Рішення № 97858583, 18.06.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4294/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

07.04.2021 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ПАТ «ПриватБанк», зазначивши третіми особами приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., Ужгородський РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ), в якому просить зокрема: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5936, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №MKH7AL00006060 від 30.05.2008 в сумі 30412, 44 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинений на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, що суперечить Переліку №1172 від 29.06.1999; виконавчий напис вчинено за межами трьохрічного строку з дня виникнення права вимоги; розмір заборгованості визначено станом на 04.05.2017, тоді як кінцевий термін погашення заборгованості за кредитно-заставним договором визначено до 29.05.2013; штраф і пеня, які стягнуті за виконавчим написом, є одним видом цивільно-правової відповідальності, що заборонено; з наданих нотаріусу документів неможливо встановити безспірність заборгованість.

27.05.2021 представником відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» Наконечною А.В. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання зазначає про наявність заборгованості позивача перед відповідачем по кредитно-заставному договору на час вчинення виконавчого напису нотаріусом, а відтак заборгованість була безспірною.

В судове засідання позивач та або його представник адвокат Дурдинець В.В. не з`явилися, останній подав заяву від 18.06.2021 про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити. В свою чергу представник відповідача, будучи повідомленим про місце, час та дату судового засідання, в останнє не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи не надходило, однак у відзиві зазначив, що просить відмовити у задоволенні позову. Треті особи в судове засідання також не з`явилися, в матеріалах справи наявна заява приватного нотаріуса Завалієва А.А. 17.06.2021 про розгляд справи без його участі.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши наявні в справі доказові матеріали, суд приходить до наступного висновку.

На примусовому виконанні Ужгородського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) у ВП №62075928 знаходиться виконавчий напис №5936 від 07.07.2017, вчинений приватними нотаріусом Завалієвим А.А. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 30412, 44 доларів США.

Зі змісту вказаного виконавчого напису з`ясовано, що такий вчинено зокрема відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.199 в редакції від 10.12.2014 на підставі Постанови КМУ №662 від 26.11.2014. Окрім цього зазначено, що виконавчий напис вчинений нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору №MKH7AL00006060 від 30.05.2008 та розрахунку заборгованості станом на 04.05.2017 грошових коштів у сумі 30412, 44 грн., що за курсом НБУ від 04.05.201 становить 806537, 91 грн. з урахуванням заборгованості за тілом кредиту - 5063, 03 доларів США; заборгованість за відсотками - 1745, 95 доларів США; заборгованість з комісії 564, 99 доларів США; заборгованість з пені - 21581, 28 доларів США; заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 9,43 доларів США; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) 1447, 76 доларів США. Зазначено, що стягнення проводиться за період з 30.05.2008 по 04.05.2017.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу щодо вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису видно, що виконавчий напис вчинений на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 10.12.2014 на підставі Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014. При цьому оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.10.2017.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Проте вказана Постанова № 1172 не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З доданого до позову кредитно-заставного договору №MKH7AL00006060 від 30.05.2008, укладеного між сторонами, не вбачається, що такий нотаріально посвідчений.

З огляду на вказане у приватного нотаріуса Завалієва А.А. станом на 07.07.2017 (день вчинення виконавчого напису) були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитно-заставному договорі №MKH7AL00006060 від 30.05.2008, який не був нотаріально посвідчений та відповідно не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису видно, що стягнення заборгованість здійснюється по невиплачених в строк відповідно до умов кредитно-заставного договору №MKH7AL00006060 від 30.05.2008 та розрахунку заборгованості за договором станом на 04.05.2017 грошових коштів.

З вищевказаного кредитно-заставного договору №MKH7AL00006060 від 30.05.2008 з`ясовано, що такий укладено між ПриватБанк та ОСОБА_1 , за умовами якого (розділ 2 ) банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених у договорі, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником зобов`язань за договором, позичальник надає банку предмет застави в заставу.

Відповідно до п. 4.4 договору погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до ст. 17.8 договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку її наявності), процентами та кредитом. За п. 4.8 договору остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати погашення. Пунктом 17.8 Договору регламентовано суму щомісячного платежу, який позичальник зобов`язаний сплатити для погашення заборгованості за кредитом, винагородами та процентами. Відповідно до п.п.17.1.5., 17.1.9 договору, дата погашення визначена сторонами 29.05.2013, а період сплати з 1 по 5 число кожного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.п. 3.1., 3.4. Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, №296/5 від 22.02.2012, вказано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Отже, остаточною датою виконання позичальником усіх своїх зобов`язань за договором визначено 29.05.2013, тоді як оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 07.07.2017, тобто із пропущенням строку у понад один рік.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Однак без наявного розрахунку заборгованості за кредитно-заставним договором суд позбавлений можливості встановити точну дату порушення позивачем як позичальник умов договору, а відтак здійснити відлік трирічного строку з дня виникнення у відповідача як банка права вимоги.

В розглядуваному випадку сторона позивача заперечує безспірність заборгованості на момент вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, а сторона позивача в свою чергу стверджує про наявність такої.

Однак зі змісту наявних в матеріалах справи документів, зокрема без розрахунку заборгованості за договором, суд позбавлений можливості встановити наявні у позивача перед відповідачем зобов`язання й обґрунтованість, в тому числі й безспірність, права вимоги відповідача за вказаним договором. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом перевірялась безспірність заборгованості.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача як банка первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Разом з тим згідно з довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 17.06.20021 ОСОБА_1 ,, у останнього станом на 17.06.2021 відсутня заборгованість перед банком. Більш того зі змісту листа АТ КБ «ПриватБанк» до Ужгородського РВ ДВС з`ясовано, що 18.03.2021 було укладено додаткову угоду №1 до кредитно-заставного договору №MKH7AL00006060 від 30.05.2008, згідно з якої ОСОБА_1 була проведена реструктуризація заборгованості: 19.02.2021 ОСОБА_1 погасив 45878 грн., а інша частина заборгованості була анульована.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відтак третя особа приватний нотаріус Завалієв А.А. не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачем, не перевірив зміст договору на який відповідач посилався як на підставу виникнення у нього права вимоги до позивача, не з`ясував чи не пропущено трирічний строк давності, встановлений ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а також не дотримався вимог Переліку №1172в частині вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально посвідченого договору.

З огляду на вказане, позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5936, вчинений 07.07.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором №MKH7AL00006060 від 30.05.2008 в сумі 30412, 44 доларів США.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов