Ухвала суду № 97856954, 24.06.2021, Старобільський районний суд Луганської області

24.06.2021

Справа 431/3980/20

Провадження 2/431/89/21

УХВАЛА

про закриття провадження по справі

24 червня 2021 року м. Старобільськ

Старобільський районний суд Луганської області в складі: головуючого судді Форощука О.В., за участю секретаря Хорольської І.Ю., представника позивача ПАТ «Укркомунбанк» Лобаня Д.М., представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Старобільськ цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Старобільського районного суду Луганської області перебуває вищевказана цивільна справа.

Судом встановлено, що ПАТ «Український комунальний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича звернувся до Старобільського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого володіння.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 пояснив суду, що 21.07.2004 року згідно договору купівлі-продажу АБ «Український комунальний банк» придбав у територіальної громади м. Старобільська в особі його міського голови Солошенко О.С. нежиле приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 214,8 кв.м. з відповідною експлікацією. Згідно ухвали Старобільського районного суду про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 18.03.2015 року, було змінено спосіб і порядок виконання рішення Старобільського районного суду від 30.12.2014 року про стягнення з ПАТ «Український комунальний банк» на користь ОСОБА_3 боргу за його депозитним вкладом та було визнано за ОСОБА_3 право власності на нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Луганського апеляційного суду від 05.08.2020 року вищевказана ухвала була скасована, а в визнанні права власності на вказане нежиле приміщення було відмовлено. Згідно договору купівлі продажу нежилого приміщення від 24.06.2016 року, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 площею 231,8 кв.м., та вважав за необхідне витребувати у ОСОБА_1 нежиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 з чужого незаконного використання.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав що дійсно згідно договору купівлі продажу нежилого приміщення від 24.06.2016 року, ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 площею 231,8 кв.м., проте згідно містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 подала намір на реконструкцію купленого нею нежитлового приміщення шляхом його демонтажу. Згідно робочого проекту реконструкції нежитлового приміщення під торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 , декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Держаргбудінспекції України, договору підряду № 11 від 30.07.2017 року, нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 площею 231,8 кв.м. підлягає демонтажу, згідно проекту на реконструкцію, що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року згідно вищевказаного договору підряду. Після проведених будівельних робіт нежитлового приміщення з`явилось фактично нове нежитлове приміщення площею 739,3 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 від 25.09.2020 року, право власності на яке згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстровано за ОСОБА_1 21.12.2020 року та надано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 16.12.2020 року. Тобто об`єкт був введений в експлуатацію. Він вважає, що реконструкція нежитлового приміщення шляхом його демонтажу призвела до появи фактично нового об`єкту нерухомості з унікальними індивідуальними ознаками, а саме: приміщення стало майже в три рази більше та на один поверх вище. За таких умов він не бачить підстав для задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала позицію ОСОБА_2 .

Суд, дослідивши матеріали справи, а саме: технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 12.07.2004 року, власником якого зазначений АБ «Український комунальний банк», площа нежитлового приміщення склала 214,8 кв.м., а згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 28.07.2016 року площа склала 231,8 кв.м., а згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від 25.09.2020 року площа склала 739,3 кв.м., згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстровано за ОСОБА_1 21.12.2020 року та надано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 16.12.2020 року на даний час змінилася одна з основних ознак нерухомого майна, а саме його площаприходить до висновку про закриття провадження по справі з наступних підстав.

15.12.2016 року ВСУ зроблено повний та всебічний аналіз питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних прав.

В розділі - «Витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (віндикаційний позов)».

ВСУ чітко зазначено - «Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння» може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.

Якщо річ, перебуваючи в чужому володінні, видозмінилась, була перероблена чи знищена,застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності відповідно до положень гл. 83 ЦК.

Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 ЦК річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.»

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи втрату індивідуальних ознак нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що у даному випадку предмет спору нежитлове приміщення площею 214,8 кв.м. відсутній.

Керуючись статтями 255,352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Український комунальний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Укркомунбанк» Матвієнка Андрія Анатолійовича до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про витребування майна з чужого володіння закрити на підставі п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області, протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Форощук