Рішення № 97864907, 08.06.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11628/20

Провадження № 2/201/1153/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 червня 2021р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Преміум Актив" про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

08.12.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ "Фінансова компанія Преміум Актив" про визнання договору позики недійсним (а.с. №2-10).

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі та клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у відповідача копію договору позики, який було укладено між ОСОБА_1 та фінансовою компанією, оскільки позивач самостійно не має можливості отримати цей документ (а.с. №11,12).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.12.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою було витребувано у ТОВ "Фінансова компанія "Преміум Актив" належним чином завірену копію договору позики, який було укладено із ОСОБА_1 (а.с. №12).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що між ним та ТОВ "ФК Є гроші" було укладено договір позики, відповідно до якого позивачем було отримано позику. Право вимоги за договором позики ТОВ "ФК Є гроші" відступило ТОВ "Фінансова компанія Преміум Актив". Ознайомившись зі змістом договору, позивач вважає, що укладений договір позики є недійсним, оскільки ТОВ "ФК Є гроші" було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи, проте договір позивачем підписано не було. ТОВ "ФК Є гроші" письмово не було проінформовано позивача про всю необхідну інформацію про вартість послуги та щодо істотних умов договору, не було надано позивачу, як споживачу, відомості які необхідні клієнту при укладанні договору про надання споживчого кредиту. Крім того, кредитодавцем в договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором, що є несправедливими умовами, а отже кредитодавець ввів позивача в оману стосовно істотних умов договору, а зокрема, на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки позивачу не було зазначено нічого на рахунок великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. При укладенні договору позивача було повідомлено про значно меншу ціну кредиту (розмір відсотків), через що позивач і погодився на укладання договору, а насправді розмір нарахованих відсотків за кредитом значно перевищує розмір заборгованості за договором. Таким чином, оскільки договір позики вчинений з використанням нечесної підприємницької діяльності, він є недійсним, а тому ОСОБА_1 просив суд, визнати недійсним договір позики, укладений між ним та ТОВ "ФК Є гроші".

На адресу відповідача ТОВ "Фінансова компанія Преміум Актив" були надіслані позовна заява з доданими до неї документами та ухвала про відкриття провадження, і згідно відмітки на поштовому повідомленні, яке повернулося до суду 11.03.2021р., відповідач отримав документи суду 11.02.2021р. (а.с. №19) Проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду не надійшов, як і не надійшли витребувані судом в ухвалі від 11.12.2020р. докази.

З огляду на те, що відповідач отримавши документи суду відзиву не надав, та не надіслав витребувані судом докази, ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.03.2021р. постановлено про перехід до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Фінансова компанія Преміум Актив" про визнання договору позики недійсним в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №20).

В судові засідання 15.04.2021р. та 08.06.2021р. позивач не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся належним чином шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№25,29). В заяві яка надійшла суду разом з позовною заявою позивач просив справу розглядати без його участі (а.с. №11).

В судові засідання 15.04.2021р. та 08.06.2021р. представник відповідача двічі поспіль не з`явився, про дату та час слухання справи відповідач повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем знаходження юридичної особи (а.с. №22,26). Крім того, про дату та час слухання справи на 08.06.2021р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті "Судова влада" (а.с. №28).

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, у відповідності до ч.4 ст. 223, та ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до положень ст. 223 та ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи (заява позивача про розгляд за його відсутності та неявка представника відповідача без повідомлення суду причин такої неявки), розгляд справи 08.06.2021р. здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях( ч.1,6 ст.81 ЦПК).

Згідно п.1. ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону)

Згідно до ст.10 Закону України "Про електронну комерцію", в якій встановлено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Комерційні електронні повідомлення поширюються лише на підставі згоди на отримання таких повідомлень, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", встановлений порядок прийняття пропозиції (оферти) шляхом прийняття пропозиції (акцепту). Дана стаття регламентує, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Обставини щодо укладення договору позики, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві можливо визначити як взаємовиключні, оскільки як сам зазначає позивач, ТОВ "Є гроші" йому було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи, отже, можливо дійти висновку, що договір позики укладено в електронній формі. Також у позовній заяві позивач сам зазначає, що між ним та ТОВ "Є гроші" було укладено договір позики та отримано кредитні кошти, проте як вказує, що договір не було ним підписано, що є взаємовиключним, оскільки не можна вважати не укладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, в даному випадку отримання кредитних коштів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015р. у справі від № 6-1341цс15 та постанові Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі № 314/2367/15-ц.

В позовній заяві позивач наполягав на тому, що кредитодавцем ТОВ "ФК Є гроші" письмово його не було проінформовано про всю необхідну інформацію про сукупну вартість послуги та щодо істотних умов договору, не було надано позивачу, як споживачу, відомості які необхідні клієнту при укладанні договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За клопотанням позивача з метою підтвердження чи спростування відповідних обставин, ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.12.2020р. у ТОВ "Фінансова компанія Преміум Актив", який є новим кредитором після відступлення прав вимоги за договором позики укладеним з позивачем, було витребувано належним чином завірену копію договору позики (а.с. №12).

Згідно поштового повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. №19) ухвала судді від 11.12.2020р. та матеріали позовної заяви були отримані ТОВ "Фінансова компанія Преміум Актив" 11.02.2021р. (а.с. № 19), отже відповідно до положень ст.84 ЦПК України витребувані судом докази мали бути надані протягом п`яти робочих днів з моменту отримання даної ухвали, проте ухвала судді Ткаченко Н.В. від 11.12.2020р. відповідачем виконана не була.

Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до положень ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору, щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі, є: сума кредиту, строк кредитування, умови і порядок його видачі та повернення, відсоткова ставка, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір кредиту має бути укладений у письмовій формі (у вигляді паперового документу або у електронному).

Згідно пункту 2 ч.1, п.4 ч.2 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про … ціну або спосіб розрахунку ціни.

Правочини, які здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем на вимогу судді Ткаченко Н.В. (ухвала від 11.12.2020р.) не було надано засвідченої копії договору позики, укладеного з ОСОБА_1 , суд при ухваленні рішення застосовує положення ч.10 ст.84 ЦПК України та визнає обставину, що при укладенні між ТОВ "ФК Є гроші " та ОСОБА_1 договору позики до відома позичальника не було доведено розмір процентної ставки, яка підлягає сплаті за користування кредитом, витрат, які пов`язані з обслуговуванням та повернення кредиту, загальна вартість кредиту і відповідно загальний (сукупний) розмір кредиту, а отже кредитодавець при укладенні договору з позивачем застосував нечесну практику, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову та з огляду на те, що відповідно до ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" позивача було звільнено від сплати судового збору, суд вважає, що судові витрати по справі судового збору у розмірі 840 грн. 80коп. (за ставками 2020р., коли подано позов) слід стягнути з відповідача на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 207, 215, ч.1 ст.514, ч.1 ст.516, ст.ст.639, 1054 ЦК України, Законом України "Про електрону комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", постанові Верховного Суду України від 02.12.2015р. у справі від № 6-1341цс15, постанові Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі № 314/2367/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Преміум Актив" про визнання договору позики недійсним - задовольнити.

Визнати договір позики, який було укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Є гроші" - недійсним.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Є гроші" на рахунок держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн.80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.