Ухвала суду № 97855243, 23.06.2021, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/701/21

Номер провадження 2-с/530/7/21

УХВАЛА

іменем України

23.06.2021 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Пилипенко Є.С., розглянувши заяву

ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі за заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за постачання природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 року суддею Зіньківського районного суду Полтавської області було видано судовий наказ про стягнення з із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІК НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", п/р НОМЕР_2 в філії Полтавське облуправління АТ "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 33351912 - 2572 (дві тисячі п"ятсот сімдесят дві) гривні 64 копійки. Та стягнененя із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІК НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", п/р НОМЕР_2 в філії Полтавське облуправління АТ "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 33351912 витрати по сплаті судового збору в розмірі 227,00 грн..

28.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із заявою про скасування судового наказу № 530/701/21 від 06.05.2021 року.

В обґрунтування наданої заяви заявник посилається на те, що згідно ухвали судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 06.05.2021 року у справі №530/701/21, за заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу, Зіньківським районним судом Полтавської області було видано судовий наказ від 06.05.2021 року у справі №530/701/21, яким з нього стягується на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» заборгованості за розподіл природного газу основного боргу 2572 (дві тисячі п"ятсот сімдесят дві) гривні 64 копійки та судового збору в розмірі 227,00 грн.

Він отримав 18.05.2021 року поштовим відправленням отримано судовий наказ, виданий 06.05.2021 року суддею Зіньківського районного суду Полтавської області Должко С.Р. про стягнення з ОСОБА_1 (далі - Боржник), на користь AT «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі - Заявник) суму основного боргу заборгованості за постачання природного газу у розмірі - 2572,64 грн. (дві тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні 64 коп.), а також 227,00 грн. (двісті двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 Цивільного процесуального кодексу України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.

Вважає, що вимоги AT «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» щодо стягнення з нього заборгованості за постачання природного газу у розмірі 2572 грн. 64 коп. та 227 грн. 00 коп. понесених Заявником витрат з оплати судового збору є необгрунтованими.

По - перше, в самій заяві про видачу судового наказу немає жодного посилання на підставу стягнення з нього заборгованості за спожитий природний газ - відсутнє посилання на укладений між ним та AT «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» договір постачання природного газу, не вказаний його номер та дата укладення, а також до заяви не надана його копія.

Як зазначає заявник в своїй заяві, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є надання ним підписаної заяви-приєднання.

На підтвердження зазначених доводів заявником надається якась сумнівна копія незрозумілої заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача), датованої 26.04.2016 року, на підставі якої заявник безпідставно вважає, що між ними виникли договірні відносини.

Як вбачається зі змісту вищевказаної заяви-приєднання, якийсь споживач ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу на офіційному сайті НКРЕП, сайті ПАТ «Полтавагаз» в мережі Інтернет та в друкованому виданні ВсеУкраїнська громадсько-політична газета «Зоря Полтавщини» приєднується до умов цього договору. В своїй заяві заявник стверджує, що начебто це саме, ОСОБА_1 , підписав заяву і приєднався до договору, але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки доданої заявником до його заяви про видачу судового наказу заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) датованої 26.04.2016 року він не підписував і заявникові її не надавав, звідки і яким чином вона взялась у заявника та хто і з якою метою в ній замість нього міг підписатися невідомо.

Жодних інших заяв-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) він також ніколи не підписував і не міг підписувати, бо ні з якими умовами типового договору розподілу природного газу ніколи не ознайомлювався ні в мережі інтернет, ні в газеті «Зоря Полтавщини», яку навіть не виписує.

Тобто до заяви не додано документів, які б підтверджували сам факт існування діючих у відповідності до законодавства України договірних відносин між ним та Заявником.

Також звертає увагу, що як зазначає сам заявник у своїй заяві, він здійснює провадження господарської діяльності з розподілу природного газу і т.н., на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП №778 від 15.06.2017 року із змінами внесеними постановою №941 від 04.06.2019 року. Із чого слідує, що до 15.06.2017 року заявник не міг здійснювати ніякої діяльності з розподілу природного газу для побутових споживачів, оскільки на той час у нього не було ліцензії на право здійснення такого виду діяльності.

Також настільки йому достовірно відомо, за технологічними процесами, які використовуються в процесі постачання побутовим споживачам рідин чи газів через централізовані системи трубопроводів, ніякого розподілу рідини чи газу бути не може, оскільки це технологічно неможливо.

Так відповідний об`єм рідкої чи газоподібної речовини закачується постачальником в систему відповідного трубопроводу, під відповідним тиском, а споживач при потребі отримує той чи інший об`єм відповідної речовини відкривши кран на своєму кінці централізованої системи трубопроводів в своєму помешканні. Кількість спожитої речовини вимірюється відповідним лічильником встановленим на межі балансової відповідальності сторін і її кількість завжди є різною, в залежності від потреби споживача.

Розподілити рідину чи газ в системі трубопроводів на окремі частини того чи іншого об`єму окремо для кожного із споживачів технологічно неможливо, а тому ніякого розполіду фізично бути не може.

Про розподіл рідини чи газу можливо говорити виключно лише у разі вміщення тієї чи іншої кількості речовини в окремі ємкості, в тому числі під тиском (пляшки, банки, каністри, балони, цистерни і т/п), в такому разі дійсно матиме місце фактичний розподіл тієї чи іншої загальної кількості речовини на ті чи інші окремі частини.

Із вищезазначеного слідує, що будь-які твердження про якийсь там розподіл газу в централізованій системі газопроводів є химерними вигадками, оскільки настання реального наслідку розподілу газу в ценрталізованій системі газопроводу, шляхом його поділу на окремі частини окремо для кожного споживача неможливе.

Нормою ст. 203 ЦК України, визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В даному випадку ОСОБА_1 ніколи не мав і не має ніякого вільного волевиявлення, яке б відповідало його внутрішній волі, на укладення такого нікчемного правочину і ніякої заяви- приєднання він не підписував і не подавав.

По третє, такий правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином ніякого договору між ним та заявником не було укладено, бо такий договір є нікчемним, а нікчемний договір не тягне за собою ніяких правових наслідків.

У заяві про видачу судового наказу заявник зазначає про те, що начебто він належним чином виконав свої зобов`язання по наданню послуг, при цьому до кінця незрозуміло, що саме він робив, які послуги він виконував і в чому саме вони полягають.

Із наданих заявником документів вбачається, що заявник окрім того, що нараховував якісь незрозумілі суми, взагалі нічого не робив, відсутній акт виконаних робіт чи будь-які інші документи, які б підтверджували факт виконання ним хоч якихось робіт - надання послуг, тож надані заявником копії картки і рахунку виписані на ім`я абонента « ОСОБА_1 », не підтверджують факту надання заявником послуг з розподілу природного газу та факту наявності у мене заборгованості перед заявником.

Також заявник зазначає, що рахунок на оплату послуг було направлено йому рекомендованим листом, який він отримав 19.03.2021 року, в підтвердження чого він надає копію повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, але зазначене повідомлення не є і не може бути належним доказом направлення листа заявником та врученням цього листа особисто йому 19.03.2020 року.

Як вбачається із вищевказаного повідомлення, воно було відправлено 18.03.2021 року не заявником, а якимось ДЕГС Диканського УЕГС AT «Полтавагаз» (що взагалі не відповідає назві заявника), адреса м. Зіньків Полтавської області 38100, вулиця, будинок, квартира - не зазначені (тобто лист відправлено не відомо куди, дата вручення 19.03.21, в графі підпис отримувача у повідомленні написано прописом ОСОБА_2 , особистого підпису заявника про отримання не має.

Із чого слідує, що за повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення на яке посилається заявник, невідомо хто, відправив рекомендованого листа невідомо куди 18.03.2021 року, і вручений цей лист вже 19.03.2021 року невідомо кому.

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Судовий наказ було видано 06.05.2021 року, судовий наказ боржником отримано 18.05.21 року. Заяву про скасування судового наказу було подано до суду 28.05.2021 року, у зв`язку з чим, суддя вважає, що боржником не пропущено п`ятнадцятиденний термін з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів для подачі заяви про його скасування.

Заява відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України, тому її необхідно прийняти до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

При цьому процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Окрім того судом також враховується, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Відтак, проаналізувавши обставини справи та вимоги закону, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки заборгованість, згідно наданих сторонами доказів - відсутня.

Оскільки заявник заперечує проти вимог стягувача та вважає їх необґрунтованими у повному обсязі, у відповідності до ч. 3 ст. 171 ЦПК України, виданий судом наказ підлягає скасуванню.

При цьому, представник заявника (стягувача), який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.

За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу - задовольнити.

Судовий наказ від 06.05.2021 року по справі № 530/701/21, виданий Зіньківським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" заборгованості за розподіл природного газу основного боргу 2572,64 грн. та судового збору в розмірі 227,00 грн.- скасувати.

Роз`яснити АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»його право на звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р.Должко