у допомозі, яку отримано 15.01.2021 року. Після чого позивачу стало відомо, що його права та права дитини порушуються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем строків звернення до суду не пропущено.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , паспорт сер. НОМЕР_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , згідно довідки від 21.02.2020 року № 1458-5000270723 є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідач - Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області є суб`єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син - ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження від 21 грудня 2019 року сер. НОМЕР_3 .

Відповідно до довідки від 21.02.2020 року № 1458-5000270726, ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, законним представником якого є ОСОБА_1 .

18.03.2020 року Управлінням соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з неможливістю здійснити обстеження матеріально – побутових умов сім`ї та складання відповідного акту – рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 17.03.2020 року № 11.

18.03.2020 року Управлінням соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання, у зв`язку з неможливістю здійснити обстеження матеріально – побутових умов сім`ї та складання відповідного акту – рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 17.03.2020 року № 11.

Листом Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області від 15.03.2021 року № 07/01-24/0381, у відповідь на адвокатський запит від 04.03.2021 року № 01/03 про надання інформації, зокрема зазначено, що 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та заявою про призначення державної соціальної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 . 02 березня 2020 року державним соціальним інспектором здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_3 . Здійснити обстеження та скласти відповідний акт не було можливості з причини відсутності заявника або інших представників за адресою, зазначеною у заяві. 10 березня 2020 року особову справу ОСОБА_4 розглянуто на засіданні міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та прийнято рішення щодо призначення щомісячної адресної допомоги. Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 та постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. з урахуванням акту виходу соціального інспектора за місцем фактичного проживання/перебування від 02 березня 2020 року № 6 прийнято рішення не призначати відповідні типи допомоги у зв`язку з неможливістю здійснити обстеження та скласти акт обстеження матеріально - побутових умов сім`ї. 10 березня 2020 року ОСОБА_5 повторно звернувся до управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - щомісячна адресна допомога) та заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 . 12 березня 2020 року державним соціальним інспектором повторно здійснено вихід за адресою проживання ОСОБА_3 . Здійснити обстеження та скласти відповідний акт не було можливості з причини відсутності заявника або інших представників за адресою, зазначеною у заяві. 17 березня 2020 року особою справу ОСОБА_4 розглянуто на засіданні міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та прийнято рішення щодо призначення щомісячної адресної допомоги. Керуючись постановою Кабінет} Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 та постановою Кабінет} Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. з урахуванням акту виходу соціального інспектора за місцем фактичного проживання/перебування від 12 березня 2020 року № 10 прийнято рішення не призначати відповідні типи допомоги у зв`язку з неможливістю здійснити обстеження та скласти акт обстеження матеріально - побутових умов сім`ї. 18 березня 2020 року в телефонному режимі заявникові повідомлено про прийняті рішення.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини та допомоги переміщеним особам на проживання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сімям з дітьми" від 21.11.1992 року №2811-ХII (далі – Закон №2811-ХII), громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Стаття 10 Закону №2811-ХII визначає, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно ч.1-3 ст.11 Закону № 2811-ХII, допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови предявлення паспорта або іншого документа, що посвідчуєособу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини.

Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Відповідно до положень ч.6, ч.8 ст.11 Закону №2811-ХII, допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Пунктами 10, 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001р. (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача щодо призначення допомоги при народженні дитини) (далі – Порядок №1751) передбачено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Слід також зазначити, що відмовляючи у відновленні виплати позивачу допомоги при народженні дитини відповідач посилається на непідтвердження факту проживання родини за вказаною адресою, а саме: неможливістю здійснити обстеження матеріально – побутових умов сім`ї та складання відповідного акту.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII від 20.10.2014р., яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст.7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюєтьсявідповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розвязання проблем, повязаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст.12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач та її дитина є внутрішньо переміщеними особами до м. Авдіївка, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.02.2020 року № 1458-5000270723 та від 21.02.2020 року № 1458-5000270726 відповідно. Зазначені довідки було надано відповідачу при зверненні із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для відмови в призначенні та виплати допомоги при народженні дитини, а Постанова Кабінету Міністрів України №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання допомоги при народженні дитини позивачем.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюютьсявони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увагаприділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобовязуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обовязки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З приводу спірних правовідносин щодо призначення державної грошової допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на отримання щомісячної адресної допомоги як особі, що переміщена з тимчасового окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 333/3750/17.

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини та щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг і, враховуючи наведене, та те, що нормами чинного законодавства позивачу гарантоване право на отримання допомог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що в межах даних спірних правовідносин відповідачем було прийняті Рішення від 18.03.2020 року, яким позивачу відмовлено у призначенні вищезазначених допомог.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного, повного та ефективного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють права дитини, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати саме рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народження дитини від 18.03.2020 року та рішення відповідача про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг від 18.03.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 241-246, 250-251, 255, 257-263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактична адреса мешкання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (код ЄДРПОУ 40865754, Донецька область, м. Авдіївка, бул. Шевченка, буд. 13) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області від 18.03.2020 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини – ОСОБА_2 в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми, тобто 41280 грн.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області поновити виплату допомоги для покриття витрат на проживання ОСОБА_1 за його заявою від 10.03.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово – цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (код ЄДРПОУ 40865754, Донецька область, м. Авдіївка, бул. Шевченка, буд. 13) на користь спеціального фонду Державного бюджету України, судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Галатіна