Постанова № 97842996, 23.06.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/3378/21

Провадженя№ 3/266/1172/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Шишилін О.Г., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Маріуполь, громадянина України, військовослужбовця в/ч А2962, водій роти вогневої підтримки, місце реєстрації: АДРЕСА_1

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.172-11 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2021 року близько 08.30 годині солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби на порушення своїх статутних обов`язків, самовільно без поважних причини залишив місце служби військової частини А2962, за адресою м. Маріуполь, вул.. Флотська, 167, яка на цей час виконує завдання за призначенням в районі проведення ООС на території Донецької області та в подальшому проводив час на власний розсуд тривалістю до 1 доби ( з 08.30 год. 18 травня 2021 р. до 08.30 год. 19 травня 2021 р.) поки не повернувся до військової частини. Таким чином, самовільно залишив місце служби в умовах особливого періоду, чим порушив диспозицію ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Крім того, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Разом із тим, рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Оскільки ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлений належним чином і від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а також не повідомлено суд про причини неявки, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд прийшов до висновку визнати причину неявки ОСОБА_1 не поважною і розглянув справу за його відсутністю на підставі наявних в справі матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП, а його вина в здійсненні даного адміністративного правопорушення, крім власного пояснення, доведена протоколом ДНК-2/1437 від 20.05.2021 року, довідками.

Згідно вимог статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗС України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадку, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вирішуючи питання про накладення стягнення, суд, виходячи із мети адміністративного стягнення, характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, який вперше притягується до адміністративної відповідальності, вважає можливим накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальних межах санкції ч.4 ст.172-11 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Разом із тим, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд вважає за можливе звільнити правопорушника від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 34, 40-1, 283, 280, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( іпн НОМЕР_1 ) визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2465 гривень (розрахунковий рахунок №UA088999980313070106000005721, ЄДРПОУ 37967785, одержувач платежу Маріуп.УК/Приморс. р-н/ код платежу 21081100).

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( іпн НОМЕР_1 ) від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Донецького Апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Суддя: Шишилін О. Г.