Рішення № 97860129, 02.06.2021, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 750/11181/20

Провадження № 2/743/78/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Воєдило О.В.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «БАНК-ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «БАНК-ФОРВАРД» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої за Договором про надання та використання платіжної картки №97255276 від 21.05.2012 заборгованість в сумі 27882,49 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.05.2012 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого єАТ «БАНК-ФОРВАРД», із заявою №97255276 від 21.05.2012, яка містить пропозицію (оферту) про укладення Договору про картку. 21.05.2012 АТ «БАНК-ФОРВАРД» акцептував пропозицію, викладену в Заяві ОСОБА_1 , і уклав з нею Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 , шляхом здійснення дій, які відповідно до умов Заяви вважаються акцептом оферти, а саме відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на ім`я останньої платіжну картку. Разом з тим, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Договору, в останньої станом на 01.12.2020 виникла заборгованість перед АТ «Банк Форвард» в сумі 27882,49 грн., з яких: 25737,49 грн. - сума заборгованості за Договором про картку; 2145 грн. - 3% річних, нарахованих з 21.02.2018 по 01.12.2020. 20.01.2018 та 07.08.2020 АТ «Банк Форвард» направив відповідачці Заключний Рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість за Договором. Проте в порушення умов Договору заборгованість в сумі 25737,49 грн., відповідачкою погашена не була. Тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 борг у сумі 27882,49 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, від останнього до суду надійшла заява, в якій просить розглянути справу без його участі, проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. 25.03.2021 до суду надійшла заява від представника відповідачки про застосування строків позовної давності. Заява мотивована тим, що оскільки строк дії картки до 05/17, що підтверджується копією наданої картки, то строк кредитування закінчився 31.04.2017, а позивач звернувся з позовом до суду 05.01.2021, тобто поза межами позовної давності.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, 21.05.2012 ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «БАНК-ФОРВАРД» (далі – Банк), із підписаною Заявою №97255276, яка в п. 1 містить пропозицію (оферту) про укладення Договору про надання та використання платіжної картки, на умовах, викладених у цій Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток банку (далі – «Умови по картках») та Тарифах по карткам Банку (далі – «Тарифи по карткам»).

21.05.2012 АТ «БАНК-ФОРВАРД» акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в зазначеній вище Заяві ОСОБА_1 , і уклав з нею Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 (далі - Договір про картку), шляхом здійснення дій, які відповідно до п. 2.1. Заяви вважаються акцептом оферти відповідачки, а саме: відкрив останній поточний рахунок № НОМЕР_2 та випустив на її ім`я платіжну картку

Згідно положень ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України визначено, що Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, наслідком акцепту (прийняття) АТ «БАНК-ФОРВАРД» оферти (пропозиції), викладеної в п. 1 Заяви ОСОБА_1 , став факт укладення Договору про картку.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 статі 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання та використання відповідачкою грошових коштів від позивача, а також те, що відповідачка у добровільному порядку не повернула їх в повному обсязі, а також не погасила заборгованість відповідно до умов Договору про картку, у зв`язку з чим у неї станом на 01.12.2020 виникла заборгованість перед АТ «Банк Форвард» в сумі 27882,49 грн. з яких: 25 737,49 грн. - сума заборгованості за Договором про картку; 2145 грн. – 3% річних.

Представник відповідачки заявив про застосування строків позовної давності, оскільки строк кредитування закінчився 31.04.2017, а позивач звернувся з позовом до суду 05.01.2021, тобто поза межами позовної давності.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Частинами 1, 5 статі 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Так, у постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №662/1375/18 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Зважаючи на це, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №97726475 від 14.06.2012, остання операція, яка здійснювалася на поточному рахунку ОСОБА_1 , відкритому на підставі договору №97726475 від 14.06.2012, - видача кредиту у сумі 1072,74 грн., яка була здійснена 21.12.2017, тобто з цього часу банк міг довідатися про порушення своїх прав, а відтак розпочався перебіг позовної давності.

07.12.2021 позивач звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до позичальника. Проте, ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.12.2020 матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «БАНК-ФОРВАРД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості постановлено передати за підсудністю до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

05.01.2021 до Ріпкинського районного суду Чернігівської області надійшли матеріали вищевказаної справи.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року (№ 6-895цс15) викладено правовий висновок про те, що за змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п`ятої статті 267 ЦК України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 ЦПК України перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що строк позовної давності зі зверненням з даним позовом закінчився 21.12.2020, а матеріали справи надійшли до суду 05.01.2021, то суд дійшов висновку, що АТ «БАНК-ФОРВАРД» пропустив строк позовної давності, тривалістю в три роки.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак позовні вимоги АТ «БАНК-ФОРВАРД» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Виходячи із викладеного, керуючись ст. 12, 89, 256-257, 261, 267, 258-259, 263-265, 268, 273, ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «БАНК-ФОРВАРД» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, код ЄДРПОУ: 34186061) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості – відмовити в повному обсязі.

Повне рішення складено 02 червня 2021 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Павленко