Рішення № 97857711, 23.06.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

23.06.2021

Справа №489/590/21

Провадження №2/489/1123/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого – судді Румянцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про захист прав споживачів

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати недійсним договір укладений між ним ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна». Мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та відповідачем було укладено договір займу, відповідно до якого ним було отримано позику, однак ознайомившись зі змістом договору, вважає, що він є недійсним. Вказує, що при укладенні вищевказаного кредитного договору порушені його права як споживача, оскільки йому не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг, та відсутнє будь-яке письмове твердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Також відповідач не ознайомлював його з умовами кредитування та усіма ризиками. Не існує будь-якого окремого документу, де викладена інформація, на якому б стояв його підпис про ознайомлення з такою інформацією. Вважає, що кредитор не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту. Крім того, умови кредитного договору є несправедливими, зокрема, згідно додатку до кредитного договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. За договором, при порушенні позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі і у разі прострочення встановленого у цьому договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3% від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100 %, що є несправедливою умовою та є всі підстави для визнання кредитного договору недійсним. Відповідачем також порушені норми Конституції України щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов`язань, тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме порушення ним виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі. Також відповідач не повідомляв його про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана ним згода на обробку його персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що між товариством та позивачем 11.05.2020 укладено Договір № 749680 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого товариство надало позивачу в кредит грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Договір містить усі істотні умови кредитного договору, що визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг». Пунктом 1.4 Договору, погоджена фіксована процентна ставка, яка залежить від фактичного виконання позивачем зобов`язань за Договором. Перед укладанням кредитного договору Товариство, шляхом розміщення на власному офіційному сайті надано позивачу доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де міститься інформація про перелік, умови та порядок надання фінансових послуг, оприлюднено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна» та примірні кредитні договори, які укладає товариство за вибором клієнтів. Також міститься інформація про процентні ставки, про максимальний строк кредиту, максимальну суму кредиту, тощо. Розмір стандартної процентної ставки (яка дорівнює 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою та реальної процентної ставки за користування кредитом – 693,50 % річних), застосовується до усіх договорів, які укладаються з клієнтами. Перед підписанням кредитного договору і ІТС товариства позивач підтвердив письмово своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставлення відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіші. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання електронного договору. Тобто, перед укладенням Договору, позивачу була надана вся необхідна інформація та достовірна переддоговірна інформація. Договір підписано з боку позивача одноразовим ідентифікатором, що отриманий ним на його фінансовий телефонний номер, зазначений у анкеті клієнта. Сторони у договорі передбачили застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами (346,75% річних) у межах строку надання кредиту. При невиконанні умов кредитного договору, застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 % річних). У зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі, позивачем було ініційовано підписання додаткових договорів до Договору від 05.07.2020 та від 07.06.2020, відповідно до яких строк кредиту продовжено до 08.07.2020 та погоджено процентну ставку у розмірі 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 % річних). Укладений між сторонами Договір відповідає вимогам чинного законодавства, позивач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання Договору, не повернув отримані за договором кошти як помилкові, ініціював підписання додаткових договорів про продовження строку кредиту, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також про реальне настання правових наслідків, а відтак відсутні підстави визнання його недійсним.

Ухвалою суду від 08.02.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 08.02.2021, витребувано докази.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» в мережі Інтернет розміщено «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.

11 травня 2020 року позивач звернувся до відповідача ТОВ «Лінеура Україна» із заявкою на отримання кредиту, що, відповідно до умов Правил надання грошових коштів у кредит ТОВ «Лінеура Україна», є акцептом на укладення кредитного договору.

11 травня 2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» було укладено Договір № 749680 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, за умовами якого відповідач зобов`язався надати позивачу грошові кошти в сумі 1000 грн., строком на 30 днів, а також сплатити знижену процентну ставку у розмірі 0,95 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 % річних), застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 Договору (п. 1.4.1 Договору).

Відповідно до п. 1.4.2 Договору, стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (693,50 % річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.3 Договору, якщо клієнт не виконав умови зазначеного в п. 1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Договір було укладено з Позивачем в порядку, передбаченому Законом України №675- VIII от 03.09.2015 року «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 статті 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Договір було укладено з позивачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано позивачу на його номер телефону та введено позивачем у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача 11.05.2020.

Процес верифікації, який проходив позивач та сайті відповідача підтвердив, що саме позивач, використовуючи особистий фінансовий номер телефону та власну банківську картку особисто укладав Договір.

Крім того, позивачем не заперечується факт укладення спірного договору.

Спірний Договір має повну відповідність затвердженому у Товаристві примірному договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що діяв на момент укладення Договору та оприлюднений на Сайті.

Відтак твердження позивача про відсутність на Сайті відомостей про реальну відсоткову ставку та іншої необхідної інформації - не відповідають дійсності.

Перед підписанням кредитного договору в ITC Товариства клієнт підтверджує своє ознайомлення з інформацією про розмір процентної ставки та порядок нарахування і сплати процентів, розмір штрафних санкцій за невиконання Договору, вартість кредиту, строк кредиту та згоду з умовами договору, шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі та натискання клавіши. Без зазначеної дії технічно не можливо перейти до наступного етапу підписання договору. Вказані обставини підтверджуються скріншотом, долученим до матеріалів справи. Тобто, перед укладенням Договору позивачу була надана уся необхідна та достовірна переддоговірна інформація, зокрема і щодо умов договору.

Позивачем не надано доказів про обмеження її в часі чи доступі до бажаної інформації. Обов`язок Товариства роз`яснювати окремі пункти договору та порядок такого роз`яснення законодавством не встановлено. Тому посилання позивача на не повне роз`яснення їй підпункту 3 пункту 2.1 Договору, як на підставу визнання Договору недійсним, є необґрунтованим.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України у справі №-6-1103цс16 є безпідставним, оскільки і предмет спору і зроблені у ній правові висновки є нерелевантними спірним правовідносинам.

Порядок застосування штрафних санкцій та їх розмір визначено п. 7.4, 7.5 Договору, відповідно до яких у випадку прострочення повернення суми позики за користування позикою клієнт зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 3,75% від суми кредиту, що становить 140,00 грн., на четвертий день такого не виконання та у розмірі 1,1% від суми кредиту, що становить 37,50 грн. починаючи з п`ятого дня за кожен факт порушення.

Порядок та черговість погашення заборгованості за Договором визначено п.5 Договору. Даний пункт викладено однаковим шрифтом, зрозумілою мовою, що не допускає неоднозначного тлумачення, відповідає примірному договору, що оприлюднено на Сайті, та з умовами якого ознайомилася та погодилася позивач перед укладенням Договору.

Позивачем не уточнено, яким чином мало бути роз`яснено йому ці умови Договору та не доведено, яким чином це вплинуло на дійсність Договору, а тому доводи позовної заяви в цій частині є також необґрунтованими та не можуть братися до уваги. Позивачем, взагалі, необґрунтована позиція щодо введення його в оману.

Необхідною умовою для прийняття рішення щодо надання позики є встановлення платоспроможності клієнта (тобто його бажання та можливості платити по кредиту). Платоспроможність може встановлюватись також на будь-якій стадії виконання договору. Правомірність збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання особами грошових зобов`язань, порядок обміну такою інформацією, зокрема через бюро кредитних історій, передбачена Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Реєструючись на Сайті, позивач надав згоду шляхом проставлення відповідної відмітки на чек-боксі та натискання відповідної клавіші на збір та обробку персональних даних, в тому числі й на передачу своїх даних органам державної влади та їх структурним підрозділам, банкам та небанківським фінансовим установам, факторинговим компаніям, усім бюро кредитних історій та іншим установам та організаціям.

Підтвердження позивача, що відображені в п.1.4. Договору, не підпадають під жодну з вказаних в ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» підстав визнання умов договору несправедливими. Позивач також не довів, яким чином такі його запевнення, підписані ним самим, порушили його права.

Отже, позивач не надав жодного аргументу, який би доводив, що та чи інша умова Договору є несправедливою у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», що потягло б за собою визнання Договору чи його частини недійсними.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до ст. 1047, 1055 ЦК України договір позики (кредиту) укладається у письмовій формі. Згідно із ч. 2 п.2 ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.12 ст.11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, відповідно до п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Спірний Договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC), що міститься на офіційному сайті Товариства за посиланням: www.credit7.ua, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Порядок укладення договорів Товариством визначено в затверджених Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна", що відповідно до преамбули Договору є його невід`ємною частиною. Підписавши Договір, позивач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується та зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

В подальшому, позивач не ставив питання про розірвання договору.

У відповідності до розділу 5 Правил Договір було укладено за такою процедурою: реєстрація позивача на Сайті Товариства та надання згоди на обробку персональних даних; подання позивачем заявки на отримання позики, в якій, зокрема, зазначено ідентифікаційні дані позивача, бажані умови кредитування та реквізити банківської карти позивача для перерахування суми позики; перевірка Товариством наданої позивачем інформації та прийняття рішення. Товариство здійснило ідентифікацію позивача, провело оцінку його платоспроможності та достовірності наданої ним інформації за допомогою спеціальної багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. Верифікація банківської карти позивача відбулася за допомогою системи bankld. Окрім того, з цією метою Товариство здійснило відповідні запити до відповідних бюро кредитних історій; прийняття позивачем пропозиції (оферти), шляхом проставлення відмітки у відповідному вікні (натискання кнопки) «ПОГОДЖУЮСЬ/СОГЛАСЕН» в Особистому кабінеті позивача; надсилання Товариством позивачу на його номер телефону, вказаний при реєстрації як контактний (фінансовий): номер одноразового ідентифікатора у вигляді алфавітно- цифрової послідовності для підписання Договору; введення позивачем одноразового ідентифікатора у відповідному вікні на Сайті та одночасне направлення Товариству електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором; направлення Товариством примірника Договору в Особистий кабінет позивача, де він зберігається та є доступним для перегляду і роздрукування у будь-який час. Вказаний спосіб надання примірника Договору відповідає п. 5.21 Правил.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Підписання Договору відбулося 11.05.2020 року об 00 годині 34 хвилині 12 секунді. Інформація про прізвище, ім`я та по батькові позивача, який підписав Договір, місце проживання, ідентифікаційний номер, паспортні дані, відомості про дату та час підписання Договору згенеровано в момент підписання Договору містяться в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» та у відповідному розділі Додатку №1 до Договору.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п. 12, 13 ч. 1 ст.1 Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020р. по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч.1 ст.215 ЦК України законодавець закріпив, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

В п.8 постанови від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Відповідач надав позивачу кредит на суму 1000,00 грн.

Згідно п.1.3 строк дії кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору.

В п.2.1. договору зазначено, що кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 9.8. договору він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним д моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Пунктом 10 договору визначені реквізити та підписи сторін, визначені п.9.8. вказаного договору.

Електронними підписами підписано і графік платежів до договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту №749680 від 11.05.2020.

Відповідачем долучено до матеріалів справи свій примірник договору з відображенням реквізитів та електронних підписів обох сторін, що було б неможливим без накладання електронного підпису, яким і завершується створення електронного документа.

З долученого до матеріалів відзиву та підтверджень процедури укладення електронного договору вбачаються покрокові дії клієнта для реєстрації на веб-сайті та укладення кредитного договору.

При цьому, суд відмічає, що проходження позивачем реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства підтверджує її ознайомлення з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затвердженими наказом №07-ОД директора ТОВ «Лінеура Україна» від 19.02.2020р., та іншою необхідною їй інформацією.

Крім того, у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі, позивачем було ініційовано підписання додаткових договорів до Договору від 05.07.2020 та від 07.06.2020, відповідно до яких строк кредиту продовжено до 08.07.2020 та погоджено процентну ставку у розмірі 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 % річних).

Таким чином, укладення даного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, і укладений нею з відповідачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, враховуючи, що без входу позивача на веб-сайт Товариства та здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно з ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» про захист прав споживачів– відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», юридична адреса: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25, прим. 318, ЄДРПОУ 42753492.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «23» червня 2021 року.