Рішення № 97844080, 10.06.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/768/19

Провадження №2/443/390/21

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади села Антонівка в особі Любшанської сільської ради Жидачівського району Львівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 , –

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до Територіальної громади села Антонівка в особі Любшанської сільської ради Жидачівського району Львівської області (відповідач), в якій просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після смерті батька відкрилася спадщина до складу якої входили земельні ділянки площею 1,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На час смерті батька разом з ним у с. Антонівка Жидачівського району проживала мати позивача ОСОБА_3 . На випадок смерті батько залишив заповіт від 05.02.1999, яким усе своє майно заповів йому та його сестрі ОСОБА_5 . Оскільки вони з сестрою не проживали з батьком на час його смерті, не зверталися із заявами про прийняття спадщини, то спадщину фактично прийняла їх мати ОСОБА_3 , проте юридично її не оформляла. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після смерті матері відкрилася спадщина до складу якої входили земельна ділянка площею 1,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належна померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю II-ЛВ №077474 від 17.03.2000, а також земельна ділянка площею 1,67 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка. Від імені ОСОБА_3 було посвідчено заповіт №19 від 22.02.2000, яким усе своє майно в рівних частинах заповіла позивачу та його сестрі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Стрий померла його сестра ОСОБА_5 , таким чином прийняти спадщину після смерті їхньої матері вона не встигла. Ніхто із спадкоємців його сестри не скористався правом на прийняття частини спадщини після смерті ОСОБА_3 . Після смерті матері у зазначені строки він не звернувся до нотаріуса з метою оформлення права на відкриту спадщину. На лікування матері він витратив значну суму коштів, а тому в той період у нього було скрутне матеріальне становище, що не дозволяло йому юридично оформляти спадщину. Усі вищезазначені обставини спричинили пропуск нею терміну для подання заяви про прийняття спадщини. Коли він звернувся 01.03.2019 в Жидачівську державну нотаріальну контору, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи це тим, що він пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У судовому засіданні позивач позов підтримав повністю.

Представник позивача позов підтримав повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, суду зазначив, що ще однією причиною пропуску позивачем строку на подання заяви нотаріусу для прийняття спадщини було незнання позивача про складений на його користь заповіт.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представник позивача подав клопотання про розгляд підготовчого засідання за їх відсутності та призначення справи до судового розгляду по суті; заяви про відкладення розгляду справи та про виклик свідків (а.с. 53, 56, 58)

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та визнання позову (а.с.49).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.45-46).

Ухвалою підготовчого засідання від 23.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.51-52).

Ухвалою судового засідання від 26.03.2021 відкладено розгляд справи (а.с.57).

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, показання свідків, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 13.04.1977, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 одружилися 09.06.1949, після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.11).

Батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 11.09.1964 (а.с.9, 26).

ОСОБА_11 та ОСОБА_9 уклали шлюб 20.05.1978, після укладення шлюбу дружині змінено прізвище на « ОСОБА_12 », про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 20.05.1978 (а.с.27).

15.02.1999 у с. Любша ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким все своє майно, яке б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право він заповів дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних долях кожному (а.с.13).

22.02.2000 у с. Любша ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким все своє майно, яке б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право вона заповіла дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних долях кожному (а.с.20).

Згідно з державним актом на право приватної власної на землю серії ІІ-ЛВ №077475 від 17.03.2000, ОСОБА_4 на підставі рішення Любшанської сільської ради №44 від 18.02.2000 передана у приватну власність земельна ділянка площею 1,67 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Любшанської сільської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №396 (а.с.17).

Відповідно до державного акта на право приватної власної на землю серії ІІ-ЛВ №077474 від 17.03.2000, ОСОБА_3 на підставі рішення Любшанської сільської ради №44 від 18.02.2000 передана у приватну власність земельна ділянка площею 1.34 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Любшанської сільської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №395 (а.с.24).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Антонівка Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвами про смерть від 30.10.2018 (а.с.10, 18).

