Ухвала суду № 97865153, 24.06.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/736/21

Провадження № 2/204/1704/21

УХВАЛА

іменем України

24 червня 2021 року м. Дніпро

Суддя Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська Книш А.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного Суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного Суду, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 188 ЦПК України визначено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 188 ЦПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Враховуючи предмет та підставу пред`явленого позову, з метою сприяння виконанню завдання цивільного судочинства, суд вважає за необхідне роз`єднати позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного Суду, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди з позовними вимогами до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про стягнення моральної і матеріальної шкоди та виділити позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди у самостійне провадження.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду про стягнення моральної і матеріальної шкоди судом враховується наступне.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даному випадку судом враховуються висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду 20 листопада 2019 року під час розгляду справи 454/3208/16-ц.

Згідно з частиною одинадцятою статті 49 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), N 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (далі - ЦК України). Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі N 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Позивач в своєму позові посилається на порушення його прав під час розгляду адміністративної справи №160/1108/19, пройшовши всі судові інстанції його права, що гарантовані статтею 8 та 55 Конституції України, вказаними відповідачами не забезпечені.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у відкритті провадження у справі в частині пред`явлених позовних вимог до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду слід відмовити.

Керуючись, п.1 ч.1 ст.186, ст. 188 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди виділити у самостійне провадження.

Подальше провадження у цивільній справі № 204/736/21 (провадження 2/204/1704/21) здійснювати за позовними вимогами ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного Суду, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного Суду, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення моральної і матеріальної шкоди.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: