Рішення № 97864719, 23.06.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2166/21

Провадження № 2/210/1204/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" червня 2021 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом адвоката Карнаух Тетяни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач адвокат Карнаух Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2021 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 працювала в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища на підприємстві відповідача 31 рік та 1 місяць, з 03.10.1978 року по 03.11.2009 року електрогазозварювальком. У січні 2021 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини їй було встановлено професійне захворювання: пневмоконіоз першої-другої стадії, пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії. Група В. ЛН першого ступеня. По факту професійного захворювання було проведено розслідування, комісією створеною на підприємстві, про що був складений Акт від 11.02.2021 року, де в п. 17 вказано, що хронічне професійне захворювання виникло внаслідок того, що позивач працюючи електрогазозварювальником підпадала під шкідливу дію аерозолю переважно фіброгенної дії, показники котрої перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.

За висновком МСЕК від 08.04.2021 року позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 20% первинно безстроково. Згідно рекомендації МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Вина підприємства полягає у тому, що згідно ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» підприємство зобов`язано було створити безпечні та нешкідливі умови праці.

Внаслідок отримання професійних захворювань позивач не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них її стан погіршується. Змінилися її образ життя, що завдає їй моральних страждань. Працювати позивач не може, тому що її турбує виражена задишка при незначному фізичному навантаженні, сильний сухий кашель, щоденні приступи задухи вранці, біль у грудях, головний біль, запаморочення та загальна слабкість та втома. У зв`язку з чим, просить суд стягнути на її користь 180 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів та судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 гривень.

Представник Відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - Яводчак О.В. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підприємство не погоджується з доводами та вимогами Позивача, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач помилково вважає, що професійне захворювання виникло з вини відповідача, ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» встановлено, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуваннями та іншими засобами виробництва, зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

Крім того, позивач не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів, що вказували б на те, що вона дійсно зазнає моральних страждань, оскільки позивачем не доведено вину відповідача щодо завдання позивачу шкоди внаслідок якої у неї виникло б право на відшкодування моральної шкоди, а відтак у позивача не може виникнути моральних страждань без існування завданої їй шкоди. Позивач при пред`явленні вимог про стягнення моральної шкоди має довести в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходила позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами вона це підтверджує.

Правовідносини, що існували між позивачем та відповідачем ґрунтувалися на підставі трудового договору, отже до таких правовідносин не може застосовуватись такий спосіб захисту як компенсація моральної шкоди. Вважає, що позивачем не надано суду жодних допустимих та належних доказів які б підтверджували факт спричинення шкоди саме відповідачем, доказів що підтверджують протиправність дій відповідача і його вину, відсутність причинного зв`язку між протиправною дією та негативними наслідками з приводу нещасного випадку, отже позовні вимоги є необгрунтованими. Позивач оцінила свої моральні страждання в розмірі, що становить 180 000,00 грн., що жодним чином не аргументовано та необґрунтовано. У зв`язку з чим, представник відповідача заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, на які посилається позивач та відповідач, суд прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про спричинення позивачеві моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці виданої на ім`я ОСОБА_1 , остання з 03.10.1978 року прийнята електрогазозварювальником ручного зварювання 4 розряду на підприємство Криворізького державного гірничо-збагачувального комбінату «Криворіжсталь», пропрацювала там до 03.11.2009 року та була звільнена з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 17-19).

Згідно Акту форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 11.02.2021 року вбачається, що позивач працюючи в тепло-енергетичному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підпадала під шкідливу дію аерозолю переважно фіброгенної дії, показники котрої перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.

Згідно пункту 18 вказаного Акту вбачається, що причини виникнення професійного захворювання, є пил, згідно із ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санітарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», пил вмістом SiO2 до 2% - від 4,8 мг/м. куб. до 6,4 мг/м. куб. при ГДК 6,0 мг/м.куб.; пил вмістом Mn – від 0,22 мг/м.куб. до 0,6 мг/м.куб. при ГДК 0,2 мг/м.куб.

Відповідно до п. 14 вказаного Акту встановлено, що внаслідок тяжкої праці Позивачем отримано хронічні професійні захворювання: пневмоконіоз першої-другої стадії (t/r, Ѕ, em, co, оd), пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії. Група В. ЛН першого ступеня. J 62.8 (а.с. 4-8).

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач 08.04.2021 року, пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де їй було встановлено 20% втрати професійної працездатності первинно, безстроково, що підтверджується випискою із акта МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серії 12ААА №059659 виданою на ім`я Позивача (а.с. 9).

Враховуючи вищевикладене, з моменту визначення позивачу ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності – у 20% з 15 березня 2021 року безстроково.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники мікроклімату інші показники умов праці відхиляються від встановлених нормативних показників, що стали причиною профзахворювання позивача.

Таким чином, судом встановлено, що при виконанні трудових обов`язків здоров`ю позивача була заподіяна шкода професійними захворюваннями, на підприємстві відповідача позивач тривалий час працювала, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Як встановлено із медичних документів, позивач внаслідок професійного захворювання частково втратила професійну працездатність, не має змоги вести звичне життя, тому що змушена постійно приймати ліки, користуватися засобами медичного призначення, бо без них її стан погіршується та систематично спостерігатися у лікарів. Працювати позивач не може, оскільки має виражену задишку при незначному фізичному навантаженні, сильний сухий кашель, головний біль та запаморочення.

При цьому суд враховує, що моральні страждання Позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я її покращується тимчасово. Постійний характер фізичних страждань через постійні болі та сухий кашель позивача знаходить також підтвердження в медичних документах, з яких убачається, що позивач має необхідність проходити регулярне стаціонарне лікування з приводу професійного захворювання. Фізичний стан, самопочуття з часом не покращується, лікування в медичних установах приносить тимчасовий результат, періодично відбуваються загострення - рецидив хвороби. Зазначені обставини викликають відчуття неповноцінності у позивача, через що вона переживає моральні страждання. Такі обставини вносять суттєві зміни в життєвих стосунках, вона вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, змінити спосіб життя.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008, абз. 9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

Як роз`яснено у п.9 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди Позивачу.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, настання негативних змін у її житті, неможливість відновлення стану, який мала потерпіла до професійного захворювання, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний сухий кашель та задуху, обмежена в можливості роботи, звичайних повсякденних заняттях, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, і вважає необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 75 000,00грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності їй спричинена моральна шкода.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Крім того, позивач, окрім іншого, просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правову допомогу, тому, вирішуючи по суті вказані позовні вимоги, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1,4 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.п. 47, 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п.47 постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги № 13/21 від 02.03.2021, розрахунок судових витрат та витрат на правову допомогу від 12.04.2021 року, відповідно до якого, крім іншого зазначено суму 1700,00 гривень за представлення інтересів в судовому засіданні, копію ордеру, копію прибуткового касового ордеру від 02.03.2021 року №13 про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Карнаух Т.В. грошових коштів в розмірі 5000,00 грн., однак оскільки суд розглядає справу без повідомлення сторін, згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводилося.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3300,00 грн.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 8, ч.3 ст. 22, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України "Про охорону праці», ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 268, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , суму моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження її здоров`я, у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок), без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правничу допомогу в розмірі 3300,00 (три тисячі триста) гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», код ЄДРПОУ 24432974, місце знаходження: місто Кривий Ріг, вулиця Криворіжсталі, 1, на користь держави судовий збір 908,00 (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення складено 23 червня 2021 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко