Рішення № 9785702, 18.06.2009, Апеляційний суд міста Києва

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом"янська,2-а

Справа №22-4646 Головуючий у 1 інстанції - Ластовка Н.Д.

2009 рік Доповідач - Ратнікова В.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Горелкіної Н.А.

-Штелик С.П.

при секретарі - Погас О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-ті особи: ТОВ «Франциско» ОСОБА_9, Приватний нотаріус - Кара Віталій Васильович, Приватний нотаріус - Німченко Олена Євгеніївна, Приватний нотаріус - Соврас Олена Юріївна, Приватний нотаріус Бориспільського нотаріального округу Київської області - Мурга Світлана Геннадіївна, БТІ м. Києва, Бориспільський районний відділ земельних ресурсів, Бориспільське БТІ про визнання недійсним договорів щодо спільного сумісного майна подружжя, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права спільної сумісної власності на майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсною заяву ОСОБА_4 ОСОБА_14 зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Франциско» від 13 січня 2007 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. та зареєстровану в реєстрі за №342.

Визнано недійсним з моменту укладення правочин, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо передачі частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» (ідентифікаційний код 32593121).

Визнано недійсним з моменту укладення Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 12 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. та зареєстрований в реєстрі за №4674д.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 в особі ОСОБА_2, та ОСОБА_7 в особі ОСОБА_9 25 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1311.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в особі ОСОБА_9 27 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1339.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі - продажу садового будинку АДРЕСА_3, «Ластівка» садівницьке товариство, вулиця Польова, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в особі ОСОБА_9 18 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за №4134.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №602860, виданий ОСОБА_2 Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010732300267 від 20 червня 2007 року.

Визнано недійсним Договір купівлі - продажу земельної ділянки, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство «Ластівка», площа якої 0, 0601 га, надана для ведення садівництва, кадастровий номер 3220881700:05:002:0042, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в особі ОСОБА_9 18 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Мургою С.Г. та зареєстрований в реєстрі за №4138.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №939632, виданий ОСОБА_7 Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010732300655 від 17 вересня 2007 року.

Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі - продажу машиномісця №35 в підземному автопаркінгу, яке розташоване по вулиці Р. Окіпної, 4Б у місті Києві, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в особі ОСОБА_9 23 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. та зареєстрований в реєстрі за №5070д.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» (ідентифікаційний код 32593121).

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 садовий будинок АДРЕСА_3, «Ластівка» садівницьке товариство, вулиця Польова.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельну ділянку, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство «Ластівка», площа якої 0,0601 га, надана для ведення садівництва, кадастровий номер 3220881700:05:002:0042.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_15 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 машиномісце №35 в підземному автопаркінгу, яке розташоване по вулиці Р. Окіпної, 4Б у місті Києві.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 автомобіль ИЖ 2717 230 1568, (2004), номер кузова НОМЕР_1.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 автомобіль TOYOTA LAND CRUIZER 2694, (2005), номер шасі; НОМЕР_5.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 автомобіль TOYOTA CAMRY 3,0 І V6 2995, (2003), номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» (ідентифікаційний код 32593121).

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на машиномісце №35, яке розташоване у підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4Б у місті Києві.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобіль ИЖ 2717 230 1568, (2004), номер кузова НОМЕР_4.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобіль TOYOTA LAND CRUIZER. 2694, (2005), номер шасі НОМЕР_5.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на автомобіль TOYOTA CAMRY 3,0 І V6 2995, (2003), номер двигуна НОМЕР_2. номер кузова НОМЕР_3.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на садовий будинок АДРЕСА_3, «Ластівка» садівницьке товариство, вулиця Польова.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на земельну ділянку, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство «Ластівка», площа якої 0,0601 га, надана для ведення садівництва, кадастровий номер 3220881700:05:002:0042.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15 судовий збір на користь ОСОБА_5 по 340 гривень 00 копійок з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь ОСОБА_5 по 6 гривень 00 копійок з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_15 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі по 531 грн. 08 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що справа, в порушенні вимог процесуального закону була розглянута у відсутності відповідачки ОСОБА_2 з посиланням на те, що відповідачка належним чином повідомлена про день та час слухання справи, причину своєї неявки суду не повідомила. Проте, такий висновок суду є безпідставним, оскільки ОСОБА_2 повідомила суд телеграмою, що вона перебуває на листку непрацездатності. Не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах закону і висновок суду про те, що спірне майно вибуло з володіння подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поза їх волею. Відсутні підстави для визнання спірних правочинів недійсними на підставі ст.. 215 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 листопада 2008 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Зазначав, що він не був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, справа була розглянута в його відсутності, що позбавило його можливості надати суду відповідні докази та заперечення та призвело до порушення його процесуальних права. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_16 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 просив їх задовольнити.

Представник ОСОБА_4 також повністю підтримав доводи обох апеляційних скарг та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представник 3-ї особи: ТОВ «Франциско» , 3-тя особа: ОСОБА_9, приватний нотаріуси - Кара Віталій Васильович, Німченко Олена Євгеніївна, Соврас Олена Юріївна, Мурга Світлана Геннадіївна, представник БТІ м. Києва, представник Бориспільського районного відділу земельних ресурсів, представник Бориспільського БТІ в судове засідання повторно не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені належним чином, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності. Представник ОСОБА_5 ОСОБА_17 проти доводів апеляційних скарг заперечував посилаючись на те, що вони є безпідставними, а рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21.08. 1997 року. Від шлюбу дітей не мають.

В період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі ними на ім»я ОСОБА_4 було придбане наступне майно:

17.07.2000 року між ОСОБА_18 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2;

17.03.2003 року між ОСОБА_19 (продавець), в особі його представника за довіреністю ВАЕ №759061 від 11.03.2003 року ОСОБА_20 та ОСОБА_4 (покупець) була укладена угода купівлі - продажу автомобіля « ТОУОТА САМКУ 3,0 У6 2995, 2003 року випуску;

27.10.2003 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією було зареєстроване ТОВ «Франциско» (02002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32593121), в результаті створення якого ОСОБА_4, як засновник, набув право власності на частку у статутному фонді ТОВ "Франциско". номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду цього товариства;

02.04.2004 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 22.03.2004 року №201 ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії KB №036097, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №101 від 02.04.2004 р. Земельна ділянка розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство "Ластівка", площа якої 0, 0601 га, надана для ведення садівництва, кадастровий номер 3220881700:05:002:0042;

20.04.2004 року, згідно довідки - рахунка ТОВ "Автосила" №211244 від 20.04.2004 року між ТОВ "Автосила" (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу автомобіля ИЖ 2717 230 1568, 2004 року випуску;

19.05.2005 року Вороньківською сільською радою Бориспільського району Київської області, на підставі рішення Виконавчого комітету Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 19.05.2005 р. №82 "Про оформлення права власності на садові будинки", ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_3, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова;

20.05.2005 року Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на садовий будинок АДРЕСА_3, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова;

20.05.2005 року, згідно довідки - рахунка ТОВ "Шогун" №012875 від 20.05.2005 р.

ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі - продажу автомобіля ТОУОТА LAND CRUSER 2694,2005 року випуску.

26.07.2006 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 20.07.2006 року №1378 -С/НП, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на машиномісце №35, яке розташоване у і підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4-Б у місті Києві;

04.12.2006 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 20.11.2006 р. №2137 - С/КІ, ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3.

Статтею 22 КпШС України, який діяв на момент набуття частини майна, передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Статтею 60 СК України, який діє на час придбання іншого майна, передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Тому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 0.0 та ОСОБА_4 є наступне майно: квартира АДРЕСА_1; машиномісце №35, яке розташоване у підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4-Б у місті Києві; квартира АДРЕСА_2; садовий будинок, НОМЕР_6, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова; земельна ділянка, що розташована; Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство "Ластівка", площа якої 0, 0601 га, автомобіль ИЖ 2717 2004 року випуску; автомобіль « ТОУОТА САМRУ 3,0 У6 2995, 2003 року випуску, автомобіль ТОУОТА CAMRУ 3,0 І У6 (2003) 2694. ТОУОТА LAND CRUSER 2694, 2005 року випуску, оскільки дане майно було набуте за час шлюбу ОСОБА_5 0.0 та ОСОБА_4

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.01.2007 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл майна, набутого за час шлюбу було накладено арешт на майно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зокрема, на: квартиру АДРЕСА_3; машиномісце №35, яке розташоване у підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4Б у місті Києві; садовий будинок, АДРЕСА_3, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова; земельна ділянка, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство "Ластівка", площа якої 0, 0601 га; автомобіль ИЖ 2717 (2004); автомобіль ТОУОТА CAMRУ 3,0 І У6 (2003) 2694, ТОУОТА LAND CRUSER 2694, 2005 року випуску.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2007 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу позов ОСОБА_2 було задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_4 на користь у ОСОБА_2 борг в сумі 3 580 000 грн., судовий збір в сумі 1700 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього на загальну суму 3 581 730 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2007 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу змінено спосіб виконання рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та визнано за ОСОБА_2 право власності на майно, що належить ОСОБА_4, а саме на: квартиру АДРЕСА_3; машиномісце №35, яке розташоване у підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4Б у місті Києві; квартиру АДРЕСА_2; садовий будинок, АДРЕСА_3, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова; земельну ділянку, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство "Ластівка", площа якої 0, 0601 га, надана для ведення садівництва; автомобіль ИЖ 2717 (2004), номер кузова НОМЕР_1; автомобіль ТОУОТА САМRУ 3,0 І У6 (2003) 2694, ТОУОТА LAND CRUSER 2694, 2005 року випуску. Решту суму боргу в розмірі 306730, 00 грн. стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2

На підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2007 року та ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1; машиномісце № 35, яке розташоване у підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4-Б у місті Києві; квартиру АДРЕСА_2, а Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на садовий будинок, НОМЕР_6, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Вороньківська, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова.

20.06.2007 року на підставі рішення (ухвали) Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2007 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №602860, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010732300267.

12.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. та зареєстрований в реєстрі за №4674д.

18.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, в особі ОСОБА_9, було укладено договір купівлі - продажу садового будинку АДРЕСА_3, "Ластівка" садівницьке товариство, вулиця Польова, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за №4134.

18.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, в особі ОСОБА_9, було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, що розташована: Київська область, Бориспільський район, Вороньківська сільська рада, садівницьке товариство "Ластівка", площа якої 0, 0601 га, надана для ведення садівництва, кадастровий номер 3220881700:05:002:0042, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського

районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_13 та зареєстрований в \ реєстрі за №4138.

23.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, в особі ОСОБА_9, було укладено договір купівлі - продажу машиномісця №35 в підземному автопаркінгу, яке розташоване по вулиці Р. Окіпної, 4-Б у місті Києві, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. та зареєстрований в реєстрі за №5070д.

25.07.2007 року між ОСОБА_6, в особі ОСОБА_2, та ОСОБА_7, в особі ОСОБА_9, було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1311.

27.07.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, в особі ОСОБА_9, було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1339.

17.09.2007 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №939632, виданий, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010732300655 .

В вересні 2007 року позивачка ОСОБА_5 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів щодо спільного сумісного майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачами без достатніх правових підстав було укладено ряд правочинів щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме щодо: частки у статутному фонді ТОВ «ФРАНЦИСКО», що було зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.10.2003 p., номінальною вартістю 450000 гривень, що складає 50% статутного фонду цього Товариства; квартири АДРЕСА_3; машиномісця №35, яке розташоване у підземному автопаркінгу по вулиці Р. Окіпної, 4Б у місті Києві; квартири АДРЕСА_2; житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_4 Садівницьке товариство «Ластівка»; земельної ділянки площею 0,0601 га для ведення садівництва, що розташована в адміністративних межах Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; автомобілю ИЖ 2717 (2004), номер кузова НОМЕР_1; автомобілю TOYOTA LAND CRUIZER 2694, (2005), номер шасі; НОМЕР_5; автомобілю TOYOTA CAMRY 3,0 І V6 2995, (2003), номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_7.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 визнаючи недійсними вищезазначені правочини щодо спільного сумісного майна подружжя та ухвалюючи рішення про витребування данного майна з чужого незаконного володіння, суд 1-ї інстанції посилався на те, що спірне майно вибуло з володіння подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поза їх волею внаслідок постановления Солом'янським районним судом м. Києва ухвали від 11.04.2007 p., яка в подальшому була скасована, набувачі цього майна за оспорюваними договорами ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не набули права власності на нього, і заволоділи даним майном без відповідної достатньої правової підстави. Оскільки спірне майно вибуло з володіння подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поза їх волею, то воно підлягає витребуванню від набувачів цього майна.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка та в повній мірі відповідають вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 655, 658 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2007 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу скасовано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22.02.2007 року та ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2007 року, а справу направлено на новий розгляд з тих підстав, що договори позики сторонами були укладені в період існування шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому рішення суду про стягнення боргу зачіпає безпосередньо права та обов"язки ОСОБА_5, яка не була притягнута судом до участі в справі.Оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, рішення суду відповідно до вимог п.4 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до вимог ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" і ст.373 ЦПК України суд першої інстанції за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, має право лише становити спосіб і порядок виконання рішення або змінити раніше встановлений спосіб і порядок його виконання.

Суд у порушення зазначених вимог закону, змінюючи спосіб виконання даного рішення суду та визнаючи за ОСОБА_2 право власності на майно, що належало ОСОБА_4, не з"ясував правовий режим цього майна та чи виділена в натурі частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності подружжя, й фактично змінив суть раніше ухваленого по справі рішення.

Окрім того, як видно із доданих до апеляційної скарги доказів, в період зміни виконання рішення в провадженні Дніпровського районного суду м.Києва перебувала цивільна справа №2-691/07 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна, й ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 05.01.2007 р. з метою забезпечення позову було накладено арешт на майно.

З огляду на викладене, колегія вважала, що ухвалу суді від 11 квітня 2007 року також підлягає скасуванню як незаконна..

Ухвалою Верховного Суду України від 25.03.2008 р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.12.2007 р. залишено без змін.

Таким чином, відчуження спірного нерухомого майна було здійснено з порушенням вимог ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, ч. 2 ст. 319, ст.ст. 655, 658, 717 ЦК України, на підставі нікчемних договорів, оскільки спірне нерухоме майно, яке було об'єктом відчуження за умовами оспорюваних договорів було арештовано (крім квартири АДРЕСА_2) та відчужувалось особами ОСОБА_2, ОСОБА_6, які фактично не були його власниками на момент відчуження цього майна.

На підставі вище зазначеного суд 1-ї інстанції також обгрунтовано визнав недійсними і державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №602860, виданий ОСОБА_2 Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010732300267 від 20.06.2007 p., а також державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД №939632, виданий ОСОБА_7 Бориспільським районним відділом земельних ресурсів, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за №010732300655 від 17.09.2007р.

Статтями 387, 392 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це . право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визначено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не надали доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_5 та на підтвердження їхнього статусу добросовісних набувачів спірного майна.

А тому, враховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поза їх волею, набувачі цього майна за оспорюваними нікчемними договорами ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не набули права власності на нього, і заволоділи даним майном без відповідної достатньої правової підстави, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку про те, що дане майно необхідно витребувати з чужого незаконного володіння осіб, за якими на даний час це майно зареєстровано та визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на це майно, оскільки це право оспорюється.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції обгрунтовано посилався на те, що відповідно до наданих суду доказів офіційні доходи набувачів майна ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_8 не давали їй можливості здійснити придбання спірного майна та здійснити повний розрахунок на момент підписання оспорюваних договорів (листи Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 11.07.2008 р. №6111/7/29-208 та від 11.07.2008 р. №6111-1/7/29-208 щодо доходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Крім того, судом також обгрунтовано була врахована та обставина, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (дівоче прізвище - Пасічна) тривалий час особисто знають одна одну, оскільки за повідомленням Загальноосвітньої середньої школи №195 ім. В. І. Кудряшова (т. 1, а. с. 140), в період з 1982 р. по 1992 р. навчались разом в Загальноосвітній середній школі №195 ім. В. І. Кудряшова.

Доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_22 та ОСОБА_4 про неправильність висновків суду щодо наявності законних підстав для визнання право чинів щодо відчудження спільного майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки ОСОБА_2 набула права власності на дане майно на законно- на підставі ухвали Солом»янського районного суду м.Києва від 11 квітня 2007 року та мала, як власник майна, всі законні підстави для розпорядження цим майном шляхом укладення відповідних право чинів, колегія суддів вважає без підставними, оскільки ухвала Солом»янського районного суду м.Києва від 11 квітня 2007 року, на підставі якої ОСОБА_2 набула права власності на спірне майно, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11 грудня 2007 року визнана незаконною та скасована.

Не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та вимогах закону і доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_23 про те, що ОСОБА_2 була відсутня в судовому засіданні 13.11.2008 року з поважної причини- через хворобу, про що повідомила суд телеграмою, представник ОСОБА_2 ОСОБА_23 також був відсутній в судовому засіданні з поважної причини- у зв»язку з перебування у відрядженні та апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він взагалі не був належним чином повідомлений про день та час слухання справи 13.11.2008 року, а тому, суд, розглянувши справу в їх відсутності та ухваливши заочне рішення порушив норми процесуального права, оскільки, згідно ст.. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дана справа знаходилась в провадженні Дніпровського районного суду з вересня 2007 року, відповідачка ОСОБА_2 належним чином повідомлялась судом про дати розгляду справи в судових засіданнях, проте, в жодне судове засідання не з «явилась, повідомляла суд, що знаходиться на листку непрацездатності, але жодного підтвердження цьому не надала, інтереси ОСОБА_2 в судових засідання представляв її представник ОСОБА_23 Про день та час слухання справи 13.11.2008 року ОСОБА_2 та через неї і її представник були належним чином повідомлені, що підтверджується її телеграмою ( а.с. 229, т. 2), відправленою на адресу суду 12.11.2008 року, в якій вона повідомляє, що не зможе бути присутньою в судовому засіданні 13.11.2008 року в зв»язку з перебуванням на лікарняному, жодних належних доказів на підтвердження даної обставини суду не надала, а тому, колегія суддів вважає, що на час розгляду справи 13.11.2008 року у суду 1-ї інстанції не було законних підстав для визнання зазначеної відповідачкою причини відсутності в судовому засідання поважною. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_23 взагалі не повідомив суд про причину своєї неявки в судове засідання 13.11.2008 року. Копія наказу про те, що він з 12.11.2008 року по 14.11.2008 року перебував у відрядженні в м.Вінниця була надана ним лише при розгляді заяви про скасування заочного рішення. Відповідач ОСОБА_4 також на протязі всього часу розгляду справи по суті в судові засідання не з»являвся, спочатку його інтереси представляли представники, в подальшому він повідомлявся про день та час розгляду справи за адресою АДРЕСА_2, яка відповідно до довідки адресного бюро ГУМУС м.Києва є місцем проживання відповідача, проте, з лютого 2008 року ОСОБА_4 судові повідомлення за зазначеною адресою не отримував в зв»язку з тим, що квартира зачинена, адресат за телеграмою не з»являється. З урахуванням цього, суд 1-ї інстанції, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України повідомляв ОСОБА_4 про день та час слухання справи 29 жовтня 2008 року о 10-00 годині та 13.11 2008 року 14 годині 15 хвилин шляхом публікації оголошення в прессі- газетах « Вечірній Київ» та « Урядовий кур»єр» . Тому, колегія суддів вважає, що відповідачка ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_23 та відповідач ОСОБА_4 належним чином були повідомлені судом 1-ї інстанції про день та час слухання справи 13.11.2008 року, відповідач ОСОБА_4 та представник ОСОБА_2 ОСОБА_23 причину своєї неявки суду не повідомили, а відповідачка ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона відсутня в судовому засіданні 13.11.2008 року з поважних причин, інші відповідачі також були повідомлені належним чином про день та час слухання справи, в судове засідання не з»явились, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому , суд 1-ї інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про можливість ухвалення по даній справі заочного рішення.

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Проте, колегія не може погодитись з висновками суду 1-ї інстанції про те, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є частка у статутному фонді ТОВ "ФРАНЦИСКО", що було зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.10.2003 p., номінальною вартістю 450000 гривень, що складає 50% статутного фонду цього товариства, а тому укладення ОСОБА_4 правочину про відчуження частки у статутному фонді ТОВ "ФРАНЦИСКО" свідчить про порушення ним ст. ст. 60, 61 СК України, а правочин є недійсним з моменту його укладання, оскільки даний висновк не відповдає нормам матеріального права.

Так, судом встановлено, що 13.01.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, було здійснено передачу частки у статутному фонді ТОВ "ФРАНЦИСКО" номінальною вартістю 450 000 грн., що складає 50% статутного фонду ТОВ "ФРАНЦИСКО" (ідентифікаційний код 32593121) (т. 1, а. с. 136, т. 2, а. с. 39-41), що було оформлений заявою ОСОБА_4 Загальним зборам учасників ТОВ "Франциско" від 13.01.2007 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. та зареєстрованою в реєстрі за №342

15.01.2007 р. рішеннями Загальних зборів учасників ТОВ "Франциско", оформленими протоколом №7 від 15.01.2007 року, було: виведено зі складу учасників ОСОБА_4, згідно поданої заяви щодо передачі ОСОБА_2 частки у статутному фонді ТОВ "ФРАНЦИСКО" номінальною вартістю 450 000 грн., що складає 50% статутного фонду товариства; введено нового учасника ТОВ "ФРАНЦИСКО" -ОСОБА_2 на підставі поданої ОСОБА_4 заяви; сформований статутний фонд ТОВ "ФРАНЦИСКО" у розмірі 900 000 грн. України перерозподілений, зокрема, частка ОСОБА_2 визначена номінальною вартістю 450 000 грн., що складає 50% статутного фонду товариства та 50 відсотків голосів на загальних зборах учасників товариства.

05.02.2007 р. у зв'язку з передачею частки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та виходом ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "ФРАНЦИСКО" Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією були зареєстровані статут ТОВ "ФРАНЦИСКО" у новій редакції.

Згідно ст. 12. Закону України « Про господарські товариства», товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Відповідно до ст.13 Закону України « Про господарські товариства», вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передачі права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому, ОСОБА_4, відповідно до вимог закону та статуту товариства мав право без згоди дружини вийти з товариства, одержавши при цьому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, а тому, в даному випадку, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім»ї, то позивачка має право на поділ вартості частини майна, отриманої відповідачем ОСОБА_4 при виході з учасників товариства, а підстав для визнання недійсною заяви ОСОБА_4 ОСОБА_14 зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Франциско» від 13 січня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. та зареєстровану в реєстрі за №342 та визнання недійсним з моменту укладення правочину, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо передачі частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО», немає, а тому, рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 листопада 2008 року в частині визнання недійсною заяви ОСОБА_4 Загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Франциско» від 13 січня 2007 року визнання недійсним з моменту укладення правочину, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо передачі частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО», витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО»,

визнання права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись Законом України « Про господарські товариства», ст.. 148 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 листопада 2008 року скасувати в частині визнання недійсною заяви ОСОБА_4 ОСОБА_14 зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Франциско» від 13 січня 2007 року щодо передачі частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО», витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО», визнання права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсною заяви ОСОБА_4 ОСОБА_14 зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Франциско» від 13 січня 2007 року щодо передачі частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО», витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО», визнання права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» номінальною вартістю 450 000 гривень, що складає 50% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАНЦИСКО» відмовити.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.