Згідно з свідоцтвом про смерть від 31.12.2016, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Стрий Львівської області (а.с.25).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20.02.2017 та від 27.02.2017 від ОСОБА_3 в Любшанській сільській раді посвідчено заповіт за номером у спадковому реєстрі 60264819. Від ОСОБА_4 в Любшанській сільській раді посвідчено заповіт за номером у спадковому реєстрі 60302639 (а.с.15, 22).

Згідно з довідкою Любшанської сільської ради від 10.07.2018, ОСОБА_4 проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Відомостей про заборону та арешт на цей житловий будинок і на земельні ділянки немає. Від імені ОСОБА_4 було посвідчено заповіт №3 від 05.02.1999, який на день смерті заповідача не змінено і не скасовано. ОСОБА_3 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті і на день смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від її імені посвідчувався заповіт №19 від 22.02.2000, який на день смерті не змінено і не скасовано (а.с.12,19).

Постановою завідувача Жидачівської ДНК від 01.03.2019, відмовлено ОСОБА_8 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті мами ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що він пропустив піврічний термін, передбачений цивільним законодавством, на подання заяви (а.с.29).

Допитаний у судовому засіданні позивач ОСОБА_8 з його згоди як свідок надав суду показання, за змістом яких він дізнався про існування заповіту і про його зміст у 2018 році, коли наводив порядок у батьківській хаті. Між ним та сестрою була домовленість, що вона все успадкує після смерті батьків, однак вона цього не встигла зробити. З 1997 року проживав окремо від батьків у м. Калуш.

Свідок ОСОБА_13 надав суду показання, за змістом яких він є сином ОСОБА_5 та племінником позивача. Його мати і дядько не знали про складені на їхню користь заповіти. Про них вони дізналися лише у 2018 році, коли такі були відшукані. Між дядьком та матір`ю були розмови про спадкування майна за законом і домовлялися, що все перейде його матері. Як спадкоємець належного матері спадкового майна він не заперечує проти визначення дядькові додаткового строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з пропуском позивачем строку на подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини та відмовою нотаріуса з цієї причини у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавиці.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Так, нормами статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 1169 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Вимогами частини 1 статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з положеннями частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім цього, суд бере до уваги роз`яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до яких особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_8 є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження, заповівши все належне їй майно своїм дітям ОСОБА_8 та ОСОБА_14 . Після смерті матері відкрилась спадщина на спадкове майно, однак ані ОСОБА_8 , ані ОСОБА_14 у визначений законом строк не подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Надаючи оцінку аргументам позивача суд зауважує, що за загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою і для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що у разі пропуску спадкоємцем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова ВС від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17).

Покликання позивача на скрутне матеріальне становище як причину неподання своєчасно заяви нотаріусу про прийняття спадщини суд вважає необґрунтованим, оскільки відсутність коштів не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини. Крім цього, доказів на підтвердження зазначеного факту позивачем не надано.

Водночас, інша наведена стороною позивача причина пропуску строку на подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, а саме: незнання про наявність складеного на його ім`я заповіту заслуговує на увагу. Так, позивач з 1997 року проживав окремо від батьків у м.Калуш. Заповіти батьками були складені 05.02.1999 та 22.02.2000, тобто у період, коли син проживав окремо, що дає підстави дійти висновку про необізнаність позивача щодо складених батьками заповітів. Також, про обґрунтованість такого висновку свідчать показання свідків, які узгоджуються між собою та матеріалами справи, і які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Таким чином, причина необізнаності позивача про наявність складених на його ім`я батьками заповітів об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання ним вимог закону щодо особистого подання відповідної заяви нотаріусу.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 1268, 1270, 1272 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Територіальної громади села Антонівка в особі Любшанської сільської ради Жидачівського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район (колишній Жидачівський район), с. Любша, ідентифікаційний номер юридичної особи 04374476) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) додатковий строк у 3 (три) місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Антонівка Жидачівського району Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 23 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів