Рішення № 97865800, 09.06.2021, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/556/20

Провадження № 2/616/37/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«09» червня 2021 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі: головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання ШЕГДИ В.М.,

Справа № 616/556/20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Катеринівської територіальної громади Великобурлуцького району Харківської області в особі Катеринівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, в якій просить визнати за ним право на земельну частку (пай), розміром 8,1800 в умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

На обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_3 30 травня 1990 року тітка склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла належний їй на праві особистої власності житловий будинок з присадибними будівлями та все майно, яке знаходиться в с. Катеринівка, Великобурлуцького району, Харківської області своїм племінникам - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частинах кожному.

Позивач про наявність такого заповіту дізнався лише у жовтні 2018 року від працівника Катеринівської сільської ради, яка сповістила його про цей заповіт. Після цього позивач звернувся до Великобурлуцької державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті рідної тітки. Також позивачеві стало відомо, що за життя, в період розпаювання земель ОСОБА_3 була внесена до списку, що додавався до Державного акта про право колективної власності на землю бувшого КСП ім. Ілліча. 26 лютого 1997 року, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видавались Катеринівською сільською радою, зареєстровано сертифікат за № 528 на право на земельну частку (пай) КСП ім. Ілліча серії ХР № 0034785, виданого Великобурлуцькою РДА Харківської області на ім`я ОСОБА_3 , який був виданий власниці.

30 серпня 2019 року позивач отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої до спадкової маси входить право на земельну частку (пай,) в розмірі 8,1800 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), сертифікат ХР № 0034785. Цей документ, посвідчує право на це спадкове майно, однак спадкоємець надати вказаний документ не може, так як після смерті тітки сертифікат було втрачено. Відшукати цей сертифікат позивач не зміг.

Відповідно до зазначеного заповіту, спадщина складається з належного на праві особистої власності житлового будинку з присадибними будівлями та все майно, яке знаходиться в с. Катеринівка, Куп`янського (раніше Великобурлуцького) району, Харківської області.

Позивач вказує, що він є спадкоємцем за заповітом 1/2 частини майна, що складається в даному випадку із земельної частки (паю) без визначення меж в натурі (на місцевості), яка розташована на території Катеринівської сільської ради.

Житловий будинок на даний час не зберігся (господарство ліквідовано, копія погосподарської книги додається (а.с.17-18). Згідно із заповітом спадкоємцем майна, а саме: 1/2 земельної частки (паю) після смерті ОСОБА_3 є позивач, однак, враховуючи той факт, що сертифікат втрачено, позивач не має можливості зареєструвати земельну частку (пай) на своє ім`я. За викладених обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності за земельну частку (пай).

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 06 листопада 2020 року прийнято цивільну справу до провадження та призначено підготовче засідання (а.с.31-33).

16 квітня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.99-100).

Позивач ОСОБА_1 на адресу суду надав в якій просив розглядати справу без його участі (а.с.40). Представник позивача за довіреністю від 21 вересня 2020 року ОСОБА_5 також надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі позивача, вказавши, що позовні вимоги підтримує повністю та просить позов задовольнити (а.с.105).

Представник відповідача - Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судову повістку отримано 19 квітня 2021 року про що свідчить відмітка в розписці про вручення судової повістки (а.с.103). На адресу суду Великобурлуцький селищний голова надав заяву в якій просив розглядати справу без участі представника селищної ради та прийняти законне рішення (а.с.107).

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний актовий запис № 4, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Після її смерті залишилось спадкове майно, зокрема, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією інформаційною довідкою № 323 від 11.10.2019 року Катеринівської сільської ради Куп`янського району, Харківської області та викопіюванням з погосподарської книги № 2 на 1991-1995 роки Катеринівської сільської ради, Куп`янського району, Харківської області на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17-18).

Також, відповідно до довідки від 20.11.2018 вих. № 17/0 0.23, 15-18/136-18 згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються по Катеринівській сільській раді, 26 лютого 1997 року за № 528 зареєстровано Сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП ім. Ілліча серія ХР № 0034785, виданого Великобурлуцькою РДА Харківської області на ім`я ОСОБА_3 . Сертифікат власнику виданий (а.с.15).

Згідно з інформаційною довідкою, виданої виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради Куп`янського району Харківської області за вих. № 326 від 16.10.2019 земельна ділянка, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради, згідно розпайовки земель колективної власності КСП ім. Ілліча та сертифіката на право на земельну частку (пай), який виданий ОСОБА_3 , площею 8,18 умовних кадастрових гектарів відумерлою спадщиною судом не визнавалась (а.с.19).

Відповідно до заповіту від 30 травня 1990 року, що посвідчений секретарем Катеринівської сільської ради, Великобурлуцького району, Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 32, та чинний на даний час, спадкодавець ОСОБА_3 своє майно, зокрема, житловий будинок з присадибними будівлями та все майно, яке знаходиться в с. Катеринівка, Куп`янського району, Харківської області, заповіла своїм племінникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частинах (а.с.13).

Померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 , по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що убачається з довідки, виданої виконавчим комітетом Катеринівської сільської ради, Куп`янського району, Харківської області за вих. № 459 від 22 жовтня 2018 року (а.с.16).

У відповідності до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

П.5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року Правила книги шостої Цивільного Кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті першому Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами Цивільного Кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються Цивільним Кодексом України.

Статтею 12 Закону України «Про власність», який діяв на час відкриття спадщини 30 січня 1999 р. , втратив чинність на підставі Закону N 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440, однією з підстав виникнення права власності є спадкування. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з положеннями ст.524 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Положеннями ст.549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини.

Так, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно до ч.2 ст.553 ЦК УРСР 1963 року - вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно п. 3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно ч.3 ст.158 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Позивач ОСОБА_1 своєчасно прийняв спадщину за заповітом після смерті рідної тітки ОСОБА_3 , оскільки фактично вступив в управління та розпорядження спадковим майном.

Як убачається з довідок Катеринівської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за № 310 від 23.11.2020 р. та № 3 від 11 січня 2021 року, сільська рада позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай) по цивільній справі № 616/556/20 визнала повністю (а.с.39,84).

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 серпня 2019 року вбачається, позивач звернувся до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області за одержанням свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку спадкового майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , однак, вказаній особі відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки останнім не подано відповідних правовстановлюючих документів (а.с.20).

У газеті «Вісник Великобурлуччини» № 43 від 25 жовтня 2019 року зроблено оголошення про втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) по Катеринівській сільській раді, серії ХР № 0034785, реєстраційний номер 528 від 26.02.1997 року, виданий Великобурлуцькою РДА на ім`я ОСОБА_3 , який слід вважати недійсним (а.с.25).

Таким чином, ОСОБА_1 має обґрунтоване право на спадкування за заповітом належного його тітки майна, а саме: 1/2 частки земельної частки (паю), однак позбавлений можливості юридично оформити право власності на це майно у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса, через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

За приписами п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Згідно ст.2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом, звернувшись до суду із відповідним позовом про визнання права на земельну частку (пай) розміром 8,1800 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за заповітом після смерті тітки ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме: втрачено сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ХР № 0034785.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченим цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, перевіривши матеріали цивільної справи та надані суду докази, враховуючи обставини справи те, що позивач, як спадкоємець 1/2 частки майна за заповітом, своєчасно прийняв спадщину після смерті рідної тітки ОСОБА_3 , оскільки фактично вступив в управління та розпорядження спадковим майном, звернувся до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини, але юридично не може оформити свої спадкові права, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, який би підтверджував право померлої на дану земельну частку(пай), що підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає, що позивач правомірно набув право на дане спадкове майно, в зв`язку з чим за ним слід визнати право на 1/2 частку вищевказаної земельної частки (паю), в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як убачається із заповіту від 30 травня 1990 року, що посвідчений секретарем Катеринівської сільської ради, Великобурлуцького району, Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 32, та чинний на даний час, спадкодавець ОСОБА_3 своє майно, зокрема, житловий будинок з присадибними будівлями та все майно, яке знаходиться в с. Катеринівка, Куп`янського району, Харківської області, заповіла своїм племінникам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частинах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними і належним чином обґрунтованим лише в частині визнання за ним права на 1/2 частку спадкового майна, яка заповідана йому ОСОБА_3 , що підтверджується заповітом від 30 травня 1990 року, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині визнання за ним права на 1/2 частку земельної частки (паю), яка заповідана ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_4 слід відмовити.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень ст.141 ЦПК України з урахуванням положень ч.1 та ч.3 ст.13 ЦПК України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 82, 89, 206, 211, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 524,548-549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Великобурлуцької об`єднаної територіальної громади в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем с. Нижній Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, громадянином України, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Катеринівка Великобурлуцького району Харківської області, право на 1/2 частку земельної частки (паю) із земель колективної власності колишнього КСП «ім. Ілліча» с. Катеринівка, Великобурлуцького району, Харківської області, розташованої на території Катеринівської сільської ради Куп`янського (колишнього Великобурлуцького) району Харківської області, загальним розміром 8,1800 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0034785, виданим Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області і зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 26.02.1997 року за № 528 на ім`я ОСОБА_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Нижній Бурлук, Великобурлуцького району, Харківської області, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Нікопольським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Великобурлуцька об`єднана територіальна громада в особі Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Центральна, буд.09, смт. Великий Бурлук, Куп`янський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04399192.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 червня 2021 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