Рішення № 97863249, 17.06.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3005/19

Провадження № 2/210/94/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"17" червня 2021 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,

представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_6,

представника відповідачів: ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася 31.05.2019 року до суду з вищезгаданим позовом, в уточненій редакції якого від 15.10.2020 року, просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом ННМ №180307 від 02.11.2018р.; встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , 1969 року народження та складається з квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначила, що їй та її сину ОСОБА_5 , на праві приватної спільної часткової власності належало на 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 . Свою частку вона 05.08.2016 року подарувала сину ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадщину прийняли його діти - відповідачі у справі - ОСОБА_4 отримав 2/3 частки квартири (з урахуванням її відмови від частки спадщини на користь внука), а ОСОБА_3 - 1/3 частку. Проте, вона вважає, що свідоцтва про право на спадщину слід визнати недійсним та скасувати, так як вона багато років має захворювання - дифузний кардіосклероз, церебральний ускладнений криз, ДЕП II ст. декомпенсація; лівостороння пірамідальна недостатність; парез нерву обличчя праворуч з порушенням функції мімічних м`язів. Вона не може пересуватися, до нотаріальної контори її привезли на автомобілі, до офісу вона не заходила, до неї підійшла невідома жінка і попросила підписати документи. На той момент у неї не було окулярів і з текстом вона не могла ознайомитися. Ніхто не пояснив, які документи вона підписує, та не повідомили, що вона має право на спадщину після смерті сина. У документі відмітка про те, що підписання документів відбувалося за межами нотаріальної контори відсутнє. Вона є спадкоємцем першої черги та має право на спадщину за законом, оскільки на час смерті сина мешкала разом із ним. Вона не відмовлялася від обов`язкової частки у спадщині та їй не відомо, чи вона відмовлялася від спадщини взагалі. Вважає за необхідне встановити факт прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті сина.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутньою не була, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (довіреність від 03.05.2019 року, дійсна до 03.05.2022 року) /а.с.14/, в судовому засіданні підтримав позов, з підстав, викладених в ньому, просив позов задовольнити. Пояснив, що позивач не могла пересуватися, тому не була присутньою у нотаріуса, однак про це не зазначено в свідоцтві. Вона мала право на обов`язкову частку у спадщині, від неї не відмовлялася і нотаріус не звернув на це увагу.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (довіреність від 03.05.2019 року, дійсна до 03.05.2022 року) /а.с.14/, в судовому засіданні підтримала позов, з підстав, викладених в ньому, просила позов задовольнити. Пояснила, що вона є невісткою позивача, дружиною її старшого сина, який вже помер. Вони проживають разом у квартирі АДРЕСА_1 близько 40 років, до 1983-1984рр. вона була прописана в квартирі. Позивач не знала про те, що її лишили частки квартири, думала, що продовжує бути хазяйкою квартири. Молодший син ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) розійшовся з дружиною і переїхав жити до матері. У неї була дочка - вона померла, ще є син - в тюрмі. Внуки, відповідачі у справі, не вимагають від позивача звільнити квартиру, але й не приїжджають до неї вже роки два. Були на дні народження баби у 2019 році, коли їй виповнилося 85 років. А потім, якби не вона, то не знає, що було б з бабою. Вона доглядає її вже два роки, а не внуки, яким досталася квартира.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні присутнім не був, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України. Подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_2 психічними розладами та хворобами не страждає і ніколи страждала, на обліку у психоневрологічному диспансері ніколи не перебувала та не перебуває, судові рішення про визнання позивачки недієздатною обмеженою у дієздатності відсутні. У позовній заяві позивачка стверджує, що вона не пам`ятає те, щоб відмовлялася від спадщини після свого сина ОСОБА_5 , однак, відмова від спадщини була вчинена за ініціативи ОСОБА_2 з її власної волі і в його присутності. Бабуся сама запропонувала йому поїхати разом з до нотаріуса, щоб вона зробила відмову від своєї частки у спадщині на його користь. Крім того, у позовній заяві ОСОБА_2 просить суд застосувати до свідоцтва про право на спадщину одночасно по два способи захисту цивільного права: визнати свідоцтво про право на спадщину недійсними і скасувати його. Однак неможливо визнавати недійсним скасоване свідоцтво, як і не можна скасувати недійсне свідоцтво.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні присутньою не була, скориставшись правом представництва відповідно до ст.58 ЦПК України. Подала відзив на позов, в якому зауважила, що її бабуся ніколи не була обмеженою у дієздатності чи недієздатною, будь-які судові рішення відсутні. Відмову від своєї частки у спадщині після смерті сина ОСОБА_5 на користь її брата ОСОБА_4 вона підписала у їхній присутності з власної волі. Також не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що вони з братом мають намір висилити її з квартири та продати квартиру. Вона одружена з іноземцем і більшу частину року проводжу за кордоном в Туреччині, має намір отримати дозвіл на постійне проживання в Туреччині і виїхати туди на постійне проживання. Спірна квартира її не цікавить. Її брат зі своєю дружиною забезпечені житлом і не мають наміру продавати спірну квартиру. Навпаки вони неодноразово говорили бабусі, що вона буде там жити до кінця своїх днів, ніхто її нікуди не виселятиме, з липня 2018 року по лютий 2019 брат з дружиною наймали та оплачували послуги доглядальниці за бабусею, а з березня 2019 по теперішній час за їх заявою догляд здійснює працівник соціальної служби. Отже вони поважають свою бабусю і належним чином виконують свої сімейні обов`язки.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_8 (договори про надання правової допомоги від 08.11.2019 року) /а.с.88-93/ в судовому засіданні заперечувала проти позову, з підстав, викладених у відзивах на позов, просила у позові відмовити. Зазначила, що вимога про встановлення факту прийняття спадщини безпідставна, оскільки позивач прийняла спадщину, так як мешкала разом із спадкодавцем на час його смерті. Позивач добровільно відмовилася від частки спадщини, яка належала їй за законом. Коли підписувала документ їй роз`яснювався зміст статей, які перераховуються в заяві. Крім того, позивач доволі часто зверталася до нотаріуса з метою виділу часток квартири, договору дарування частки квартири, щодо спадщини після смерті сина, надавала довіреність представникам - всі договори підписані без жодних поміток, нею особисто. Якщо особа не бачить за неї це робить представник, такі помітки відсутні. Питання догляду внуків за бабусею піднімалося, але відповідачі пояснили, що вона на них кричить, її «накрутила» тітка ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ).

Третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кучман І.І. про час та місце розгляду справи повідомлена, просила розглядати справу за її відсутності. Правом надання пояснень на позов не скористалася.

Суд, вислухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення ( ч.3 ст.315 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.4 ст.315 ЦПК України позивач звернувся до суду з заявою в порядку позовного провадження.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_5 1969 року народження (а.с.42). Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_5 (а.с.105 зворот, 113 зворот).

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 23.05.2003 року, виданого органом приватизації Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів - ОСОБА_18 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с.7).

Договором про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю від 29.07.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. - визначено спільне майно у таких частках ОСОБА_5 - 1/2 частка, ОСОБА_2 - 1/2 частка (а.с.8, 43).

Відповідно розпорядження Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» АДРЕСА_6 перейменовано на АДРЕСА_6.

05.08.2016 року ОСОБА_2 подарувала сину ОСОБА_5 1/2 частку спірної квартири на підставі договору дарування від 05.08.2016 року , посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. (а.с.9, 11).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.106).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_5 заповіт не складав, що вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №51560632 від 12.04.2018 року (а.с.109).

Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його матір ОСОБА_2 та його діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Інші спадкоємці відсутні.

На час смерті ОСОБА_5 його місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 разом із його матір`ю ОСОБА_2 1934 року народження та дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.107). Інші зареєстровані особи відсутні.

ОСОБА_4 звернувся з заявою про прийняття спадщини 12.04.2018 року (а.с.102), ОСОБА_3 звернулася - 02.11.2018 року (а.с.115).

Позивач ОСОБА_2 17.04.2018 року подала до нотаріальної контори заяву, в якій відмовилася від своєї частки у спадщині після смерті сина на користь сина померлого ОСОБА_4 . При цьому повідомила, що усвідомлює значення своїх дій та має можливість керувати ними, розуміючи обставини, що мають для неї істотне значення, без впливу насильства (фізичного чи психічного тиску), з боку інших осіб, за своєю справжньою волею (а.с.110).

Також в заяві позивачу було роз`яснено , що її відмова є безумовною та беззастережною, але може бути нею відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщин.

Заява протягом установленого законом строку позивачем ОСОБА_2 відкликана не була.

ОСОБА_4 - 02.11.2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 спадкового майна з урахуванням 1/3 частки у спадщини від якої відмовилася матір померлого ОСОБА_2 (а.с.10), спадкоємцем 1/3 частки є дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_3 .

Отже, позивач посилається на те, що через стан здоров`я та вік не усвідомлювала значення своїх дій , не могла без окулярів прочитати текст заяви, не розуміла, що відмовляється від спадщини, має намір прийняти спадщину після смерті сина. Також, має право на обов`язкову частку у спадковому майні.

