Рішення № 97866125, 23.06.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Черняк В. Г.

Справа № 644/5819/20

Провадження № 2/644/443/21

23.06.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Черняка В.Г.,

секретаря судових засідань – Красовської К.В., Луценко К.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Харківського МНО Єніна Лариса Вікторівна, про визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним укладений 17.06.2020 року договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. за реєстровим №468, за яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 .

В аргументування вимог за позовом позивач зазначив, що 06 лютого 2020 року він звертався в Орджонікідзевський районний суд м. Харкова із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив суд застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) гривень, а також витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 картину « ОСОБА_4 ».

Одночасно зі зверненням в районний суд із вказаним позовом, ОСОБА_1 подавав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти заборону відчуження на 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Станом на момент звернення позивача ОСОБА_1 в суд із вказаною заявою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містились відомості про те, що відповідачу ОСОБА_2 належало 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

За наслідками розгляду вказаної заяви 12 лютого 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова постановив ухвалу, якою було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі .

15 липня 2020 року Харківським апеляційним судом винесено постанову, якою оскаржувану ухвалу було скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заборонено відчуження 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_2 .

Крім того, за наслідками розгляду цивільної справи № 644/894/20, 30 червня 2020 року судом за зазначеним позовом прийнято рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 240 000 грн.

20 липня 2020 року позивачу ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно випадково стало відомо про те, що ще 17 червня 2020 року тобто під час перебування на розгляді в суді першої інстанції цивільного позову про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, а також під час апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції ухвали районного суду про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, відповідач ОСОБА_2 незаконно та протиправно (і скоріш за все фіктивно) позбувся єдиного належного йому нерухомого майна - 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , переоформивши право власності на нього за своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка, згідно доступної з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно інформації, набула право власності на вказану частину житлового будинку на підставі договору дарування, посвідченого 17 червня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л. В. за реєстровим № 468 .

Позивач вважає, що відчуживши єдине належне йому нерухоме майно на користь своєї матері, відповідач ОСОБА_2 , намагається будь-яким чином унеможливити поновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 , на користь кого судовим рішенням присуджена до стягнення з відповідача ОСОБА_2 достатньо велика сума грошових коштів.

Укладаючи договір дарування, посвідчений 17 червня 2020 року ПН ХМНО Єніною Л. В. за № 468 (далі - Договір дарування), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знали про судовий спір в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова у справі № 644/894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів.

Укладаючи Договір дарування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 намагалися уникнути примусової реалізації цього майна в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20.

Будь-якого іншого майна, належного відповідачу ОСОБА_2 , за рахунок реалізації якого можливо виконати рішення суду від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20, за твердженням позивача, наразі у відповідача ОСОБА_2 вже немає.

У зв`язку з цим, судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, загальний розмір яких на даний час становить 240 000 (двісті сорок тисяч) грн., так і залишиться невиконаними.

Оспорюваний позивачем, укладений відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Договір дарування частини житлового будинку, на думку останнього, має очевидні ознаки фіктивності і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 відчужив належну йому частину житлового будинку на користь своєї матері ОСОБА_3 .

Відчуження вказаного майна відповідач ОСОБА_2 вчинив після того, як було відкрито провадження в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова у справі за позовом ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору та стягнення грошових коштів.

На думку позивача, ОСОБА_2 розумів, що в результаті рішення апеляційного суду може бути накладено арешт на належні йому на той час 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відчуживши вказане майно на користь своєї рідної матері ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 все одно продовжує бути зареєстрованим за адресою цього ж будинку ( АДРЕСА_1 ) він продовжує використовувати його у своїх інтересах, та в інтересах своєї родини.

Позивач вважає, що дії сторін оспорюваного Договору дарування спрямовані були виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича виключно з єдиною метою - приховати це майно від державного виконавця, аби в майбутньому за його рахунок не було виконано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20 про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 . За таких обставин, оспорюваний Договір дарування частини житлового будинку, позивач вважає був укладений з порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Пославшись на зазначені обставини, позивач просив визнати недійсним Договір дарування укладений 17 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Ларисою Вікторівною за реєстровим № 468, за яким ОСОБА_2 подарував 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідачі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали відзив на позов в якому зазначили, що із позовними вимогами ОСОБА_1 не згодні в повному обсязі та вважають їх не обґрунтованими.

ОСОБА_1 зазначає у позові, що ОСОБА_3 , є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . Проте це цілком не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 , є його колишньою дружиною.

Шлюб між ними розірвано 03.05.2001 року. Відчуження за договором дарування 30/100 будинку АДРЕСА_1 було зумовлено тим, що у них з відповідачем ОСОБА_2 від шлюбу є діти, троє синів.

Наймолодший син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 27.04.2016 року в цивільній справі № б44/ ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 було виселено та знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення було виконано в 2019 році. ОСОБА_6 , 2006 року народження, і вона потребували житла та реєстрації за місцем проживання, іншого нерухомого майна ОСОБА_3 не має.

Відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Укладаючи договір дарування від 17 червня 2020 року, він ОСОБА_2 не мав на меті уникнення відповідальності від грошового зобов`язання, а мав не меті передати ОСОБА_3 права власності на житло, в тому числі забезпечення колишньої дружини і їх спільного неповнолітнього сина постійним житлом, де вони і зареєструвалися. Таким чином, їх волевиявлення при укладанні правочину відповідало їх дійсному волевиявленню і в жодному разі не є фіктивним правочином.

Позивач також безпідставно посилається у позові на обізнаність з боку ОСОБА_3 про наявність спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , про розгляд Орджонікідзевським районним судом м. Харкова цивільної справи № 644/894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Дане твердження є не обґрунтованим, бо вона жодного разу не приймала участі у зазначеній цивільній справі в якості представника відповідача та не подавала як представник документи. В неї дійсно мається нотаріальне доручення від імені колишнього чоловіка, ОСОБА_2 можливо повідомляв суд і можливо планував представництво його інтересів у цивільній справі за її допомогою, але особисто вона участі не приймала.

На момент укладання спірного договору дарування не було жодних перешкод заборон на відчуження спірної частини будинку.

ОСОБА_2 було відомо, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову судом першої інстанції було відмовлено.

Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення в зазначеній цивільній справі № 644/894/20 - 30 червня 2020 року.

Харківський апеляційний суд ухвалив постанову про скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.02.2020 року про відмову задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову лише 15 липня 2020 року.

Враховуючи, що він, ОСОБА_2 не мав жодних перешкод з юридичної точки зору для вчинення правочину, а саме спірного договору дарування, а мати його сина та їх син терміново потребували забезпечення житлом та реєстрацією за місцем проживання, він розпорядився своєю власністю на законних підставах та мав намір на настання правових наслідків укладання такого правочину.

Укладання договору дарування між ними жодним чином не суперечило їхньому волевиявленню, інтересам третіх осіб та не виключало можливість виконання рішення суду щодо стягнення з нього, ОСОБА_2 , грошових коштів на користь ОСОБА_1 . Він, ОСОБА_2 , обов`язково виплатить стягнуту на користь позивача грошову суму за рішенням суду.

При укладання спірного правочину ними дотримані всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.08.2020 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову – накладено арешт на 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 .

Сторонами по справі подані заяви та відзиви на позов.

Позивач та відповідачі по справі просили суд розглянути справу за їх відсутності в судовому засіданні. Про час і місце розгляду справи сторони повідомлялись судом в установленому порядку.

Заяву представника відповідача – ОСОБА_7 про чергове перенесення розгляду справи з 23.06.2021 року на іншу дату з причин її знаходження за межами м. Харкова – суд вважає такою, що не підтверджує поважність причин неявки в судове засідання і з врахуванням попередніх заяв позивача і відповідачів по справі, а саме про розгляд справи в їх відсутності, вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності сторін, на підставі наданих ними доказів суду.

Дослідивши надані суду сторонами в підтвердження як вимог за позовом так і заперечень проти позову докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 червня 2020 року ОСОБА_2 уклав договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Ларисою Вікторівною за реєстровим № 468, за яким 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 він подарував ОСОБА_3 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів - прийнято рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальний розмір яких становить 240 000 (двісті сорок тисяч) гривен.

Як зазначив, звертаючись до суду з позовом позивач ОСОБА_1 , його інтерес полягає в тому, щоб спірна частина житлового будинку повернулася у власність відповідача ОСОБА_2 , оскільки від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20 у межах майбутнього виконавчого провадження. Укладений відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Договір дарування частини житлового будинку, який міг би бути реалізований в порядку примусового виконання рішення районного суду після відкриття виконавчого провадження в інтересах позивача, є нічим іншим, як фраудаторним правочином, оскільки на думку позивача він вчинений відповідачами на шкоду його інтересам як позивача.

Зазначені доводи щодо інтересу позивача, який хоча і не був стороною оспорюваного Договору дарування, суд вважає такими, що заслуговують на увагу, позивач є заінтересованою особою, яка має право домагатися визнання Договору дарування недійсним, оскільки вимоги ОСОБА_1 спрямовані на приведення сторін недійсного договору до того стану, який саме вони, сторони, мали до його укладення.

Оспорюваний позивачем, укладений відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Договір дарування частини житлового будинку, на думку останнього, має ознаки фіктивності і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав.

Так, позивачем однією з підстав визнання договору дарування недійсним в позові зазначено, що відповідач ОСОБА_2 відчужив належну йому частину житлового будинку на користь своєї матері ОСОБА_3 .

Відчуження вказаного майна відповідач ОСОБА_2 вчинив після того, як було відкрито провадження в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова у справі за позовом ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору та стягнення грошових коштів.

На думку позивача ОСОБА_2 розумів, що в результаті рішення апеляційного суду може бути накладено арешт на належні йому на той час 30/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відчуживши вказане майно на користь своєї рідної матері ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 все одно залишається зареєстрованим за адресою цього ж будинку ( АДРЕСА_1 ) він продовжує використовувати його у своїх інтересах, та в інтересах своєї родини.

Позивач вважає, що дії сторін оспорюваного Договору дарування спрямовані були виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича виключно з єдиною метою - приховати це майно від державного виконавця, аби в майбутньому за його рахунок не було виконано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20 про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 . За таких обставин позивач вважає, що оспорюваний Договір дарування частини житлового будинку укладений з порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідачі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі, вважають їх не обґрунтованими з наступних підстав.

Так, ОСОБА_1 зазначає у позові, що ОСОБА_3 , є матір`ю відповідача ОСОБА_2 . Проте це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 , є його колишньою дружиною. Шлюб між ними розірвано 03.05.2001 року, відчуження за договором дарування 30/100 будинку АДРЕСА_1 було зумовлено тим, що у них з відповідачем ОСОБА_2 від шлюбу є діти - троє синів.

Наймолодший син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 27.04.2016 року в цивільній справі № б44/ ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 було виселено та знято з реєстрації за адресою; АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення було виконано в 2019 році. ОСОБА_6 , 2006 року народження і вона потребували постійного житла та реєстрації за місцем проживання. Іншого нерухомого майна ОСОБА_3 не має.

Відповідно до положень ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Укладаючи договір дарування від 17 червня 2020 року, він ОСОБА_2 не мав на меті уникнення відповідальності від грошового зобов`язання, а мав не меті передати ОСОБА_3 права власності на житло, в тому числі забезпечення колишньої дружини і їх спільного неповнолітнього сина постійним житлом, де вони і зареєструвалися. Таким чином, їх волевиявлення при укладанні правочину відповідало їх дійсному волевиявленню і в жодному разі не є фіктивним правочином.

Позивач також безпідставно посилається у позові на обізнаність з боку ОСОБА_3 , про наявність спору між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , про розгляд Орджонікідзевським районним судом м. Харкова цивільної справи № 644/894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Дане твердження є не обґрунтованим, бо вона жодного разу не приймала участі зазначеній цивільній справі в якості представника відповідача та не подавала як представник документи.

В неї дійсно мається нотаріальне доручення від імені колишнього чоловіка, ОСОБА_2 можливо повідомляв суд і можливо планував представництво його інтересів у цивільній справі за її допомогою, але особисто вона участі не приймала.

На момент укладання спірного договору дарування не було жодних перешкод заборон на відчуження спірної частини будинку.

ОСОБА_2 було відомо, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову судом першої інстанції було відмовлено.

Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення в зазначеній цивільній справі № 644/894/20 - 30 червня 2020 року.

Харківський апеляційний суд ухвалив постанову про скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.02.2020 року про відмову задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову 15 липня 2020 р.

Враховуючи, що він, ОСОБА_2 не мав жодних перешкод з юридичної точки зору для вчинення правочину, а саме спірного договору дарування, а мати його сина та їх син терміново потребували забезпечення житлом та реєстрацією за місцем проживання, він розпорядився своєю власністю на законних підставах та мав намір на настання правових наслідків укладання такого правочину.

Укладання договору дарування між ними жодним чином не суперечило їхньому волевиявленню, інтересам третіх осіб та не виключало можливість виконання рішення суду щодо стягнення з нього, ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_1 .

Він, ОСОБА_2 обов`язково виплатить стягнуту на користь позивача грошову суму за рішенням суду.

При укладання спірного правочину ними дотримані всі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Оцінивши надані суду сторонами в підтвердження як вимог за позовом так і заперечень проти позову докази, суд приходить до наступного.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У спорі, що виник із договору дарування нерухомого майна, укладеного сторонами, які є близькими родичами, суд ретельно перевірив і оцінив надані суду докази як про фактичне існування обставин, що передували укладенню оспорюваного договору дарування так і реальність вчинення будь-яких дій на виконання такого правочину - безоплатного передання нерухомого майна у власність іншій особі.

Так, відповідачі в запереченні на позов зазначили, що ОСОБА_3 є не матір`ю ОСОБА_2 , як про це зазначає в позові позивач, а його колишньою дружиною. Шлюб між ними розірвано 03.05.2001 року, відчуження за договором дарування 30/100 будинку АДРЕСА_1 було зумовлено тим, що у них з відповідачем ОСОБА_2 від шлюбу є діти - троє синів.

Наймолодший син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав та був зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . На підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 27.04.2016 року в цивільній справі № б44/ ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_5 було виселено та знято з реєстрації за адресою; АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення було виконано в 2019 році. ОСОБА_6 , 2006 року народження і його мати потребували постійного житла та реєстрації за місцем проживання. Іншого нерухомого майна ОСОБА_3 не має.

Укладаючи договір дарування від 17 червня 2020 року, він ОСОБА_2 не мав на меті уникнення відповідальності від грошового зобов`язання, а мав не меті передати ОСОБА_3 права власності на житло, забезпечення колишньої дружини і їх спільного неповнолітнього сина постійним житлом, де вони і зареєструвалися.

В підтвердження існування зазначених обставин, що передували укладенню оспорюваного договору дарування, направленості їх дійсного волевиявлення при укладенні правочину – договору дарування відповідачі надали суду відповідні письмові докази.

Судом також, при оцінці дійсного волевиявлення сторін при укладенні правочину, прийнято до уваги, що ОСОБА_2 уклав договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Ларисою Вікторівною за реєстровим № 468, за яким 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 він подарував ОСОБА_3 був укладений 17 червня 2020 року, а рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від у справі № 644/894/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів - прийнято 30 червня 2020 року. Тобто оспорюваний позивачем правочин був укладений ще до винесення судом рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі).

Посилання позивача про наявність ознаки фіктивного правочину, а саме, що відчуження вказаного майна відповідачем ОСОБА_2 вчинено після того, як вже було відкрито провадження в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова у справі за позовом ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності договору та стягнення грошових коштів – свідчить про те, що правочин було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином – суд вважає таким, що є тільки суб`єктивною думкою позивача якою жодним чином не спростовується твердження відповідачів щодо дійсної мети передавання ОСОБА_3 права власності на житло для забезпечення колишньої дружини і їх спільного неповнолітнього сина постійним житлом, де вони і зареєструвалися.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що після укладення договору дарування 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_3 і її неповнолітній син, зареєстрували місце проживання і фактично стали користуватись цим житлом.

На переконання суду зазначені обставини не спростовують твердження відповідачів про вчинення ними правочину – договору дарування саме з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином спрямованим на реальне настання таких п наслідків - для забезпечення постійним житлом колишньої дружини і їх спільного неповнолітнього сина житлом, де вони і зареєструвалися, а не для уникнення звернення стягнення на це майно при можливому в майбутньому зверненні стягнення на виконання рішення суду.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 на момент укладення договору дарування не мав жодних перешкод з юридичної точки зору для вчинення правочину. Рішення в зазначеній цивільній справі № 644/894/20 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було ухвалено - 30 червня 2020 року. Харківський апеляційний суд ухвалив постанову про скасування ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.02.2020 року про відмову задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову 15 липня 2020 р.

Доводи відповідача ОСОБА_2 в аргументування невизнання позову про фіктивність договору дарування вчиненого ним за наявності підтвердження фактичного існування обставин, що ОСОБА_3 - мати його сина та їх син терміново потребували забезпечення житлом та реєстрацією за місцем проживання, і він розпорядився своєю власністю на законних підставах та мав намір на настання реальних правових наслідків укладання такого правочину – суд вважає такими, що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Разом з тим, доводи позивача про те, що, що дії сторін оспорюваного Договору дарування спрямовані були виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича виключно з єдиною метою - приховати це майно від державного виконавця, аби в майбутньому за його рахунок не було виконано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20 про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 – суд вважає є його суб`єктивною оцінкою, щодо обставин вчинення відповідачами договору дарування, наданою при зверненні до суду з позовом про захист своїх прав які він вважав порушеними діями відповідачів при укладенні оспорюваного ним правочину.

Суд, перевіривши обставини по справі, приходить до висновку, що зазначені позивачем доводи про те, що дії відповідачів при укладенні Договору дарування частини житлового будинку були спрямовані виключно на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича виключно з єдиною метою - приховати це майно від державного виконавця, аби в майбутньому за його рахунок не було виконано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 червня 2020 року у справі № 644/894/20 про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 – не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

При укладенні 17.06.2020 року договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. за реєстровим №468, за яким ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 воля сторін відповідала зовнішньому її прояву та вони передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином.

За таких обставин суд вважає, що оспорюваний Договір дарування частини житлового будинку укладений був укладений його сторонами без порушення частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, і підстав для визнання його недійсним відповідно до положень статті 234 ЦК України судом не вбачається.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, ст. ст.203, 234 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа – приватний нотаріус Харківського МНО Єніна Лариса Вікторівна, про визнання укладеного 17.06.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. за реєстровим №468 договору дарування 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 , недійсним – відмовити.

Арешт та заборону відчудження 30/100 частин будинку АДРЕСА_1 застосовані ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року про забезпечення позову (справа № 644/5819/20, №/п 2/644/443/21) – по набранню рішенням законної сили – скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, враховуючи п. 15.5. Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя: В. Г. Черняк