Рішення № 97836548, 23.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1596/2111 год. 45 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Воронцовій К.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Базилєвої Ю.О.,

представника відповідача - Алієв Айдин Таптигалі огли

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та стягнення недоотриманої заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення посадового окладу згідно посади завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яку обіймала Компанієць А.В. у проміжок часу з 12.12.2017 року по 08.02.2021 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату у сумі 120633,39 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутове забезпечення та відпускних.

Ухвалою від 15.04.2021 відкрито загальне провадження у справі, підготовче судове засідання призначене на 12.05.2021р.

Ухвалою від 12.05.2021р. за клопотанням відповідача відкладене підготовче судове засідання, розгляд справи призначений у режимі відеоконференції на 28.05.2021р.

Протокольною ухвалою від 28.05.2021р. у підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 07.06.2021р.

Ухвалою від 07.06.2021р. закрите підготовче провадження, розгляд справи по-суті призначений на 23.06.2021р.

У судовому засіданні 23.06.2021р. проголошені вступна та резолютивна частина рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач із 2015 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, та 12 грудня 2017 року була призначена на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (наказ від 11 грудня 2017 року № 439/ОС). 03 лютого 2021 року Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції наказом № 25 о/с «Про особовий склад», позивачку звільнено з посади завідувача сектору юридичного забезпечення з 08 лютого 2021 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби. Стверджує, що після звільнення виявила, що з моменту призначення її на посаду відповідачем протиправно прирівняно займану позивачкою посаду до 6 групи оплати праці (замість 4 групи оплати праці) та підкатегорії «Б3» категорії посад державної служби «Б» і відповідно встановлено посадовий оклад у розмірі, меншому, ніж передбачено діючим законодавством. Зокрема, відповідач, прирівнюючи посаду завідувача сектору юридичного забезпечення до 6 групи (підкатегорії «Б3» категорії посад державної служби «Б») оплати праці встановив посадовий оклад у 2017 році на рівні 4100.00 грн., у 2018 році - 5400.00 грн., у 2019 році - 5810.00 грн. та у 2020 році - 6300.00 грн. В той час як в дійсності посадовий оклад за посадою, яку позивачка обіймала, мав бути прирівняний до 4 групи оплати праці (підкатегорії «Б1» категорії посад державної служби «Б») та складати у 2017 році - 5600.00 грн., у 2018 році - 6500.00 грн., у 2019 році - 7100.00 грн., у 2020 році - 7600.00 грн.

Вважаючи дії відповідача протиправними, просить задовольнити позов повністю.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивачці, під час перебування на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, посадовий оклад встановлено штатними розписами, які затверджувались Державним секретарем Міністерства юстиції України. Стверджує: «…Схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів; затвердженою, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 15 зі змінами, (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2021 р. № 15) до групи 6 оплати праці належали посади: завідувач сектору у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління та відділу. Тобто, якщо керуватися Схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017 № 15, посада завідувача сектору юридичного забезпечення у складі головного управління відноситься до 6 групи оплати праці. В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 року №16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15» затверджено нову Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, під категорій та рівнів державних органів у 2020 році, де посада завідувача сектору юридичного забезпечення У складі головного управління відноситься до підкатегорії «БЗ» категорії посад державної служби «Б»…».

Із наведених підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11 грудня 2017 року № 439/ОС ОСОБА_1 призначена на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення з 12.12.2017р. з урахуванням 9 рангу державного службовця з посадовим окладом 4100,0 грн.

03 лютого 2021 року Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції наказом № 25 о/с «Про особовий склад», позивачку звільнено з посади завідувача сектору юридичного забезпечення з 08 лютого 2021 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу), з припиненням державної служби.

Позивач стверджує, що з моменту призначення її на посаду відповідачем протиправно прирівняно займану позивачкою посаду до 6 групи оплати праці (замість 4 групи оплати праці) та підкатегорії «Б3» категорії посад державної служби «Б» і відповідно встановлено посадовий оклад у розмірі, меншому, ніж передбачено діючим законодавством, у зв`язку із чим звернулась до суду про стягнення протиправно недоотриманої суми.

Надаючи оцінку позиціям сторін у даній справі, суд застосовує наступні правові норми.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2018 року № 395/5, територіальний орган Міністерства юстиції - Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції є органом державної влади, який утворюється для реалізації повноважень Міністерства юстиції України на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно абзацу 3 пункту 1 цього положення, територіальний орган є правонаступником - управління Державної пенітенціарної служби в Кіровоградській області; управління Державної пенітенціарної служби в Одеській області; управління Державної пенітенціарної служби в Миколаївській області; управління Державної пенітенціарної служби в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, які ліквідуються.

Пункт 15 Положення зазначає, що територіальний орган (тобто Управління) є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, інші печатки та штампи.

Аналогічні норми містить і Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2020 року № 1305/5.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Закону України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Відповідно до частини другої статті 51 Закону № 889-VIII (в редакції до 01.01.2020 року), з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

Частиною першою статті 51 Закону № 889-VIII (в редакції до 01.01.2020) було передбачено, що посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на 9 груп оплати праці.

Зокрема, до групи 4 належали посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади.

До групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

Суд відмічає, що спір між сторонами стосується того, до якої групи оплати праці - четвертої чи шостої відноситься посада позивача - завідувач сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року №15 «Питання оплати праці працівників державних органів (в редакції до 01.01.2020 р.) була затверджена Схема посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів: вся територія України; територія однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя; територія одного або кількох районів, міст обласного значення.

Водночас, цією ж Постановою КМУ №15 було затверджено Перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних груп оплати праці, зокрема до 4 групи оплати праці віднесено: керівники самостійних структурних підрозділів (головних департаментів, департаментів, головних інспекцій, головних управлінь, служб, управлінь, відділів, відділень): міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів.

При цьому, до 6 групи оплати праці віднесено: посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів.

Ухвалою суду від 12.05.2021 року зобов`язано відповідача надати суду:

- положення про сектор юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за період з 12.12.2017 по 08.02.2021 (всі редакції Положення за вказаний період);

- посадові інструкції завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за період з 12.12.2017 по 08.02.2021 (всі редакції за вказаний період).

На виконання ухвали суду надані:

- Положення про сектор юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затверджене наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 26.06.2017р. № 218/ОД;

- Положення про сектор юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затверджене наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 23.09.2019р. № 176/АГ.

Також позивачем надана копія Положення про сектор юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, затверджене наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 06.03.2020р. № 5/ОД.

Так, відповідно до вказаних Положень пунктом 1 передбачено, що сектор юридичного забезпечення створюється та діє як самостійний структурний підрозділ.

Відповідач не надав жодного доказу, що сектор юридичного забезпечення входив до складу інших структурних підрозділів (управлінь чи відділів) Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань.

Також на виконання ухвали суду відповідачем надана посадова інструкція завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, підписана позивачкою 10.03.2020р.

Інших посадових інструкцій позивачки відповідач на виконання ухвали суду від 12.05.2021р. не надав.

Відповідно до графи четвертої розділу 1 «Загальна інформація» посадової інструкції завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 10.03.2020р., завідувач сектору юридичного забезпечення безпосередньо підпорядкований начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Згідно зазначеної посадової інструкції в графі третій, розділу 1 «Загальна інформація» зазначено, найменування самостійного структурного підрозділу - сектор юридичного забезпечення.

Крім цього із штатних розписів Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за період 2017 – 2020р. слідує, що Південне міжрегіональне управління у своєму складі має інші управління, проте сектор юридичного забезпечення на входить до складу жодного із них, а є окремою структурною одиницею Південного управління.

Таким чином судом встановлено, що Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції є органом державної влади та є територіальним органом Міністерства юстиції, а не структурним підрозділом Міністерства юстиції як стверджує відповідач, сектор юридичного забезпечення є окремим структурним підрозділом Південного міжрегіонального управління та не входить до складу інших управлінь Південного міжрегіонального управління, завідувач сектору юридичного забезпечення підпорядковується безпосередньо начальнику Південного міжрегіонального управління.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що посада позивачки - завідувач сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у період з 12.12.2017 року по 01.01.2020 року була прирівняна до 4 групи оплати праці, а з 01.01.2020 року до підкатегорії «Б1» схеми посадових окладів.

Аналогічного висновку дійшло Національне агентство України з питань державної служби в своєму листі від 05.04.2021 року №2348/13-21, який хоч за своєю суттю й носить рекомендаційний характер, проте враховується судом при прийняті даного рішення.

Суд вважає помилковим посилання відповідача на правильність визначення групи оплати праці позивачки, виходячи із затверджених штатних розписів, оскільки факт віднесення у штатному розписі посади до певної категорії оплати праці не може виключати помилку.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, суд вважає, що ефективним способом захисту позивачки є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення посадового окладу згідно посади завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яку обіймала ОСОБА_1 у період з 12.12.2017 року по 08.02.2021 року та проведення відповідного перерахунку і виплати позивачці заробітної плати і інших виплат, з урахуванням висновків суду, виходячи із того, що посада позивачки - завідувач сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у період з 12.12.2017 року по 01.01.2020 року була прирівняна до 4 групи оплати праці, а з 01.01.2020 року до підкатегорії «Б1» схеми посадових окладів.

Разом із тим суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача недоотриманої заробітної плати у сумі 120633,39 грн., оскільки суд не може перебирати на себе функцію роботодавця по нарахуванню працівнику заробітної плати, крім того розрахунок заробітної плати позивачки, що підлягає стягненню, наданий нею до суду, не містить відсоткового значення складових заробітної плати, що унеможливлює його перевірку.

За таких обставин, суд частково задовольняє позов.

Розподіл судових витрат не проводиться, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо зменшення посадового окладу згідно посади завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яку обіймала ОСОБА_1 у період з 12.12.2017 року по 08.02.2021 року.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867311, 65017, м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога,9) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заробітної плати за період з 12.12.2017 року по 08.02.2021 року, із розрахунку, що посада завідувача сектору юридичного забезпечення у період з 01.01.2017 року по 01.01.2020 року була прирівняна до 4 групи оплати праці, а з 01.01.2020 року до підкатегорії «Б1» схеми посадових окладів та провести виплату перерахованої заробітної плати без урахування податків та зборів.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867311, 65017, м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога,9) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недоотриманої суми матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутового забезпечення та відпускних за період з 12.12.2017 року по 08.02.2021 року без урахування податків та зборів відповідно до висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 червня 2021 р.

Суддя Г.М. Морська

кат. 106030000