Рішення № 97867078, 24.06.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021м. ДніпроСправа № 904/4121/21

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ", м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення боргу у розмірі 18 927, 51 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" (далі - Відповідач) про стягнення боргу в розмірі 18 927,51 грн., з яких: 14 845,16 грн. - основного боргу, 1 577,47 грн. - пені, 913,69 грн. - 3% річних, 1 479, 77 грн. - інфляційних втрат, 111,42 грн. збитків.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору постачання природного газу № 3484/18-РО-3.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі №904/4121/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, просив суд зменшити розмір пені на 50%, відмовити в частині стягнення збитків в розмірі 111,42 грн. та відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2021 року. Відзив на позов мотивовано тим, що АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" є виробником теплової енергії, яку виробляє з природного газу. Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 360 від 13.06.2007 функції з реалізації виробленої АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання правобережної частини міста, а також повної бази даних споживачів 1,2,3,4 груп станом на 30.09.2011 було вирішено передати до КП КМР "Тепломережі". Правовідносини регулювались договорами поставки теплової енергії у вигляді гарячої води для потреб населення, установ і організацій, що фінансуються із державного та місцевих бюджетів, та інших суб`єктів господарювання. КП КМР "Тепломережі" своєчасно не виконувало зобов`язання зі сплати послуг теплопостачання, у зв`язку з чим було порушено провадження у справ про банкрутство КП КМР "Тепломережі" у справі 904/1334/18. Борг КП КМР "Тепломережі" перед АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" було визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 по справі № 904/1334/18 у загальному розмірі 1 597 510 139 грн. 34 коп. Невиконання грошових зобов`язань одного великого контрагента перед АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" призвело до неможливості виконання підприємством своїх грошових зобов`язань перед іншими контрагентами, в тому числі перед Позивачем". Майновий стан підтверджений довідкою про фінансовий стан підприємства, яка залучена до матеріалів справи. У зв`язку з погіршенням фінансового стану внаслідок зменшення об`ємів виробництва та надходжень, з метою економії коштів за спожиту теплову енергію АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" змушено переходити на скорочений робочий тиждень з нормою робочого часу 24,75 годин з квітня 2021 року.

Також Відповідач зазначає, що фінансовий стан підприємства не є єдиною підставою відстрочення виконання рішення суду. Також відповідач звертає увагу суду на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" вирішено продовжити приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році, в тому числі й АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль". Термін продовження не вказано, тобто вирішено продовжити до завершення або прийняття рішення про виключення. Примусове виконання рішення буде неможливим в силу пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавчі провадження", відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Таким чином, вказані обставини істотно ускладнюють виконання судового рішення у справі, що відповідає вимогам статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, рішенням Кам`янської міської ради № 2009-44/VII від 09.07.2020 вирішено передати АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" функції з реалізації теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини міста Кам`янське та визнати постачальником цих послуг. Таким чином, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" є стратегічно-важливим об`єктом міста Кам`янське. Відповідач вказує на те, що рівень оплати за послуги постачання теплової енергії наразі доволі низький, у той же час, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" планує стягувати заборгованість зі споживачів в судовому порядку в міжопалювальному сезоні, і згодом матиме можливість належно виконувати зобов`язання, в тому числі і перед позивачем. Єдиним шляхом реального виконання зобов`язань є відстрочення виконання рішення суду протягом розумного часу, коли підприємство накопичить необхідні кошти, отримані від фінансових результатів своєї господарської діяльності, і зможе виконати його в добровільному порядку без шкоди для власного фінансового стану, від якого залежить належне виконання функцій теплопостачання в правобережній частині міста Кам`янське.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти зменшення розміру пені та надання відстрочки виконання рішення суду, посилаючись на те, що підприємство Відповідача у спірному періоді має прибуток, кошти на рахунку, тощо. Щодо заперечень відповідача в частині стягнення суми збитків, Позивач зазначив, що відповідне право закріплено Правилами постачання природного газу та умовами договору постачання природного газу.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Споживачем) укладено договір постачання природного газу № 3484/18-РО-3 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності). (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3. Договору необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 мою Договору, споживач визначає самостійно.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території і та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна "Нафтогаз України" на митну територію України (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 6 від 20.03.2019 року Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 30.04.2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 3,724 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року Постачальник передає Споживачеві газ у загальному потоці газу у разі передачі:

- природного газу власного видобутку – у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу – у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.8. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року).

Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу (п. 4.3. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року).

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року.)

Пунктом 5.3. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений Постачальником Споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на Споживача поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання;

2) в будь-якому випадку, Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до пункту 5.1. цього Договору;

3) з поточного рахунка Споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника та зараховуються як оплата за природний газ поставлений Постачальником Споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на Споживача не поширюються вимоги підпункту 2 пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання;

Кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;

4) шляхом зарахування Постачальником коштів, що надійшли від Споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості – за наявності заборгованості у Споживача за цим Договором.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору, в період з листопада 2018 року по березень 2019 року, Позивач поставив Відповідачеві природний газ на загальну суму 24 221,22 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного (а.с.42-46).

Відповідач за поставлений природний газ розраховувався частково, внаслідок чого, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 14 845,16 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.2. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року сторони погодили, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу

У зв`язку з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, Позивач вимагає стягнення 1 577, 47 грн. – пені за загальний період прострочення з 27.12.2018 року по 28.02.2021 року (по кожному акту окремо).

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми матеріального закону, позивач вимагає стягнення суми трьох процентів річних у розмірі 913,69 за період прострочення з 27.12.2018 року по 28.02.2021 року та 1 479,77 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2019 по 28.02.2021 року (а.с.а.с.12-16).

Здійснивши перевірку наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що визначення розміру пені, відсотків річних та інфляційних втрат здійснено позивачем вірно.

Крім стягнення суми основного боргу, пені, відсотків річних та інфляційних втрат, Позивач вимагає стягнення суми збитків в розмірі 111,42 грн., які виникли внаслідок різниці між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використання за підсумками березня 2019 року.

Як убачається з матеріалів справи, вимоги в частині збитків обґрунтовує тим, що відповідно до умов п. 3.13. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього Договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vn) х Ц х К, )

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання - передачі природного газу;

Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1.. цього Договору;

Ц - ціна природного газу за цим Договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Згідно п. 5.7. Договору з урахуванням Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 13 цього Договору, здійснюється наступним чином:

- Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Споживач) порушив пункт 3.9 цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього Договору;

Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду Споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) Постачальнику збитки, Споживач несе відповідальність перед Постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

20.05.2019 року Позивачем було направлено на адресу Відповідача акт-претензію від 16.05.2019 року з вимогою сплатити збитки в розмірі 1 311,85 грн. на підставі п. 3.13 та 5.7. Договору, яка залишена відповідачем без задоволення.

Здійснивши оцінку доводів Позивача в частині вимог про відшкодування збитків, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Отже, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.

Що стосується вина боржника у порушенні зобов`язання, то вона презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Умовами розділу 2 Договору сторони передбачили замовлені обсяги природного газу які можуть переглядатися та коригуватися за ініціативою споживача.

Сторони договору передбачили, що допускається відхилення обсягів використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі плюс/мінус п`ять відсотків від визначеного в п. 2.1. обсягу.

Підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що відшкодування збитків споживачем, який не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Таким чином, враховуючи, зокрема положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5,0 відсотків без проведення коригування), Позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на безумовну можливість стягнення суми в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Вказане право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.

До того ж, пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір збитків, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування збитків, Позивач, у тому числі, посилаючись на пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, підтвердив існування різниці між об`ємом замовленого та фактично спожитого Відповідачем газу, здійснив розрахунок виходячи з вартості невикористаних обсягів газу та подвійної облікової ставки НБУ у спірному період, при цьому, не надав жодних доказів в підтвердження понесення збитків від такої різниці та саме у заявленому розмірі.

З урахування наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову у відповідній частині вимог.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 18 816,09 грн., з яких: 14 845,16 грн. - основного боргу, 1 577,47 грн. - пені, 913,69 грн. - 3% річних, 1 479, 77 грн. - інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідач просить суд зменшити суми пеню на підставі ст. 233 ГК України на 50% та відстрочити виконання рішення до 01.10.2021 року.

Клопотання мотивовано скрутним фінансовим станом підприємства. Крім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 "Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності" вирішено продовжити приватизацію об`єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році, в тому числі й АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль". Термін продовження не вказано, тобто вирішено продовжити до завершення або прийняття рішення про виключення. Примусове виконання рішення буде неможливим в силу пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавчі провадження", відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Таким чином, вказані обставини істотно ускладнюють виконання судового рішення у справі, що відповідає вимогам статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, рішенням Кам`янської міської ради № 2009-44/VII від 09.07.2020 вирішено передати АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" функції з реалізації теплової енергії для потреб опалення споживачів правобережної частини міста Кам`янське та визнати постачальником цих послуг. Таким чином, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" є стратегічно-важливим об`єктом міста Кам`янське. Відповідач вказує на те, що рівень оплати за послуги постачання теплової енергії наразі доволі низький, у той же час, АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" планує стягувати заборгованість зі споживачів в судовому порядку в міжопалювальному сезоні і згодом матиме можливість належно виконувати зобов`язання, в тому числі і перед позивачем. Єдиним шляхом реального виконання зобов`язань є відстрочення виконання рішення суду протягом розумного часу, коли підприємство накопичить необхідні кошти, отримані від фінансових результатів своєї господарської діяльності, і зможе виконати його в добровільному порядку без шкоди для власного фінансового стану, від якого залежить належне виконання функцій теплопостачання в правобережній частині міста Кам`янське.

В підтвердження зазначених обставин, Відповідач надав суду копії: ухвали господарського суду від 19.04.2021 року по справі № 904/4121/21; довідки про середню за добу температуру повітря за березень 2019 року; рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 360 від 13.06.2007 року; довідки про фінансовий стан АТ “Дніпровська ТЕЦ”; акту звіряння розрахунків між АТ “НАК” Нафтогаз України” від 31.10.2020 року; акту звіряння розрахунків з КП КМР “Тепломережі”; ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2021 року по справі № 904/1334/18; ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018 року по справі №904/1334/18; ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 року в справі 904/1334/18; наказу № 25 від 05.02.2021 року; розпорядження Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 “Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності”; рішення Кам`янської міської ради № 2009-44/УІІ від 09.07.2020 року.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження винятковості причин неналежного виконання зобов`язання та невідповідності розміру санкції наслідкам порушення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені. При цьому суд зауважує, що надана позивачем довідка про фінансовий стан підприємства, не відображає фактичного матеріального становища підприємства станом на час вирішення даного спору в суді.

Відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01.10.2021 року.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, обов`язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення, є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем надано суду ухвали про відхилення грошових вимог відповідача та довідка про фінансовий стан підприємства, водночас, доказів в підтвердження обставин, з існуванням яких закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, зокрема, доказів, які свідчать про відсутність у підприємства коштів станом на 2021 рік, або майна, за рахунок якого можливо виконання рішення суду, відповідачем не надано.

За викладених вище обставин заява Відповідача про відстрочення виконання судового рішення підлягає відхиленню.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ" (51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 00130820) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 14 845, 16 грн. основного боргу, 1 577,47 грн. пені, 913,69 грн. 3% річних, 1 479,77 грн. інфляційних втрат, 2 256, 64 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання Відповідача про зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.06.2021

Суддя О.В. Ліпинський