Рішення № 97857754, 24.06.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1894/20

Провадження № 2/483/162/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

23 червня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Данилової А.Г.,

представника відповідачки – Терещука М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

В С Т А Н О В И В :

14 грудня 2020 року ОСОБА_2 , який є представником акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , предметом якої є: стягнення з відповідачки 22 466 грн 63 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № б/н.

В обґрунтування позову зазначив, що 23 квітня 2011 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов`язання, за вказаним договором, належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 15 вересня 2020 року, перед позивачем, виникла вищезазначена заборгованість. За таких обставин, позивач змушений звернутися з позовом до суду, оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 61).

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що відповідачка з банком не укладала кредитного договору, а лише звернулася в банк з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву від 23 квітня 2011 року, в якій просила відкрити картку «Універсальна» та встановити на ній кредитний ліміт на рівні 500 грн. Банком було видано картку, після спливу строку дії якої, позивач самостійно надав відповідачці нову картку. З 2011 року ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до позивача з приводу збільшення кредитного ліміту та жодного разу не використовувала встановлений кредитний ліміт. На сьогоднішній день на кредитній картці перебувають особисті кошти відповідачки в сумі 41 000грн. Крім того, вказав на відсутність підпису ОСОБА_1 у Витягу з Тарифів та Витягу з Умов кредитування та надав виписку по транзакціях по кожній з карток, які вказані банком у виписці по рахунку відповідачки. Так, представник зазначив, що банком здійснювалося нарахування відсотків та показані транзакції по картках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 поза межами строку дії цих карток відповідно до довідки, наданої самим банком. Також, банк нараховував відсотки за користування кредитом за різними ставками, а саме 2, 7% та 3, 5%, які змінював в односторонньому порядку без укладення жодних угод, що вбачається з виписки по рахунку, оскільки вказано у самому розшифровуванні транзакцій. Зрештою, представник зазначив, що по останній за строком дії картці, а саме НОМЕР_3 , наявний позитивний баланс в сумі 22 642 грн 31 коп., що перевищує ціну позову у вказаній справі.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23 квітня 2011 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з анкети-заяви позичальника (а.с. 13).

Так, позивачці було видано платіжну картку «Універсальна» з номером НОМЕР_4 .

Згідно з довідкою, наданою банком, відповідачці всього було видано 4 картки, а саме: НОМЕР_4 строком дії з 23.04.2011р. по жовтень 2014 року; НОМЕР_1 стоком дії з 16.01.2012р. по листопад 2015 року; НОМЕР_2 стоком дії з 10.07.2013р. по травень 2017 року; НОМЕР_3 стоком дії з 18.05.2017 по лютий 2021 року (а.с. 222).

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 15 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 22 466 грн 63 коп., з яких: 17 584 грн 15 коп. – заборгованість за кредитом, 4 882 грн 48 коп. – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом (а.с. 5-10).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. За порушення зобов`язання винна особа несе цивільно-правову відповідальність, тобто зазнає основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні боржника певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2 статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).

З долученого до позовної заяви витягу з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 14) вбачається, що він не містить підпису відповідачки, а отже не може визнаватися складовою кредитного договору.

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків і штрафів та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг та за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору.

Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначивши, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Перевіривши надану представником відповідачки виписку по рахунку ОСОБА_1 по першій картці, а саме з номером НОМЕР_4 , та надану банком виписку по рахунку за цією ж карткою, суд встановив що за період дії картки відповідачкою було внесено 107 088 грн 44 коп., а витрачено – 91 913 грн, а отже на момент закінчення строку дії картки відповідачка мала позитивний баланс в сумі 15 175 грн 44 коп. (а.с. 229-232).

З наданих суду виписок слідує, що проценти в період дії вказаної карти відповідачці не нараховувалися.

Перевіривши виписку по рахунку по другій картці з номером НОМЕР_1 стоком дії з 16.01.2012р. по листопад 2015 року, суд встановив, що чотири транзакції на загальну суму 7 240 грн 42 коп., вказані у виписці банку, були проведені поза межами терміну дії цієї картки, а саме у 2018 році (а.с. 222, 233-234), з огляду на що суд дійшов висновку, що банк не довів користування цими коштами саме відповідачкою, а тому виключає з розрахунку заборгованості.

Так, в межах строку дії вказаної картки відповідачкою використано 20 083 грн 05 коп., а внесено – 2 010 грн, а отже по вказаній картці має місце заборгованість в сумі 18073 грн 05 коп.(а.с. 233-234).

Перевіривши виписку по рахунку по третій картці з номером НОМЕР_2 стоком дії з 10.07.2013р. по травень 2017 року, суд встановив, що 34 транзакції на загальну суму 21884 грн 39 коп. проведені поза межам строку дії картки, а саме в період з 01 червня 2017 року по 01 серпня 2020 року, тоді як термін дії картки, згідно з довідкою банку, сплинув у травні 2017 року (а.с. 222, 235-240).

За змістом виписки, наданої банком, вказані транзакції є списанням відсотків за користування кредитом, які нараховувалися за ставками 3, 5 %, що умовами кредитного договору не передбачено.

Так, з наданої банком анкети – заяви, підписаної позичальником, слідує, що така умова договору, як сплата відсотків за користування кредитом, сторонами погоджена не була (а.с. 13).

Вказане свідчить про те, що банк безпідставно нараховував відсотки за ставкою 3,5 та включав відповідні транзакції в заборгованість по кредиту.

Згідно з випискою банку, по вказаній картці мала місце заборгованість в сумі 12 473 грн 60 коп., однак суд звертає увагу, що банком за період користування цією карткою нараховувався щомісячний страховий платіж в сумі 10 грн протягом 43 місяців, що не передбачено умовами договору, а також відсотки з розрахунку 2, 7% за операціями з 01 вересня 2014 року та 3,5% – за операціями з 01 квітня 2015 року (а.с. 51).

Оскільки банком не надано підписаного позичальником договору, який передбачав би нарахування відсотків за вказаними ставками, а також стягнення щомісячного страхового платежу, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірність нарахування заборгованості по вказаній картці в сумі 16 025 грн 32 коп., з яких 430 грн – щомісячні страхові платежі, і 15 595 грн 32 коп. – відсотки за ставкою з 01 вересня 2014 року – 2,7%, а з 01 квітня 2015 року – за ставкою 3,5% за період з 01 вересня 2014 року по 12 травня 2015 року (а.с. 51, 235-241).

Перевіривши виписку по рахунку по четвертій картці з номером НОМЕР_3 стоком дії з 18.05.2017р. по лютий 2021 року, суд встановив, що по вказаній картці має місце позитивний баланс в сумі 22 642 грн 31 коп. (а.с. 48-55, 242-244).

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідачка внесла 37 817 грн 75 коп. (сумарний позитивний баланс по карткам НОМЕР_4 та НОМЕР_3 ) та витратила запозичених коштів (тіло кредиту) на суму 18 073 грн 05 коп. (негативний баланс по картці НОМЕР_1 ).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування не виконав – не надав суду достатніх та допустимих доказів того факту, що відповідачці правомірно нараховувалися відсотки за ставками 2,7%, а згодом - 3,5%, а також щомісячний страховий платіж в розмірі 10 грн щомісяця, як не доведено того факту, що відповідачці правомірно нарахована заборгованість за тілом кредиту за карткою НОМЕР_1 на суму 7 240 грн 42 коп. через три роки після спливу строку дії цієї картки, та оскільки сума внесених відповідачкою коштів перевищує доведені банком витрати, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову залишає сплачену банком суму судового збору за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24 червня 2021 року.

Головуючий: