Постанова № 97846358, 17.06.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1815/20

Провадження № 3/163/15/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Чишій С.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

представника Волинської митниці Держмитслужби Каліщука А.В.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 ,

захисника Мартіросяна А.Г.,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею Держмитслужби матеріали справи за протоколом № 0497/20500/20 про притягнення до відповідальності за ст.472 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає по АДРЕСА_1 , водія ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, закордонний паспорт НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , прямуючи 06 травня 2020 року з України в Республіку Польща через митний пост "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби водієм автомобіля "DAF", номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом "Schmitz, номерний знак НОМЕР_3 , вказав у власній митній декларації 2000 злотих та 2000 гривень, не задекларувавши при цьому за встановленою формою 490 000 злотих, що за офіційним курсом НБУ становили 3 164 175 гривень, знаходились в рюкзаку серед одягу, в папці з документами, в ніші для інструментів, на верхній полиці для речей, в пакеті з робочим одягом і були виявлені під час митного контролю, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї винуватості не визнав і пояснив, що про наявність вилучених валютних цінностей в керованому ним транспортному засобі не знав, тому їх не декларував. Працював водієм у ФОП ОСОБА_2 і одночасно ще в одного підприємця на ім`я ОСОБА_3 . Мав їхати в рейс за вказівкою ОСОБА_3 і на належному йому транспортному засобі. Однак виявив в ньому несправність, тому за існуючою практикою взяв сідельний тягач ОСОБА_2 , не поставивши його до відома. Кордон перетинав в пункті пропуску "Ягодин", оскільки на території Львівської області були значні черги транспортних засобів. Під час митного контролю готівкову валюту вилучити митники в місцях, що вказані в протоколі. Про це повідомив ОСОБА_2 .

Захисник ОСОБА_1 адвокат Мартиросян А.Г. в судовому засіданні заявив про відсутність в діях підзахисного складу порушення митних правил і наявність підстав для закриття провадження в справі.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ст.472 МК України, стягнути судовий збір.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні правопорушення повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, митною декларацією транскордонного переміщення валюти, актом про проведення митного огляду транспортного засобу, службовою запискою інспектора митниці.

В судовому засіданні інспектор Волинської митниці Герасимчук О.С. засвідчив, що надав ОСОБА_1 митну декларацію транскордонного переміщення валюти і роз`яснив особливості її заповнення, оскільки той раніше такий бланк не заповнював. В декларації ОСОБА_1 вказав 2000 злотих і 2000 гривень. Під час огляду папки з документами виявив незаявлені в декларації злоті. На питання про наявність іншої валюти ОСОБА_1 відповів ствердно і вона була виявлена у вказаних в протоколі місцях.

Надані в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_2 є сумнівними і суперечливими.

Так, цей свідок вказав про наявність в нього боргу перед третьою особою, який він мав повернути наступного в день затримання ОСОБА_1 на митниці. Готівку залишив у власному сідельному тягачі в різних місцях з метою її збереження і попередження заволодіння третіми особами, однак особливо не приховував. Раніше існувала практика, коли ОСОБА_1 виїжджав у рейс на його сідельному тягачі, не попереджуючи завчасно, що він зробив і в цей раз. Сам же охоронника стоянки про необхідність особливої уваги до свого транспортного засобу не попереджував, вказівки не випускати його із стоянки не давав.

Такі показання хоча частково і узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , однак містять очевидні сумнівні твердження.

Зокрема, розміщення готівкових валютних цінностей в різних місцях транспортного засобу (в папці для документів, в ніші для інструментів, в пакеті з робочим одягом, на полиці в кабіні тягача) суперечать звичайній людській обачності, якщо брати до уваги пояснення ОСОБА_2 про мету залишення готівки в транспортному засобі, оскільки не давали жодної достатньої гарантії від її виявлення під час огляду тягача.

Крім цього, таке залишення великої суми готівки в транспортному засобі не відповідає і наступній поведінці ОСОБА_2 , який, за його ж показаннями, не дав жодних вказівок чи розпоряджень щодо тягача охороннику стоянки з огляду на стверджувану практику використання транспортного засобу без його відома.

Слід також зауважити, що надані стороною захисту квитанції фінансових компаній "Магнат" та "Октава Фінанс" не підтверджують купівлю валюти саме ОСОБА_1 , оскільки не містять відомостей про особу клієнта компанії та його підпису.

У зв`язку з такими висновками вбачаються підстави вважати показання свідка необ`єктивними і суперечливими, через що як підтвердження версії ОСОБА_1 вони до уваги не беруться.

В той же час сам спосіб розміщення валюти в транспортному засобі, що виявлено під час його митного огляду інспектором митниці, не відповідає звичайному поміщенню готівки в ручній поклажі чи призначених для цього місцях транспортного засобу і свідчить про намір особи уникнути виявлення валютних цінностей.

Наданий захисником в судовому засіданні науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави та права імені В.М.Корецького є недопустимим доказом, оскільки не відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.495, 515 МК України щодо джерел доказів та підстав для проведення експертизи.

В той же час є помилковою озвучена захисником в судовому засіданні правова позиція про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу як ознаки передбаченого ст.472 МК України складу порушення митних правил.

Так, диспозиція ст.472 МК України визначена таким чином:

"Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України".

Зміст диспозиції не містить прямого твердження про форму вини на противагу ст.ст.482, 483, 485 МК України, які містять формулювання "дії, спрямовані на".

Згідно із ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 11 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно із ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З огляду на такі законодавчі приписи вбачаються підстави для висновку про те, що передбачене ст.472 МК України недекларування товарів може вчинятись як умисно, так і з необережності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Частиною 4 ст.266 МК України встановлено, що у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

В судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що до перетином кордону транспортний засіб не оглядав, в наявності сторонніх чи заборонених предметів не пересвідчився. За таких обставин він як декларант може нести відповідальність і за необережне недекларування валютних цінностей.

Однак і ці пояснення не відповідають фактичним обставинам, оскільки частина валюти була виявлена в папці для документів, де знаходились свідоцтво про реєстрацію та інші документи щодо транспортного засобу, які він не міг не бачити перед виїздом зі стоянки для поїздки за кордон.

Таким чином, аналіз зібраних і досліджених по справі доказів дає достатні підстави для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.472 МК України правопорушення.

Враховуючи передбачену законом санкцію та доведеність вини порушника, стягнення на нього слід накласти у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості незадекларованої валюти та її конфіскації.

Виняткових чи достатньо поважних обставин, які давали б підстави для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності не встановлено, а санкція ст.472 МК України не має альтернативи щодо виду і розміру стягнення.

З порушника також підлягає стягненню судовий збір згідно із п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 164 175 (три мільйони сто шістдесят чотири тисячі сто сімдесят п`ять) гривень з конфіскацією в дохід держави 490 000 (чотирьохсот дев`яноста тисяч) злотих, що за офіційним курсом НБУ становили 3 164 175 гривень.

Штраф в розмірі 3 164 175 (три мільйони сто шістдесят чотири тисячі сто сімдесят п`ять) гривень підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України").

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір у справах про адміністративні правопорушення").

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Дата виготовлення повного тексту постанови – 22 червня 2021 року.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.С.Чишій