Рішення № 97846164, 15.06.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2727/20

Провадження № 2/0158/45/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Польової М.М.,

з участю секретаря судового засідання Сороки І.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» (далі - КНПП «Цуманська пуща») про відшкодування шкоди у розмірі 259 616,58 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді виконуючого обов`язків директора КНПП «Цуманська пуща», наказами від 03.07.2017 №32-ос та від 10.10.2018 №68-ос звільнив начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща» Жабчука Віталія Феодосійовича (далі – ОСОБА_4 ). Зазначені звільнення здійсненні з порушенням вимог закону, у зв`язку з чим судами було поновлено ОСОБА_4 на посадах.

Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 у справі №161/11916/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16.11.2017 та постановою Верховного Суду від 11.04.2018, поновлено ОСОБА_4 на посаді у КНПП «Цуманська пуща» та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25 085,58 грн.

Постановою Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №161/18657/17 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 та постанову Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2018 скасовано, поновлено на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща» та стягнуто на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 234 531 грн.

На виконання рішень судів КНПП «Цуманська пуща» виплачено ОСОБА_4 кошти у сумі 25 085,58 грн. та 234 531,00 грн. Таким чином, оскільки незаконне звільнення ОСОБА_4 з посади здійснено виконуючим обов`язки КНПП «Цуманська пуща» Квачем І.С., тому позивач просить стягнути з відповідача на користь КНПП «Цуманська пуща» шкоду, завдану незаконним звільненням працівника, в загальному розмірі 259 616, 58 грн.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.12.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2018, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Відтак, суди першої та апеляційної інстанції підтвердили правомірність його дій як керівника Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» щодо звільнення ОСОБА_4 із займаної посади, а тому, враховуючи рішення судів, відповідач мав законні очікування про те, що прийняті ним рішення про звільнення були законними. Разом з тим, в подальшому постановою Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №161/18657/17 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , визнано незаконним наказ про звільнення та поновлено останнього на посаді, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 234 531,00 грн. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 . Верховним Судом відкрито 23.07.2018, а кінцеве рішення у справі прийняте 02.10.2019, тобто більше ніж через рік, що в результаті вплинуло на розмір коштів, стягнутих за час вимушеного прогулу. Відповідач зазначає, що його вини у тривалому розгляді справи касаційним судом не має, тому намагання позивача стягнути з нього кошти в розмірі 234 531,00 грн. суперечить принципам справедливості та покладає на нього надмірний та індивідуальний тягар.

Також зазначає, що виплату ОСОБА_4 коштів за час вимушеного прогулу було здійснено з межах затвердженого фонду оплати праці, додаткових коштів з державного бюджету на оплату праці працівників КНПП «Цуманська пуща» у 2019 році не виділялось, а навпаки відбулося зменшення бюджетних призначень.

Крім того, вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 у справі №161/11916/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16.11.2017 та постановою Верховного суду від 11.04.2018, частково задоволено позовну заяву, поновлено ОСОБА_4 на посаді у КНПП «Цуманська пуща» та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25 085,58 грн. Доводи представника позивача про те, що позивачу стало відомо про незаконне звільнення ОСОБА_4 з листа прокуратури Волинської області від 17.12.2019 відповідач вважає безпідставними, оскільки судові рішення у цій справі були в реєстрі судових рішень і позивач у 2017, 2018 роках міг з ними вчасно ознайомитися. Відтак передбачений законодавством річний строк звернення до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 25 085,58 грн. сплинув.

У письмових поясненнях третя особа просила відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що наказом КНПП «Цуманська пуща» від 03.07.2017 №32-ос ОСОБА_4 звільнено з посади начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща». Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 у справі №161/11916/17 ОСОБА_4 поновлено на посаді та стягнуто з КНПП «Цуманська пуща» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 25 085,58 грн. Постановами Апеляційного суду Волинської області від 16.11.2017 та Верховного Суду від 11.04.2018 дане рішення залишено без змін (т.1, а.с.201-212).

29.09.2017 ОСОБА_4 поновлено на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща», що підтверджується копією наказу від 29.09.2017 №63-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 » (т.1, а.с.246).

В подальшому наказом директора КНПП «Цуманська пуща» від 10.10.2017 №68-ос ОСОБА_4 звільнено з посади начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу. Зазначений наказ ОСОБА_4 оскаржив в судовому порядку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 у справі №161/18657/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконними та скасування наказів відмовлено (т.1, а.с.183-188).

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2018 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення (т.1, а.с.189-192).

Постановою Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №161/18657/17 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 та постанову Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2018 скасовано, частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , визнано, зокрема, незаконним наказ від 10.10.2017 №68-ос, поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща» та стягнуто з КНПП «Цуманська пуща» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 234 531 грн. (т.1, а.с.193-200).

14.11.2019 ОСОБА_4 поновлено на посаді, що підтверджується копією наказу від 14.11.2019 №100-ос «Про поновлення на роботі ОСОБА_4 » (т.1, а.с.248).

Накази про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща» видавав ОСОБА_2 , що підтверджено останнім у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні.

На виконання рішень судів КНПП «Цуманська пуща» виплачено ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 259 616,58 грн., а саме:

1) 21.12.2017 – 25 085,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням №291 від 21.12.2017;

2) 28.11.2019 – 215 359,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 28.11.2019;

3) 09.12.2019 – 19171,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 09.12.2019 (т.1, а.с.250-252).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно із п. 8 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведені працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільнені або переведені працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Статтею 234 КЗпП України визначено, що річний строк може бути поновлений судом у разі його пропуску з поважних причин.

Згідно із пунктами 13, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п. 8 ст. 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

Судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часи виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі, і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Оскільки на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2017 КНПП «Цуманська пуща» виплачено поновленому на роботі ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 085,58 грн. 21.12.2017, тому перебіг строку звернення до суду вищестоящого органу з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням працівника, в розмірі 25 085,58 грн. розпочався з дня проведення підприємством належної виплати, тобто з 21.12.2017. З цього часу слід обраховувати перебіг встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду і для правонаступника вищестоящого органу.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом через установу поштового зв`язку 04.11.2020 (т.1, а.с.62), тобто поза межами річного строку з часу виплати підприємством ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 25 085,58 грн., тому суд дійшов висновку позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в сумі 25 085,58 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Доводи представника позивача про те, що строк звернення до суду слід відраховувати з моменту коли позивачем отримано листа прокуратури Волинської області від 17.12.2019 №05-1107вих19, суд вважає безпідставними з огляду на роз`яснення, викладені у п. 20 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України. Будь-яких інших доказів поважності причин пропуску строку, передбаченого ч. 3 ст. 233 КЗпП України, суду не надано.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, в сумі 234 531,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому згідно п.8 ст. 134 КЗпП України службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу, є суб`єктами повної матеріальної відповідальності.

Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»).

Разом з тим, це не унеможливлює при вирішенні питання про стягнення шкоди з такої службової особи врахування ступеня її вини в спричиненні шкоди, виходячи з аналізу всіх обставин, що передували виникненню шкоди.

З матеріалів справи слідує, що на визначення строку вимушеного прогулу, а відтак і на визначення розміру оплати працівникові часу вимушеного прогулу вплинули також і строки розгляду справи №161/18657/17 (за позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення працівника на посаді).

Так, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 у справі №161/18657/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено. Постановою Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2018 вказане рішення залишено без змін. Відтак, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 набрало законної сили 31.05.2018.

Згодом постановою Верховного Суду від 02.10.2019 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.03.2018 та постанову Апеляційного суду Волинської області від 31.05.2018 скасовано, частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4 , визнано, зокрема, незаконним наказ від 10.10.2017 №68-ос, поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника відділу відтворення та збереження рослинного та тваринного світу КНПП «Цуманська пуща» та стягнуто з КНПП «Цуманська пуща» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 234 531 грн. На розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суттєво вплинула тривалість розгляду справи №161/18657/17 у судах.

Так, як вбачається з вказаної постанови Верховного Суду від 02.10.2019, ухвалою Верховного Суду від 23.07.2018 було відкрито касаційне провадження у справі. У серпні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив КНПП «Цуманська пуща» на касаційну скаргу. 16.09.2019 ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду. Наведе свідчить про те, що в тривалості розгляду даної справи об`єктивно відсутня вина відповідача ОСОБА_2 .

Також суд враховує, що відповідно до листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.07.2019 №5/5.1-13/8413-19 «Про доведення змін до річного та помісячного обсягу видатків загального фонду державного бюджету на 2019 рік» та доданих до нього документів було зменшено бюджетні асигнування на заробітну плату на суму 61 000 грн. (т.1, а.с.120-125). В результаті зменшення уточнений фонд оплати праці на 2019 рік становив 4 059 800 грн., фактично використані 4 059 800 грн. Тобто, додаткових коштів з державного бюджету на оплату праці працівників КНПП «Цуманська пуща» у 2019 році не виділялось, а навпаки відбулось зменшення бюджетних призначень. Відтак, виплата ОСОБА_4 коштів за час вимушеного прогулу була проведена в межах затвердженого фонду оплати праці.

Відтак, враховуючи всі зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що розмір шкоди, завданої незаконним звільненням працівника, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь КНПП «Цуманська пуща», підлягає зменшенню до 50 000 грн., що буде відповідати положенням ст. 11 ЦПК України, яка передбачає забезпечення судом при здійсненні провадження у справі розумного балансу між приватними та публічними інтересами.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (50 000 грн. х 100 : 259 616,58 = 19,26%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору, в розмірі 750,03 грн. (3894,25 грн. х 19,26 : 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 19, 141, 212, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» шкоду, завдану незаконним звільненням працівника, в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України судовий збір у розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень 03 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 червня 2021 року.

Позивач: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35; код ЄДРПОУ 43672853).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» (45200, Волинська область, м. Ківерці, вул. Вишневецького, буд. 3А; код ЄДРПОУ 40025214).

Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова