Ухвала суду № 9785117, 11.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р.Справа № 2-а-45118/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

Представник позивача - Куцуха В.Б.

Представник позивача - Рой С.В.

Представник відповідача - Сластьоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2009р. по справі №2-а-45118/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення №0000302305/0 від 28.04.2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000302305/0 від 28.04.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 114820,00 грн., в тому числі: за грудень 2008 року на 93496,00 грн., за січень 2009 року на 21324,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в результаті позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За результатами перевірки податковим органом прийняте спірне рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 114820,00 грн. Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено, що підприємство втрачає право на бюджетне відшкодування суми податку, яка має відємне значення на тій підставі, що її не було заявлено до відшкодування за попередній податковий період. Вважає, що оскільки показник рядка 25 декларації по ПДВ за грудень 2008 року (сума бюджетного відшкодування 439535,00 грн.) не перевищує показника рядка 24 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1471330,00 грн.), а сума оплати підтверджена первинними документами і раніше не брала участь у бюджетному відшкодуванні, тому платник податку правомірно сформував і предявив суму 439535,00 грн. до бюджетного відшкодування. Також, вважає, що оскільки показник рядка 25 декларації по ПДВ за січень 2009 року (сума бюджетного відшкодування 567011,00 грн.) не перевищує показника рядка 24 декларації (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 1359643,00 грн.), а сума оплати підтверджена первинними документами і раніше не брала участь у бюджетному відшкодуванні, тому платник податку правомірно сформував і предявив суму 567011,00 грн. до бюджетного відшкодування.

Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість податковим органом встановлено, що платником податку при подачі декларації за грудень 2008 року надано розрахунок суми бюджетного відшкодування, в якому зазначалося що сума 93496,04 грн. фактично сплачена за товари (роботи, послуги) в розрізі субєктів господарської діяльності на протязі квітня серпня 2006 року. Вказана сума мала бути заявлена платником до відшкодування в декларації за липень 2006 року. Відповідач вважає, що оскільки вказаним правом позивач не скористався, тому, на думку податкового органу, така сума не може в подальшому бути заявлена платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів. Також, було встановлено, що платником податку у додатках до податкової декларації за січень 2009 року вказано, що сума бюджетного відшкодування 567011,00 грн. складається із сум, фактично оплачених позивачем в якості отримувача товарів (робіт, послуг) в попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів, а саме, 98,00 грн. за липень 2008 року, 34114,00 грн. за листопад 2008 року, 532799,00 грн. за грудень 2008 року. Згідно розрахунку бюджетного відшкодування до декларації за січень 2009 року сума 98,00 грн. зазначена в додатку як частина залишку відємного значення за липень 2008 року. Частина залишку відємного значення в сумі 34114,00 грн. виникла в листопаді 2008 року. Згідно додатку 2 до декларації з ПДВ та розрахунку бюджетного відшкодування до декларації за січень 2009 року позивач в оплату грудня 2008 року включив тільки частину суми в розмірі 14576,00 грн. Різниця між сумою 34114,00 грн. частиною залишку відємного значення за листопад 2008 року та оплаченою сумою 14576,00 грн. в грудні по податковим деклараціям за листопад 2008 року, віднесена декларантом на рядок 26 декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року. Відповідач вважає, що внаслідок порушення пп. 7.7.2 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року в розмірі 21324,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 7, 9, 86, 159, 160 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, з обставин і обгрунтувань, викладених в запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 20 березня 2009 року по 08 квітня 2009 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві була проведена позапланова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року, січень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2008 року по 30.01.2009 року.

В ході проведення перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було встановлено порушення пп. 7.7.2 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення платником податку заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 350186,00 грн. та за січень 2009 року на суму 22361,00 грн.

Про виявлені порушення Державною податковою інспекцією в м. Полтаві було складено акт № 828/23-2/00222373 від 15.04.2009 року /а.с. 11-18/.

На підставі акту № 828/23-2/00222373 від 15.04.2009 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення рішення №0000302305/0 від 28.04.2009 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 114820,00 грн. /а.с. 10/.

Відкрите акціонерне товариство «Елемент Шість» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.09.2006 року /а.с. 144/.

Відкритим акціонерним товариством "Елемент Шістьподано до Державної податкової інспекції у м. Полтаві податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року та січень 2009 року.

Згідно рядка 25 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року позивачем була визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 439535,00 грн.

Згідно рядка 25 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року позивачем була визначена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 567011,00 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві не було підтверджено суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в сумі 93496,00 грн. та за січень 2009 року в сумі 21324,00 грн.

Підставою для вказаного висновку відносно суми 93496,00 грн. стало те, що згідно довідки позивача щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальника таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашена податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів або не брала у часті у розрахунках бюджетного відшкодування в сумі 93496,00 грн. виникла у серпні 2006 року. Відповідач вважає, що оскільки за наслідками попереднього звітного податкового періоду позивач не скористався правом на відшкодування суми податку, тому, на думку податкового органу, така сума не може в подальшому бути заявлена платником податку до відшкодування на розрахунковий рахунок.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з даним висновком Державної податкової інспекції у м. Полтаві, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг)

Тобто бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Не використання позивачем свого права на відшкодування суми 93496,00 грн. за наслідками звітного податкового періоду не позбавляє останнього права на її відшкодування у майбутньому звітному податковому періоді.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивач правомірно включив в податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 93496,00 грн., яка виникла в серпні 2006 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з висновком Державної податкової інспекції у м. Полтаві відносно не підтвердження суми бюджетного відшкодування в розмірі 21324,00 грн. за січень 2009 року, оскільки момент сплати податку на додану вартість виконавцем робіт (продавцем) сам по собі не впливає на період відшкодування податку замовнику (покупцю), який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену разом з ціною робіт (товарів) продавцю.

Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обовязок замовника (покупця) контролювати сплату виконавцем (продавцем) до державного бюджету суми податку на додану вартість, сплачену разом з ціною робіт (товарів) продавцю.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 114820,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві№0000302305/0 від 28.04.2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2009 року по справі№2-а-45118/09/1670 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2009р. по справі №2-а-45118/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2010 р.