За клопотання представника позивача в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що мешкає з ОСОБА_2 по-сусідству давно. Вона захворіла, перестала пересуватися вже роки 2-3 тому, її доглядає невістка ( ОСОБА_6 ), все робить. ОСОБА_2 треба було їхати до нотаріуса - внук претендував на квартиру, але він її не доглядає. Бачив позивачку місяці два тому, відносини сусідські. Щодо квартири нічого йому позивач не казала, його це не стосується. Стан здоров`я позивачки погіршився, раніше вона виходила на вулицю, тепер - ні. Молодший син помер 2-3 роки тому, чи виходила вона після його смерті на двір - не пам`ятає. Що до нотаріуса возили на машині - знає від ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), коли саме це було - не пам`ятає.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що мешкає на другому поверсі будинку, а позивач на першому. У неї були два сини -померли. Коли помер син ОСОБА_5 - вже тоді ОСОБА_2 ходила погано, а далі її стан погіршився, вона намагалася пересуватися за допомогою стільця. Останні два роки її майже не бачить. Раніше вона підходила до вікна, вони махали друг другу руками, близько не спілкувалися. Вона скаржилася на біль в ногах, одного разу вона приносила їй крем для ніг, це було у 2015-2016 рр. Внука знає поверхнево, не спілкувалася з ним. Після смерті його батька, бачила рази два, один раз на день народження бабусі у серпні. ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) знає з весілля, вона живе в квартирі по теперішній день, бачить її коли йде з роботи, майже щоденно, її муж помер десь за рік до смерті ОСОБА_5 . Після смерті молодшого сина позивач злегла. Щоб до неї приїздив нотаріус - не бачила. У період з квітня 2018 року по листопад 2018 року з позивачем не спілкувалася, здається вона тоді вже не ходила. Про те, що вона лежить, дізналася від сусідів.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що живе в будинку з 1982 року, знає ОСОБА_2 вона жила з двома синами, які вже померли та невісткою. ОСОБА_2 не ходить вже років п`ять, її невістка прибирає, миє , пере. Вона медсестра, тому приходить інколи міряти тиск бабусі. Вона почуває себе погано, але у здоровому глузді. У її старшого сина двоє дітей ( дочка померла) , у молодшого теж двоє дітей, але вона їх не бачила.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що мешкає в квартирі №3, а в квартирі №1 - баба ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), спілкуються, вона іноді допомагає змінювати ліжко, робить чай для неї. З нею живе тьотя ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), годує її, міняє підгузки. На скільки вона чула, її садили в машину , незаконно виписали та квартиру переписали на внуків, яких вона, свідок, ніколи не бачила. Коли баба ОСОБА_2 ходила, вона тримала весь під`їзд в руках, строга була, не могла не внуків переписати квартиру, їй «запудрили» голову. Бабуся у свідомості, все розуміє, її впізнає, лежить через хворобу ніг, з головою у неї все в порядку. Їсть вона сама, потрібно допомогти їй сісти.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що вона є соцпрацівником в Металургійному районі, працює вже майже три роки. Має на обслуговуванні 14 осіб, серед них з серпня 2018 року ОСОБА_2 - вона лежача, до неї її доглядали внук та невістка. Вони самостійно виявляють осіб, які потребують догляду, але заяву треба писати власноруч, а якщо з якихось підстав особа не може написати, то пише інша особа, а потім дописується, що зі слів написано вірно. ОСОБА_2 заяву писала сама, вона добре бачила без окулярів, добре читала. Вона відвідує її щодня, крім вихідних та свят. Раніше можна було відвідувати двічі на день, тепер тільки один раз. Останній раз бачила її напередодні. Вона почувається погано , як лежача особа, їсть сама, їй треба допомогти сісти. Вже три роки нікуди не виходить, ні з ким не спілкується, світогляд звужений, хоча розуміє все. З головою у неї все в порядку, може щось забути, а так все гаразд. Про спадщину їй нічого не відомо, на цю тему ніколи не розмовляли. Про нотаріуса також нічого не знає. Центр не бере на обслуговування тих осіб, які мають догляд до смерті, а інші обставини не мають значення.

Так, допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що позивач протягом 2-3 років не може пересуватися, її доглядає невістка ОСОБА_6 . Зазначили, що позивач має проблеми з ногами, але перебуває у здоровому глузді.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено, що відповідно статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Проте, позивач, яка фактично прийняла спадщину, оскільки мешкала разом із спадкодавцем на час смерті, протягом установленого законом строку звернулася до нотаріальної контори з заявою про відмову від спадщини на користь внука.

На підтвердження свого стану здоров`я надала виписку з медичної картки стаціонарного хворого КЗ «Криворізька міська лікарня», відповідно до якої ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.06.2014 року по 30.06.2014 року у зв`язку з - основний діагноз - ГБ ІІ ст. (ГЛЖ) 2ст. риск 4, ІБС, дифузійний кардіосклероз; ускладнення основного діагнозу - СН-1, церебральний ускладнений криз; супутній діагноз - ДЄП ІІ ст., декомпенсація , лівостороння пірамідальна недостатність, парез нерву обличчя праворуч з порушенням функції мімічних м`язів. Скарги на головний біль, запаморочення, нудоту, слабкість, задишку при фізичному навантаженні тощо. Об`єктивно: серед іншого - у свідомості, поведінка адекватна (а.с.12).

Відомості щодо наявності у ОСОБА_2 психічних розладів та хвороб, перебування на обліку у психоневрологічному диспансері, наявності судових рішень про визнання її недієздатною або обмеженою у дієздатності відсутні.

Відтак, позивач перебувала на стаціонарному лікування протягом 6 днів у червні 2014 року, її син помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори з заявою вона звернулася 17.04.2018 року, тобто через чотири роки після лікування. Крім того, діагноз зазначений у медичній картці та пояснення, надані свідками щодо її психічного стану, ставлять під сумнів вплив хвороби на психічний стан позивача під час підписання заяви про відмову від спадщини. Медичних документів щодо стану здоров`я на час смерті сина позивачем не надано.

Також, слід звернути увагу, що з заявою до нотаріуса позивач звернулася 17.04.2018 року, тобто ще протягом майже шести місяців з дня смерті сина могла відкликати заяву про відмову від своєї частки у спадщині. Таким чином, позивач скористалася своїм правом прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Згідно з п. 1 глави 1 розділу I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5, нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу. Якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка ( п. 6 гл. 9 розд. I Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ).

Таким чином, якщо нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями чи фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, про це на документі ставиться відповідна помітка.

Проте, протягом 2016-2018 років позивач власноруч підписала договір про визначення часток у квартирі (29.07.2016 року), договір дарування 1/2 частки квартири (05.08.2016 року), заяву про відмову від спадщини ( 17.04.2018 року ). Доречи, довіреність на участь у справі представників також підписано позивачем власноруч 03.05.2019 року (а.с.14). Жодний з цих документів не має поміток нотаріуса. Не зважаючи на відсутність окулярів під час підписання спірної заяви про відмову від частки у спадщині, підпис та ім`я позивачки написано рівно на лінії для підпису з дотриманням інтервалу написання, як і на документах, підписаних у 2016 році, та значено відрізняється від підписів на заяві від 12.08.2020 року (а.с.176) та на уточненій позовній заяві (а.с.188), що очевидно та безсумнівно можливо встановити без застосування будь-яких спеціальних знань.

Представником позивача, як однією з причин визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, є посилання на те, що нотаріусом не роз`яснено позивачу право на обов`язкову частку у спадщині.

Частиною 1 статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Тобто зазначеною статтею передбачено право на обов`язкову частку у спадщині у разі спадкування за заповітом.

У даному випадку заповіт спадкодавцем за життя не складався, спадкування відбувалося за законом, а відтак норми, які містяться у главі 85 ЦК України «Спадкування за заповітом» не можуть враховуватися судом.

Разом із цим слід звернути увагу, що правильним способом захисту прав позивача є саме внесення змін до свідоцтва про право на спадщину ( за наявності відповідних умов, які у даному спорі відсутні), а не про визнання його недійсним, адже відповідачі все одно спадкували б як спадкоємці за законом першої черги, хоча їхня спадкова частка зменшилася б.

Отже, жодних доказів, які б могли свідчити про неможливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними позивачем надано, право на обов`язкову частку у спадщині у даному спорі відсутнє, тому у позові в цій частині слід відмовити.

Також, суд не знаходить підстав для встановлення факту прийняття спадщини позивачем, яка відкрилась після смерті її сина, оскільки даний факт ніким не заперечується. Позивач, з урахуванням ст.1268 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Позивач не була обмежена у часі звернення до нотаріальної контори, проте звернулася до нотаріальної контори протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та відмовилися від неї протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.ст.16, 1217, 1241, 1258, 1259, 1261, 1268, 1301 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76, 77, 81, 121, 141, 265, 315, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 24 червня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_5 ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Кучман Ірина Іванівна, адреса: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Костенка, 25, прим.1.

Суддя: Н. Ю. Вікторович