Рішення № 97845941, 17.06.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16656/19

Номер провадження 2/522/4694/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Кісліної В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , що діє в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Представництво Міністерства закордонних справ України в м. Одесі, ОСОБА_5 про заборону виселення та вселення, надання іншого житлового приміщення, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Відділ державних адміністративних послуг у Приморському районі м. Одеси про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом виселення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, представництво Міністерства закордонних справ України в м. Одесі, про заборону виселення і вселення, надання іншого жилого приміщення та стягнення моральної шкоди.

У позивних вимогах позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просила суд:

- заборонити ОСОБА_8 або будь-яким іншим особам виселяти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , зареєстрованих та проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 , та вселяти в квартиру АДРЕСА_2 інших осіб у будь-який спосіб;

- зобов`язати ОСОБА_8 надати малолітнім дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 інше постійне жиле приміщення;

- стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Позивні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 05 вересня 2019 року на її поштову адресу надійшло попередження про виселення від 01 вересня 2019 року, яке підписане представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 – адвокатом Дяченко В.І. ОСОБА_1 вважає, що її виселення є неможливим так як в судах перебувають цивільні справи №522/13572/17, №521/8746/18, №522/2725/18, а також Малиноським ВП в м. Одесі здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12015160020000212 від 16 вересня 2015 року, пов`язані з вказаною квартирою. ОСОБА_1 зазначає, що разом із нею зареєстровані та проживають малолітні діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , і син ОСОБА_7 .

Представник відповідача ОСОБА_8 за первісним позовом – адвокат Дяченко В.І. первісний позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 71 - 74), в якому просив відмовити у задоволені первісного позову. У відзиві на позовну заяву вказує, що 22 серпня 2014 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_9 квартиру під АДРЕСА_2 . Позови ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним судами апеляційної та касаційної інстанції залишено без задоволення. ОСОБА_1 без згоди власника квартири ОСОБА_8 зареєструвала 04 лютого 2017 року малолітні дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 09 серпня 2019 року власником квартири ОСОБА_8 підписано договір оренди квартири та акт прийму-передачі квартири в оренду, проте фактично квартира не була передана в оренду так як зайнята ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача ОСОБА_8 за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , які діють у свої інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, відділ державних адміністративних послуг у Приморському районі міста Одеси, з підстав на ведених у відзиві на первісну позовну заяву. У зустрічній позовній заяві особа, яка її подала, просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно для власника ОСОБА_8 виселивши з квартири під АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3

14 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на квартиру під АДРЕСА_2 .

18 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 про залучення третьої особи судом задоволено та залучити до участі у цивільній справі третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_5 .

Представник Міністерства закордонних справ України Андреєва Т.В. подала до суду клопотання від 24 листопада 2019 року за №721/17-636-1351 (т. 1 а.с. 105, 106), в якому зазначила, що предмет позову не стосується повноважень, які належать до компетенції МЗС України та його територіальних органів, просила розглядати справу у відсутність Міністерства закордонних справ України та його представництва.

Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні проти задоволенні первісного та зустрічного позовів не заперечував, поклався на розсуд суду при вирішенні спору.

У судовому засіданні 10.06.2021 з`явились представник ОСОБА_5 та представник ОСОБА_4 , представник останнього просив у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позову необґрунтований та задоволенню не підлягає, зустрічний позов доведений та підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 14 липня 2014 року, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1015 (т. 1 а.с. 43, 80), ОСОБА_9 придбано у ОСОБА_10 квартиру під АДРЕСА_2 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., зареєстрованого в реєстрі за №826 (т. 1 а.с. 45, 46, 78, 79), 22 серпня 2014 року ОСОБА_8 придбано у ОСОБА_9 вказану квартиру.

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_9 , про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та визнання права власності на квартиру.

29 грудня 2015 року Київським районним судом м. Одеси винесено рішення по справі №520/11983/15-ц, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_9 , про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними та визнано право власності на квартиру, - задоволено.

06 червня 2016 року апеляційним судом Одеської області винесено рішення по справі №520/11983/15-ц, яким рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

21 грудня 2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ винесено ухвалу по справі №520/11983/15-ц, якою касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 відхилено, а рішення апеляційного суду Одеської області від 06 червня 2016 року залишено без змін.

15 лютого 2018 року Верховним Судом винесено ухвалу, відповідно до якої у допуску до провадження справи №520/11983/15-ц, за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, - відмовлено.

ОСОБА_1 повторно звернулась з позовом до ОСОБА_4 ( ОСОБА_11 ) та ОСОБА_9 , третя особа ПАТ «ФОРУ БАНК», про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та стягнення моральної шкоди.

06 липня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси винесено рішення по справі №522/2725/18, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , третя особа ПАТ «ФОРУ БАНК», про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та стягнення моральної шкоди, – відмовлено.

17 липня 2019 року Одеським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року залишено без змін.

02 квітня 2020 Верховним Судом винесено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року залишено без змін.

Відповідно до довідки №П1-145820-ф/л від 12 вересня 2019 року про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, виданої департаментом адміністративних послуг Одеської міської ради ( т. 1 а.с. 16), з 04 лютого 2017 року по теперішній час, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Згідно довідки №П1-145804-ф/л від 12 вересня 2019 року про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, виданої департаментом адміністративних послуг Одеської міської ради (т. 1 а.с. 17), з 04 лютого 2017 року по теперішній час, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до довідки (виписка із домової книги про склад сім`ї) вих. №66, виданої 25 травня 2018 року об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Тіністий-Плюс» (т. 1 а.с. 58), за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 з 03 грудня 2010 року по теперішній час, ОСОБА_7 за 20 січня 2006 року по теперішній час, ОСОБА_2 з 04 лютого 2017 року по теперішній час, ОСОБА_3 з 04 лютого 2017 року по теперішній час.

Відповідно до попередження про виселення від 30 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 15), направленого представником ОСОБА_8 – адвокатом Дяченко В.І. на ім`я ОСОБА_1 , запропоновано останній звільнити займану квартиру в добровільному порядку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 229797498 від 27 жовтня 2020 року, за ОСОБА_1 зареєстроване приміщення, загальною площею 96,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 229801839 від 27 жовтня 2020 року, за ОСОБА_1 зареєстрована 1/2 частина квартири, загальною площею 54,8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

В матеріалах справи міститься заява про визнання фізичних осіб недієздатними від 17 квітня 2019 року, відповідно до якої на даний час, ОСОБА_1 фактично мешкає разом з ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_5 .

Оцінюючи аргументи наведені у первісній позовній заяві суд приходить до наступних висновків.

Посилання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про неможливість виселення в зв`язку з наявністю цивільних справ №522/13572/17, №521/8746/18, №522/2725/18 є необґрунтованим.

06 липня 2018 року Приморським районним судом м. Одеси винесено рішення у справі №522/13572/17, яким позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю задоволено повністю та усунуто перешкоди ОСОБА_6 ) у користуванні та розпорядженні власністю та звільнено з під арешту квартиру АДРЕСА_2 , який накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2016 року по справі № 522/13118/16-ц. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2018 року без змін. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №522/13572/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року. 07 жовтня 2020 року Верховним Судом заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, - повернуто.

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №521/8746/18 за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_4 про повернення боргу за договором позики. 25 березня 2021 року Малиновський районний суд м. Одеси залишено позов ОСОБА_12 без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту квартири та земельної ділянки.

З урахуванням наведеного і того, що рішення які приймались у справах №522/13572/17 та №521/8746/18 не стосуються права користування квартирою під АДРЕСА_2 , посилання позивача за первісним на вказані обставини не відноситься до предмета спору і є явно необґрунтованим.

Враховуючи вказане суд не може взяти до уваги і доводи ОСОБА_1 щодо проведення Малиновським ВП в м. Одесі досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12015160020000212 від 16 вересня 2015 року. На дату розгляду даного спору в суді, відсутній вирок, який набув законної сили, по вказаному кримінальному провадженню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 серпня 2018 року по справі №595/1271/16-ц (провадження №61-18966св18) зазначив, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Встановивши, що право користування будинком було похідним від прав колишнього власника будинку, членом сім`ї якого він був, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позову про усунення перешкод в користуванні будинком.

Аналогічна позиція сформована в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі №61-158цс14 та постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №465/8613/13-ц (провадження №61-16222св18), від 17 липня 2019 року у справі №320/13248/14-ц (провадження №61-23388св18), від 23 вересня 2019 року у справі №329/398/18 (провадження №61-6362св19).

Після продажу ОСОБА_10 14 липня 2014 року ОСОБА_9 квартири під АДРЕСА_2 , було припинено право власності ОСОБА_10 на зазначену квартиру, у зв`язку з чим втратилось право користування даним жилим приміщенням у членів його сім`ї: дружини ОСОБА_1 , сина ОСОБА_7 , онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно до довідок №П1-145820-ф/л та №П1-145804-ф/л від 12 вересня 2019 року про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи на території м. Одеси, виданих департаментом адміністративних послуг Одеської міської ради (т. 1 а.с. 16, 17), проведення реєстрації малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , відбулося 04 лютого 2017 року, вже після придбання 22 серпня 2014 року ОСОБА_8 зазначеної квартири. Доказів того, що власником квартири ОСОБА_8 надавалась згода на реєстрацію малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у його квартирі стороною позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не надано.

При захисті прав на користування квартирою ОСОБА_1 посилається на статті 13, 30, 47 Конституції України та звертає увагу на недоторканість житла.

Посилання ОСОБА_1 на положення ч. 3 ст. 13 Конституції України, відповідно до якого власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, є необґрунтованим та безпідставним. ОСОБА_1 не зазначає чим саме заподіюється їй шкода або іншим особам, в інтересах яких вона звернулася до суду, використанням власності ОСОБА_13 .

Не може вважатися обґрунтованим посилання ОСОБА_1 на ст. 30 Конституції України, яка є спеціально нормою, що гарантує проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку лише за вмотивованим рішенням суд і виключних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Приписи ст. 47 Конституції України передбачаю, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Одночасно, вимоги ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 17 липня 2019 року у справі №320/13248/14-ц (провадження №61-23388св18) зазначає, що застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Положеннями ч. 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника житла користуватись цим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на житло в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року в справі №6-158цс14.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили ІНФОРМАЦІЯ_1 право користування квартирою під АДРЕСА_2 , після її продажу ОСОБА_10 . Подальше користування вказаною квартирою у відсутність правових підстав для її зайняття, жодним чином не узгоджується з положеннями ст. 30 Конституції України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , що діє в інтересах дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ( ОСОБА_14 , треті особи: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Представництво Міністерства закордонних справ України в м. Одесі, ОСОБА_5 про заборону виселення та вселення, надання іншого житлового приміщення, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Позов ОСОБА_4 ( ОСОБА_15 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, відділ державних адміністративних послуг у Приморському районі міста Одеси, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з житлового приміщення, - задовольнити.

Усунути перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном для власника ОСОБА_4 ) виселивши з квартирою під АДРЕСА_2 :

- ОСОБА_1 , 1941 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_7 , 1965 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_2 , 2010 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків не отримував;

- ОСОБА_3 , 2011 року народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків не отримував.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ) судовий збір у сумі 1 621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) гривню 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 ) судовий збір у сумі 1 621 (одну тисячу шістсот двадцять одну) гривню 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_11 ) витрати, пов`язаних з розглядом справи, у сумі 14 004 (чотирнадцять тисяч чотири) гривні 30 копійок, з яких: 7 991 гривня 70 копійок – витрати на професійну правничу допомогу; 5 944 гривень 60 копійок – витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом); 68 гривень 00 копійок – витрати, пов`язані отриманням письмових доказів.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_11 ) витрати, пов`язаних з розглядом справи, у сумі 14 004 (чотирнадцять тисяч чотири) гривні 30 копійок, з яких: 7 991 гривня 70 копійок – витрати на професійну правничу допомогу; 5 944 гривень 60 копійок – витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом); 68 гривень 00 копійок – витрати, пов`язані отриманням письмових доказів.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2019 року, у вигляді арешту на квартиру під АДРЕСА_2 .

Зняти арешт, накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2019 року на квартиру під АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

17.06.2021