Рішення № 97840685, 17.06.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/8462/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря – Подоляк М.В.,

представника відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України – Липовської Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В позовній заяві зазначено, що 11.03.2021 р. близько 21:42 год. у м. Вінниці по вул. Київська в приміщенні центрального автовокзалу інспектор 1 батальйону 4 роти 2 взводу УПП у Вінницькій області сержант поліції Конопацький В.О., встановивиши позивача як людину без ознак распіраторних захворювань, почав насильницьке позбавлення його волі людини шляхом шантажу одягнути захисну маску, в результаті чого за порушення норм КУпАП склав відносно позивача постанову серії ЕГА №187233 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 44-3 КУпАП.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 219 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, розглядаються виконавчими комітетами міських рад, а не національною поліцією. Також він посилається на норми Конституції України, законів та міжнародних договорів, відповідно до яких обмеження його прав і свобод людини, покладення додаткових обов`язків у вигляді носіння медичної захисної маски можливі виключно у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного чи надзвичайного стану, що на момент винесення постанови серії ЕГА №187233 від 11.03.2021 р. в Україні введені не були.

Також позивач просить звернути увагу, що відповідно до постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. використовувати маски необхідно тільки у випадку, якщо у вас є ознаки гострого вірусного захворювання або якщо ви медик, який працює з пацієнтами.

З підстав зазначених вище позивач звернувся до суду із даною позовною заявою та просив суд скасувати постанову ЕГА № 87233 від 11.03.2021 та закрити провадження по справі.

Ухвалою від 09.04.2021 р. у даній справі відкрито провадження.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки вимоги позивача є безпідставними. Він зазначає, що 11.03.2021 р. о 21:42 хв. у м. Вінниці по вул. Київська, 8 інспектором роти №4 БУПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Конопацьким В.О. було помічено громадянина ОСОБА_1 , який перебував в приміщенні центрального автовокзалу без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема распіратора або захисної маски, що закриває рот та ніс, що підтверджується відеозаписом і за результатами розгляду адміністративної справи, шляхом винесення постанови, до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Відповідачем вказано, що відповідно до п. 1 ч. 3 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020р. на території України на період дії карантину забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без одягнутих засобів індивідуального захисту.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач у своєму відзиві на позов не спростував його тверджень та аргументи стосовно суті позовних вимог. На момент винесення постанови серії ЕГА №187233 віл 11.03.2021 р. позивач не знаходився на самоізоляції, не був лікарем, не доглядав за хворими, не мав распіраторних ознак захворювання (нежеттю, кашлю, температури) та не створював загрози життю і здоров`ю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином. Подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Липовська Н.Ю. позов не визнала, просила суд відмовити у його задоволенні, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиву на позовну заяву.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.03.2021 р. інспектором 1 батальйону 4 роти 2 взводу УПП у Вінницькій області сержантом поліції Конопацький В.О. винесено постанову серії ЕГА №187233, відповідно до якої 11.03.2021 р. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебував в приміщенні центрального автовокзалу без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема распіратора або захисної маски, що закриває рот та ніс, в тому числі виготовлених самостійно, чим порушив п. 2 пп. 1 постанови КМУ №1236 від 09.12.2021 р. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП, за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 грн. (а.с. 18)

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її повноважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 2 статті 44-3 КУпАП.

Нормами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі, передбачені частиною другою статті 44-3 Кодексу.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення і відповідно процедури розгляду адміністративної справи за цим фактом, представником відповідача надано відеозапис. Проте, суд не може взяти до уваги цей доказ оскільки невідомо за допомогою якого пристрою це відео зроблено, а про наявність даного відео не зазначено у оскаржуваній постанові.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно вказаної вище статті КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.

Тобто, предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в постанові по справі про адміністративне правопорушення та які визначають її суть.

Частиною 2 статті 44-3 КУпАП («Порушення правил щодо карантину людей») передбачена відповідальність за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Норма статті 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, порушила особа, щодо якої складено постанову.

Також для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у постанові має бути зазначено, які конкретно дії здійснила особа, вчинивши адміністративне правопорушення.

Так, згідно із матеріалами справи, органом, уповноваженим на складання постанов по справах про адміністративні правопорушення в постанові серії ЕГА №187233 зазначено, що 11.03.2021 р. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 перебував в приміщенні центрального автовокзалу без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема распіратора або захисної маски, що закриває рот та ніс, втому числі виготовлених самостійно, чим порушив п. 2 пп. 1 постанови КМУ №1236 від 09.12.2021 р. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 44-3 КУпАП. Однак постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 р. зі змінами від 24.02.2021 р. №154, що діяли на момент складання постанови, не містили п.п. 1 п. 2.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, наявність яких можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Отже, оскільки у постанові зроблене невірне посилання на конкретну норму Закону, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченої ч.2 ст. 44-3 КУпАП, яка є бланкетною і вимагає аналізу конкретної порушеної норми закону, тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбачений ч. 2 ст.44-3 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо скасування постанови серії ЕГА №187233 від 11.03.2021 р., складеної відносно ОСОБА_1 , є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про закриття провадження у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб`єктами владних повноважень (крім суду).

Згідно з статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Статтею 221 глави 17 КУпАП «Підвідомчість справ про адміністративне правопорушення» закріплено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Системний аналіз норм КУпАП та КАС України щодо компетенції судів у справах про адміністративні правопорушення дозволяє дійти висновку, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статті 221 КУпАП випадках, та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2021 р. по справі №490/843/15-а.

З огляду на це, позовні вимоги про закриття провадження по спрві, задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 9,14,72, 74,76, 77, 90, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕГА №187233 від 11.03.2021 р., складену інспектором 1 батальйону, 4 роти, 2 взводу Управління патрульної поліції у Вінницькій області сержантом поліції Конопацьким В.О. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40108672.

Суддя: