Ухвала суду № 97858380, 08.06.2021, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

241/1158/19

1-о/241/1/2021

08.06.2021 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

Головуючого судді Демочко О.Д.

Судді Молонової Ю. В.

Судді Чудопалової С.В.

Прокурора Пічунова К.С.

Захисника засудженого ОСОБА_1 .

Засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд вироку військового суду Центрального регіону від 16.04.1997 року за нововиявленими обставинами, колегія суддів -

ВСТАНОВИЛА:

14 червня 2019 року до Першотравневого районного суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Як вбачається з вищевказаної заяви та доданих до неї матеріалів ОСОБА_2 просить Першотравневий районний суд Донецької області переглянути вирок військового суду Центрального регіону від 16.04.1997 року, згідно якого останнього було засуджено за ст.ст. 241 п. а , 222 ч. 3 , 94 , 17, 93 п. з, 93 п з УК України (1961 року), за сукупністю злочинів в силу ст. 42 УК України (1961 року), до смертної кари – розстрілу , Ухвалою військового суду Центрального регіону від 15.05.2000 року вирок зі смертної кари змінено на довічне позбавлення волі .

Вищевказаний вирок Сидоренко Р.П. просить переглянути за нововиявленими обставинами.

Вимоги своєї заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що на підставі усталеної судової практики Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) щодо вимог і стандартів покарання у вигляді довічного позбавлення волі у відповідності зі статтею 3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, згідно тлумачень і висновків Європейського суду з прав людини, зазначених у ряді рішень ЄСПЛ: «Петухов проти України» від 12.03.2019 року (№41216/13), ОСОБА_3 проти Угорщини від 20 травня 2014 року (заява №73593/10), (Vinter v. the UK (no. 66069/09, 130/10 та 3896/10), Kafkaris v. Cyprus (Grand Chamber, no. 21906/04), Leger v. France (19324/02) коли внутрішнє законодавство не передбачає можливість перегляду вироку засудженого до довічного ув`язнення, або можливість його дострокового звільнення, довічне ув`язнення не буде відповідати стандартам статті 3 Конвенції.

На думку заявника, установлена судова практика ЄСПЛ, яка не була відома ні йому, ні суддям військового суду Центрального регіону України на момент здійснення засудженому заміни неконституційного ( згідно рішення Конституційного суду України від 29.12.1999 року) вироку від 16.04.1997 року на довічне позбавлення волі, яке відбулося 15.05.2020 року осуджений вважає, є нововиявленими обставинами і просить відкрити кримінальне провадження за нововиявленими обставинами та переглянути у судовому порядку вирок та ухвалу, замінивши його на новий: призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, відповідно до ст. 93 КК України (1961 р.), ст.ст. 8,9,90,407,409,413,459-463,467 КПК України, ст.8,9 Конституції України,ст.ст. 3,6,7 Конвенції, на підставі висновків та усталеної судової практики ЄСПЛ.

Вказані обставини, як вважає засуджений, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України є підставою для перегляду вироку ухвали за нововиявленими обставинами та, відповідно ч. 4 ст. 461 КПК України, строк звернення його із заявами про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не обмежений.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_2 , в режимі відео- конференції з ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор», підтримав свою заяву від 06 червня 2019 року та просив скасувати вищезазначені вирок та ухвалу за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що після ухвалення вказаного вироку суду та винесення ухвали йому стала відома практика Європейського суду з прав людини щодо вимог і стандартів покарання у вигляді довічного позбавлення волі .

Захисник Сніга В.І. вимоги заяви ОСОБА_2 про перегляд вироку ухвали за нововиявленими обставинами підтримав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаної заяви, оскільки вважає, що обставини, на які ОСОБА_2 посилається, не є нововиявленими в розумінні ст. 459 КПК України.

Колегія суддів, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_2 про перегляд вироку військового суду Центрального регіону від 16.04.1997 року, згідно якого останнього було засуджено до смертної кари – розстрілу та ухвали військового суду Центрального регіону від 15.05.2000 року, якою вирок зі смертної кари змінено на довічне позбавлення волі, за нововиявленими обставинами не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Системне тлумачення положень кримінального процесуального законодавства вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є процедурою перегляду судових рішень лише у випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Вказані юридичні факти мають знаходитися в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальному провадженні та спростовувати через їх попередню невідомість та істотність, висновки, що містяться у вироку, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.

За змістом норм КПК України, які регулюють провадження за нововиявленими обставинами, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений та його адвокат Рибалко В.Д. в апеляційних та касаційних скаргах, не оспорюючи вини та правильності юридичної оцінки вчиненого ОСОБА_2 , просили лише пом`якшити покарання. Вирок військового суду Центрального регіону від 16.04.1997 року, згідно якого останнього було засуджено до смертної кари – розстрілу ухвалою (Определением) Військової колегії Верховного суду України від 22.07.1997 року залишено без змін (а.с.4-5). Копії всіх процесуальних рішень за даним кримінальним провадженням були отриманні останнім, про що свідчать наявні в матеріалах архівної справи розписки.

Згідно процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами підставою його здійснення є одна з визначених у ч. 2 ст. 459 КПК України обставин, що на час подання відповідної заяви підтверджена належними засобами доказування.

В Рішенні Конституційного Суду України від 29.12.99 р. N 11-рп/99, на підставі якого було внесено зміни до статті 93 КК України від 1960 року, зазначено, що тлумачення положень частин першої та другої статті 27 Конституції України в контексті всіх інших положень Конституції України як єдиного цілісного документа дає підстави стверджувати, що вони не припускають смертної кари як виду покарання. На користь такого висновку свідчить тенденція практики застосування Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року із змінами, внесеними Законом України від 24 березня 1999 року), зокрема, положень статті 3 Конвенції. Тому відповідні положення Кримінального кодексу України, які передбачають застосування смертної кари, суперечать зазначеним вище положенням Конституції України. Смертна кара як вид покарання суперечить також статті 28 Конституції України, відповідно до якої "ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню". Названа стаття відтворює положення статті 3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Невідповідність смертної кари цій статті Конвенції підтверджує Європейський суд з прав людини, юрисдикцію якого щодо тлумачення зазначеної Конвенції визнала Україна (пункт перший Закону України від 17 липня 1997 року).

Наведене дає підстави для висновку, що ухвала військового суду Центрального регіону від 15.05.2000 року, якою вирок зі смертної кари змінено на довічне позбавлення волі виносилася з урахуванням статті 3 Конвенції та усталеної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 64 Кримінального Кодексу України довічне позбавлення волі встановлюється [як покарання] за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

В рішенні ЄСПЛ « Лопата та інші проти України» від 10 грудня 2020 зазначено:

«1. Заявники скаржилися переважно на довічне ув`язнення без перспектив звільнення. Вони спиралися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:

“Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.”

2. Суд повторює, що Конвенція не забороняє накладання довічного ув`язнення на осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, такі, як вбивство. Однак, для дотримання вимог статті 3 повинна існувати теоретична та фактична можливість скорочення такого вироку, що означає, що у ув`язненого повинна бути перспектива звільнення та можливість перегляду вироку.»

Українське законодавство передбачає таку можливість у статті 87 Кримінального Кодексу України та ч. 7 статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Згідно зі статтею 87 КК України помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Аналогічні висновки викладено і в п. 169. Рішення ЄСПЛ «Петухов проти України»: «Суд зазначає, що в Україні засуджені до довічного позбавлення волі можуть розраховувати на звільнення лише у двох випадках: якщо вони страждають на серйозне захворювання, несумісне з подальшим триманням під вартою, або якщо помилувані Президентом».

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення в справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, в якому зокрема зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Крім того, кримінальне провадження за нововиявленими обставинами являє собою форму перегляду рішень судів, що набрали законної сили. За своїм змістом ця стадія кримінального процесу виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень у кримінальних справах. Цей вид провадження має резервне значення та використовується лише у випадку, якщо вичерпані всі інші допустимі засоби процесуально-правового захисту.

Відповідно до ст..461 КПК України , заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

Рішення на які посилається засуджений ОСОБА_2 , як на підставу ново- виявлених обставин, своєю більшою часткою ухвалені протягом 2009-2013 років, що свідчить ще й про факт порушення останнім строків звернення до суду про перегляд судового рішення.

Обставини, на які ОСОБА_2 посилається як на підставу перегляду вищевказаного вироку, згідно якого останнього було засуджено до смертної кари – розстрілу та Ухвали військового суду Центрального регіону від 15.05.2000 року, якою вирок зі смертної кари змінено на довічне позбавлення волі, на думку колегії суддів, з огляду на вимоги ст. 459 КПК України, не є нововиявленими.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, а також, враховуючи загальні засади кримінального провадження, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_2 від 06 червня 2019 року про перегляд вироку військового суду Центрального регіону від 16.04.1997 року, згідно якого останнього було засуджено до смертної кари – розстрілу та ухвали військового суду Центрального регіону від 15.05.2000 року, якою вирок зі смертної кари змінено на довічне позбавлення волі за нововиявленими обставинами слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 459, 461, 467 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву засудженого ОСОБА_2 від 06 червня 2019 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку військового суду Центрального регіону від 16.04.1997 року, згідно якого останнього було засуджено до смертної кари – розстрілу та ухвали військового суду Центрального регіону від 15.05.2000 року, якою вирок зі смертної кари змінено на довічне позбавлення волі, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя Д.О.Демочко

Суддя Ю.В.Молонова

Суддя С.В Чудопалова