Рішення № 97840807, 23.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7820/21

Провадження № 2/127/1383/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Мутовкіній В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «-Фірма «Азимут» про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «-Фірма «Азимут» про визнання права власності на рухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 червня 2015 року він придбав у відповідача автомобіль марки ВАЗ моделі 210990, 2004 року випуску, що підтверджується довідкою-рахунком серії ААЕ №176326. Автомобіль було придбано за 62 300, 00 грн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , автомобіль належав ОСОБА_2 , однак 02 червня 2015 року автомобіль було знято з обліку для реалізації.

Після придбання автомобіля позивач не зареєстрував своє право власності у встановленому законом порядку через сімейні обставини. Автомобіль зберігався за його місцем проживання у м. Дніпро та експлуатувався ним весь час.

У 2020 році позивач звернувся до територіального сервісного центру №1241 Регіонального сервісного центру МВС України у Дніпропетровській області щодо реєстрації автомобіля на підставі вказаної вище довідки-рахунку, однак позивачу було відмовлено.

Усно позивачу було роз`яснено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №941 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», з цього часу довідка-рахунок не є документом, що підтверджує право власності на транспортний засіб.

Позивач стверджує, що у нього виникло право власності на вказаний вище транспортний засіб на підставі довідки-рахунку від 02 червня 2015 року та з моменту передачі йому вищевказаного майна, він відрито володів та користувався ним, однак не зареєстрував своє право власності.

Вказані обставини зумовили необхідність звернення до суду за захистом своїх порушених прав із цим позовом, в якому ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на транспортний засіб марки ВАЗ моделі 210990, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір сірий.

Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, однак надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, в яких позивач позовні вимоги підтримує, а відповідач їх визнає (а.с.18, 22).

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч.3 ст.211 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що транспортний засіб марки ВАЗ моделі 210990, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір сірий станом на 27 травня 2014 року належало ОСОБА_2 на праві приватної власності, що вбачається зі змісту свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Зі змісту облікової картки № НОМЕР_3 від 02 червня 2015 року вбачається, що вказаний транспортний засіб знято з обліку (код реєстраційної дії 530) для реалізації (а.с.10).

Відповідно до довідки-рахунку серії ААЕ №176326, виданої відповідачем у справі ТОВ «-Фірма «Азимут» 02 червня 2015 року позивачу ОСОБА_1 , останньому продано і видано автомобіль марки ВАЗ моделі 210990 номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 вартістю 62 300 грн, адреса: АДРЕСА_1 . Довідка підписана керівником товариства, бухгалтером та касиром (а.с.8).

При цьому, звертаючись до суду із позовом, позивач стверджує, що він володіє автомобілем близько 6 років добросовісно, а тому просить визнати за ним право власності на нього за набувальною давністю у порядку ч.3 ст. 344 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 344 ЦК України встановлює правові підстави набуття права власності за набувальною давністю.

Згідно з цією статтею особа, яка добросовісно заволоділа чужим нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, набуває право власності на дане майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України.

Зокрема, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння, характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне), обставини, за яких виникло володіння спірним майном, та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння, а також юридичний статус спірного майна.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, наступне: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зазначене узгоджується з пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

За набувальною давністю особа може набути право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Сам лише факт користування спірним майном не дає підстав для задоволення позовних вимог про набуття права власності на нього на підставі статті 344 ЦК України.

Положення наведеної статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника

Суд звертає увагу позивача на те, що обов`язковою умовою для визнання володіння позивача добросовісним та набуття права власності за набувальною давністю є безтитульність майна. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

У даному випадку, між сторонами виникли договірні правовідносини, а саме щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі частини п`ятої статті 656 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами через нотаріуса; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку.

Згідно із пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі-правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, придбання ОСОБА_1 спірного транспортного засобу, що підтверджується довідкою-рахунком, виданою ТОВ «-Фірма «Азимут», було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 465/5492/15-ц (провадження 61-3790 св 18), від 18 березня 2020 року у справі № 761/22937/18 (провадження № 61-20205 св 19).

Надана позивачем довідка-рахунок є оригінальною, виданою суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, бланк відповідає встановленому зразку, а тому підтверджує укладення договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами, правомірність укладення якого презюмується в силу вимог статті 204 ЦК України.

Крім цього, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2 ст.238 ЦК України).

Однак, враховуючи, що дана довідка-рахунок підтверджує наявність договірних відносин між сторонами, суд вважає підтвердженим, що позивач є власником спірного майна на законній підставі - зв`язку із укладенням договору купівлі-продажу, а не безтитульно володіє чужим майном. Вказані обставини виключають можливість визнання права власності за ним на цей транспортний засіб за набувальною давністю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 липня 2019 року у справі №920/999/16.

Крім цього, суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. Така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 924/925/17 та від 22.05.2018 у справі № 922/1574/17).

У даному випадку суду не надано належних доказів на підтвердження того, що попереднім власником спірного транспортного засобу було саме ТОВ «Фірма «Азимут», а не ОСОБА_2 , який відчужив свій транспортний засіб відповідачу. Самого ОСОБА_2 до участі у справі також не залучено, що позбавляє суд можливості встановити попереднього власника майна та його волю щодо передачі майна позивачу.

Тому суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову суперечить закону, а тому у прийнятті визнання відповідачем позову слід відмовити відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів у матеріалах справи на підтвердження того, що позивач володіє спірним автомобілем безтитульно, враховуючи, що відкритість та безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, з метою недопущення покладення в основу рішення суду припущень, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не задоволенню підлягають у зв`язку із недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212, 344, 1048-1050, 1054, 1216-1217, 1220, 1231, 1268-1270, 1281-1282 ЦК України, ст.ст.7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 211, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «-Фірма «Азимут» про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «-Фірма «Азимут», код ЄДРПОУ 13319909, місцезнаходження за адресою: вул. Брацлавська, 69, м. Вінниця.

Суддя