Рішення № 97860780, 24.06.2021, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/606/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2021 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої – судді Міланіч А.М.

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис № 1689, про звернення стягнення з неї / ОСОБА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 5 841,9 грн.

Оскільки, вчиняючи вказаний виконавчий напис, нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, зокрема, сума боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені, що зазначені у виконавчому написі, відповідачем зроблено одноособово, без урахування її /позивачки/ думки та позиції, та не відповідає дійсній сумі заборгованості, на підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача, то відповідно такий виконавчий напис вчинений із порушенням вимог закону.

До того ж на момент вчинення вказаного виконавчого напису вже існував виконавчий напис № 4469 від 26 листопада 2020 року, вчинений державним нотаріусом Починок Ю.В. за тим же кредитним договором, що свідчить про те, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом за відсутності оригіналу грошового зобов`язання посвідченого нотаріально.

Тому просила визнати зазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та викладене підтвердила.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, відзив на позов не надав.

Третя особа – приватний нотаріус Головкіна Я.В. в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі заяви представника за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» від 16 лютого 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. 18 лютого 2021 року вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1689, про звернення стягнення з ОСОБА_2 , яка є боржником за кредитним договором 619830-А від 01 серпня 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 40071779-47 від 22 квітня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», заборгованості за вказаним кредитним договором за період з 22 квітня 2020 року по 22 квітня 2020 року у загальному розмірі 5841,9 грн., в тому числі: 2885 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 2808,4 грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 148,5 грн. – строкова заборгованість за штрафами та пенями /а.с.27-28/.

За постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В. від 02 березня 2021 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса від 18 лютого 2021 року /а.с.6/.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 18 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як убачається з копій документів, наданих приватним нотаріусом Головкіною Я.В., на підставі яких було вчинено оспорюваний виконавчий напис, 01 серпня 2019 року ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 619830-А за умовами якого позивачці було надано у безготівковій формі кредит у сумі 3000 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,65 % в день, строком кредитування 30 днів. Згідно з п. 3.3 Договору кредит вважається наданим кредитодавцем позичальнику з моменту списання коштів з банківського рахунку кредитодавця в банківській установі, що його обслуговує, при перерахуванні грошових коштів на платіжну картку позичальника згідно цього договору /а.с. 29-32/.

Так, згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», в редакції, що діяла на час укладення вказаного кредитного договору, електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону, електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч.1-4,6-9,12 ст.11 Закону, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, договір кредиту, який було надано нотаріусу для вчинення оспорюваного виконавчого напису, не було посвідчено нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (постанова ВС від 30.01.2018 р. у справі № 161/16891/15-ц).

Відповідно п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними. Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Дана Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чека, інкасового доручення (розпорядження). Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

З урахуванням викладеного, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями вказаної Інструкції, який заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу та містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документу банком платника.

Відповідно до абз.2 ч. 1 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Однак, належні та допустимі докази, зокрема, первинні документи (касово-бухгалтерські документи), на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором відсутні.

Також, у спірному виконавчому написі нотаріус зазначає, що відповідач ТОВ «Фінфорс» є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «СС СЛОУН» на підставі договору відступлення прав вимоги № 40071779-47 від 22 квітня 2020 року, однак такий договір та реєстр прав грошових вимог до цього договору ні відповідачем, ані нотаріусом суду не наданий, тобто належні докази набуття ТОВ «Фінфорс» прав вимоги до позивачки за вищевказаним кредитним договором відсутні і нотаріусом при вчиненні виконавчого напису достеменно не з`ясовані.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Я.В. 18 лютого 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 1689, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» коштів на загальну суму 5 841,9 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки на відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 грн.

Керуючись ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. 10-13,141,142, 259,263-265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа – приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною 18 лютого 2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 1689, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» коштів на загальну суму 5 841 (п`ять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 90 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.

Повне рішення суду складено 24 червня 2021 року.

Головуючий-суддяА.Міланіч