Рішення № 97836536, 22.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1484/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнення різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі – відповідач, Мін`юст), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - третя особа, Південне МРУЮ), в якому просить:

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 14.10.2020 по день прийняття рішення суду за результатом розгляду цієї справи з розрахунку 728,57 грн. за кожен робочий день з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів;

- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення з розрахунку по 65,57 грн. за кожен робочий день за період з 14.10.2020 р. по день прийняття рішення суду за результатом розгляду цієї справи з вирахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017р. у справі №821/1757/16, яка допущена до негайного виконання та набрала законної сили, його поновлено на роботі на посаді заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 28.10.2016р. Це рішення суду виконано відповідачем лише 30.01.2020р., про що було видано наказ №458/к. Водночас зазначеним наказом його попереджено про наступне припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Надалі наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2020р. №1616/к позивача знову звільнено з 07.05.2020р. з посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Цей наказ скасовано і позивача поновлено на посаді рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20, яке набрало законної сили 20.01.2021р.

Рішення суду у справі №540/1473/20 відповідачем не виконано, на роботі його не поновлено, навіть після відкриття виконавчого провадження 23.12.2020р., внаслідок чого позивач не має джерел доходів.

Отже, позивач вказує, що з боку відповідача має місце затримка виконання рішення, строк якої в даному випадку починає перебіг з 14.10.2020р. Посилаючись на приписи статті 236 Кодексу законів про працю України, позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Також позивач зазначає, що за час затримки виконання рішення суду у справі №540/1473/20 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. №870 ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області та утворено як юридичну особу Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. У цей же період у Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса) підвищився посадовий оклад за посадою, яка є рівнозначною посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Посилаючись на приписи пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, позивач вказує, що обрахований з розміру його заробітку за два останні місяці, що передували звільненню, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає коригуванню у бік збільшення на коефіцієнт підвищення заробітної плати. Тому він також просить стягнути на його користь різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення.

Необхідність стягнення вказаних сум з Міністерства юстиції України позивач з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 25.04.2019р. у справі №820/5002/16, мотивує тим, що саме Мінюст є боржником за рішенням суду у справі №540/1473/20 і саме відповідач є відповідальним за затримку виконання рішення.

Ухвалою від 12.04.2021р. вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позовної заяви. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 26.04.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Третьою особою 05.05.2021р. подано пояснення на позовну заяву, у яких зазначено, що 23.12.2020р. Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Головного територіального управління юстиції у Херсонській області і за таких обставин фактично є неможливим поновлення позивача на посаді, яку він займав, оскільки юридична особа, в якій він працював – ліквідована. З наведеного третя особа висновує, що підстави для стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі — відсутні, оскільки виконання рішення неможливе не з вини роботодавця. Додатково третя особа посилається на те, що новоутворене Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є у спірних правовідносинах правонаступником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, тому що останнє припинено шляхом ліквідації, а не реорганізації. У підсумку просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем 28.05.2021р. подано відзив на позовну заяву, в якому він, аналогічно поясненням третьої особи, вказує, що виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20 є неможливим у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області. Оскільки відповідно до рішення суду у справі №540/1473/20 позивача поновлено на конкретній посаді, а не на будь-якій іншій та не на будь-якій роботі в органах юстиції, і державний орган, в якому його поновлено на посаді – ліквідований, вина відповідача у невиконанні судового рішення відсутня. Відповідач вважає, що будь-які доводи позивача про можливість його поновлення у Південному МРУЮ є необґрунтованими і не стосуються предмету спору, а залучення такого державного органу в якості третьої особи у вказаній справі – безпідставним, оскільки згідно штатного розпису Південного МРУЮ не передбачено посади заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області.

Також відповідач зазначає, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника». Враховуючи, що станом на сьогодні Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області ліквідовано і відсутня посада, яку займав ОСОБА_1 , відповідач вважає, що виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20 є неможливим не з вини роботодавця. Позивач у позовній заяві зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду, проте не може вважатися протиправною бездіяльністю невиконання судового рішення, яке фактично неможливо виконати.

Щодо вимог про стягнення різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення, Мін`юст вказує, що з матеріалів позовної заяви не зрозуміло, яку посаду позивач вважає рівнозначною, враховуючи, що повноваження Головного територіального управління юстиції у Херсонській області поширювались на територію Херсонської області, тоді як Південного МРУЮ - на територію Одеської, Херсонської та Миколаївської області. Отже, юрисдикція новоствореної установи (третьої особи) розширилась у зв`язку тим, що фактично ліквідувались територіальні органи юстиції у трьох областях, тоді як утворено лише один новий міжрегіональний орган, повноваження якого (територіальна юрисдикція), поширюється на три області. Між іншим, сам позивач зазначає, що обсяг правонаступництва Південним МРУЮ у розпорядчому акті Кабінету Міністрів України не деталізований, а тому доводи щодо встановлення рівнозначності посад Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та Південного МРУЮ і збільшення посадових окладів - є безпідставними.

Посилаючись на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалами від 31.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду; залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та задоволено клопотання відповідача про продовження строку; встановлено відповідачу додатковий строк для подання доказів - десять днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідачем 31.05.2021р. повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 26.04.2021р. в частині витребування доказів.

Позивачем 04.06.2021р. подано відповідь на відзив, в якій він зауважує, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20 було допущено до негайного виконання, виконавчого провадження відкрито 21.12.2020р., а запис про припинення Головного територіального управління юстиції у Херсонській області датується 23.12.2020р. Тобто, обов`язок виконати рішення про поновлення позивача на роботі виник у відповідача за 2,5 місяці до того, як Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області припинилось. Також зазначає, що відповідно до статті 129 Конституції України встановлено принцип обов`язковості судового рішення, тобто воно підлягає виконанню незалежно від того, погоджується з ним боржник, чи ні. Законодавство надає можливість боржнику виконати рішення суду добровільно (до моменту відкриття виконавчого провадження) та примусово (у порядку виконавчого провадження), тому невиконання рішення суду про поновлення позивача ні до, ні після відкриття виконавчого провадження за умов, коли Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області ще не було припиненим, свідчить про усвідомлення відповідачем наслідків його дій та свідоме невиконання судового рішення. Вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області неможливо поновлення позивача на роботі, оскільки посади, на якій його поновили, не існує, оскільки у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20, яке набрало законної сили, встановлено преюдиційний факт, що Південне МРУЮ є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, крім того, у названій справі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2021р. залишено без змін ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09.02.2021р., якою здійснено заміну боржника по виплатам середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Вказує, що ним в позасудовому порядку оскаржувалась бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20, однак його скарги досі не розглянуті. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на неможливість виконати судове рішення, а тому будь-які його доводи про відсутність вини у невиконанні судового рішення є безпідставними.

Стосовно недоведеності наявності рівнозначних посад у Південному МРУЮ позивач зазначає, що посада, на якій його поновлено, перебувала не просто у структурі Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, але і у структурі органів державної виконавчої служби, при цьому діючим законодавством передбачені такі органи державної виконавчої служби, як управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України. У структурі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) передбачена наявність управлінь забезпечення примусового виконання рішень у кожній з трьох областей, а відтак попри зовнішні зміни, структура органів державної виконавчої служби, за своєю суттю, лишилась та ж сама. Жодних аргументованих доводів для спростування правильності розрахунку чи визначення рівнозначних посад відповідачем не надано.

У підсумку позивач вважає, що доводи відзиву жодним чином не спростували заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 08.06.2021р. третю особу зобов`язано подати докази.

09.06.2021р. відповідачем подано заперечення на відповідь позивача, в якому знов наголошується на тому, що резолютивна частина рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20 містить конкретну посаду, на яку поновлено ОСОБА_1 - заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області. Враховуючи, що станом на сьогодні Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області ліквідовано, відсутня і посада, яку займав ОСОБА_1 , а тому, виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №540/1473/20, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 є неможливим з обставин, що не залежать від волі Мін`юсту. Судове рішення, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді не містить застереження щодо можливості або обов`язку його поновлення у новоутворених територіальних органах юстиції, обов`язку Мін`юсту пропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду у таких територіальних органах юстиції. Отже, доводи Позивача щодо невиконання судового рішення у справі №540/1473/20 шляхом поновлення його на посаді у новоутвореному територіальному органі юстиції є помилковими. Преюдиційний факт, про який зазначає позивач щодо процедури припинення Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, не спростовує відсутності у штатному розписі новоутвореного територіального органу юстиції посади, на яку його поновлено та не змінює резолютивної частини судового рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №540/1473/20. Наявними у справі доказами, які подані як відповідачем, так і самим позивачем, достовірно підтверджено те, що Головне територіального управління юстиції у Херсонській області припинено, а у структурі та штатному розписі Південного МРУЮ відсутня посада заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області.

Також відповідач вказує, що оклад за посадою заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області, у 2020-2021р.р. не підвищувався, оскільки така посада була відсутня у штатному розписі територіальних органах юстиції у вказаному періоді. До того ж, пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, на який позивач посилається як на правову підставу стягнення середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення, - виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. № 100» від 09.12.2020р. №1213, а тому відсутні правові підстави заявленої позовної вимоги про стягнення невиплаченої різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення.

Третьою особою 14.06.2021р. лише частково виконано ухвалу суду від 08.06.2021р.

За змістом статей 258, 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частин 1, 4 статті 243, частин 1, 4, 5 статті 250 КАС України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Провадження у даній справі відкрито 26.04.2021р., розгляд справи по суті розпочався 26.05.2021р., а тому строк її розгляду завершується 25.06.2021р., відповідно не пізніше цієї дати повинно бути ухвалено рішення по суті позовних вимог, враховуючи, що розгляд справи відбувається у порядку письмового провадження.

Обираючи, за правилами якого позовного провадження розглядати цю справу – загального чи спрощеного, суд виходить з того, що положеннями статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання щодо порядку розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути здійснено розгляд будь-якої справи адміністративної юрисдикції, за виключенням справ у спорах, визначених частиною четвертою статті 257 КАС України.

Оскільки наявний у справі спір не входить до переліку, передбаченого частиною четвертою статті 257 КАС України, та з метою якнайшвидшого вирішення справи, суд дійшов висновку про здійснення її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому судом було враховано характер спірних правовідносин, що виникли у справі, зокрема, що на вирішення суду поставлено питання правового характеру, а не встановлення відповідних фактів, предмет доказування та склад учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та викладені учасниками справи у заявах по суті спору доводи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017р. у справі №821/1757/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017р., визнані неправомірними та скасовані накази Міністерства юстиції України від 28.10.2016р. №4998/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 28.10.2016р. №2182/1 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", а ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 28.10.2016р. В частині поновлення позивача на посаді постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017р. допущена до негайного виконання.

В подальшому в частині негайного виконання судом 18.05.2017р. видано виконавчий лист № 233 2017р. Боржником за цим виконавчим документом вказано Міністерство юстиції України.

На виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2017р. у справі № 821/1757/16 наказом від 30.01.2020р. № 458/к ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 28.10.2016р.

30.01.2020р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", ОСОБА_1 попереджений про припинення державної служби на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області та звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження.

05.05.2020р. наказом № 1614/к ОСОБА_1 з 30.06.2019р. присвоєний черговий 4 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.

Наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2020р. № 1616/к ОСОБА_1 звільнений з посади заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з 07.05.2020р. відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з припиненням державної служби. Підстава: постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції".

06.05.2020р. Головне територіальне управління юстиції у Херсонської області прийняло наказ № 19/2 "Про оголошення наказу Міністерства юстиції України "Про звільнення від 05.05.2020р. № 1616/к".

Указані обставини установлені рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20 у спорі між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, а тому вони не підлягають доказуванню.

Не погоджуючись із наказами Міністерства юстиції України від 05.05.2020р. № 1616/к та Головного територіального управління юстиції у Херсонської області №19/2 від 06.05.2020р., позивач оскаржив їх до суду.

Ці накази визнані протиправними і скасовані рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20, яким позивача також поновлено на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області з 08 травня 2020 року та в цій частині рішення допущено до негайного виконання.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021р. залишено без змін рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.10.2020р. у справі №540/1473/20, отже воно набрало законної сили.

Херсонським окружним адміністративним судом у справі №540/1473/20 видано виконавчий лист № 1241 2020р. від 28.10.2020р. (в порядку негайного виконання), за яким боржника – Міністерство юстиції України зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонської області з 08 травня 2020 року.

Боржником у виконавчому листі є Міністерство юстиції України.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.12.2020р. ВП№63970440 за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження.

На час розгляду даної справи рішення суду у справі №540/1473/20 Міністерством юстиції України не виконано.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

На час незаконного звільнення позивач був державним службовцем, правовий статус якого урегульовано Законом України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу".

Статтею 5 вказаного закону установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відносини щодо поновлення на роботі незаконно звільненого державного службовця, компенсації за вимушений прогул та за затримку виконання рішення про поновлення на роботі нормами Закону України "Про державну службу" безпосередньо не врегульовані.

Отже, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Кодексу Законів про працю України (далі – КЗПП України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 235 КЗПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (пункт 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до статті 236 КЗПП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положення статті 236 КЗПП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Отже, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗПП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно ст. 236 КЗПП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗПП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 17 липня 2019 року у справі №825/1281/16, від 25 липня 2019 року у справі №2а-3138/10/0370, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а.

Статтею 27 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року ( у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та зі змінами, унесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213; далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватися виходячи з виплат за 12 календарних місяців.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Згідно із пунктом 3 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 4 Порядку №100 визначені конкретні види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також установлено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку. Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби

Згідно із приписами пунктів 5, 8 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213 виключено пункт 10 Порядку №100, яким передбачалось коригування заробітної плати, виплат за періоди, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів у разі їх підвищення як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток.

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 був встановлений судами у справі №540/1473/20, і складає згідно з судовими рішеннями, які набрали законної сили, 728,57 грн.

Отже, ця обставина не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі суд виходить із середньоденної заробітної плати у розмірі 728,57 грн.

Період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 170 робочих днів з 15.10.2020р. по день винесення судом рішення у цій справі.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток в розмірі 123856,90 грн. (170 х 728,57), а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Суд підкреслює, що для висновку про затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі та про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час такої затримки правове значення має виключно факт того, чи виконане рішення суду, чи ні. Причини невиконання судового рішення про поновлення на роботі у відносинах публічної служби жодного правового значення не мають. Наведеним спростовуються доводи відповідача і третьої особи проти задоволення позову.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки на час виникнення спірних правовідносин правова норма, яка передбачала таке коригування, а саме пункт 10 Порядку №100, виключена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1213.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду у №540/1473/20 за період з 15.10.2020р. по день винесення судом рішення у цій справі (22.06.2021р.) в сумі 123856,90 грн.

Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснюється за правилами статті 139 КАС України та з урахуванням того, що судом задоволено одну з двох позовних вимог. У зв`язку з цим та з огляду на оплату позивачем судового збору в сумі 937,10 грн., за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 468,55 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнення різниці у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення – задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. А.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 15 жовтня 2020 року по 22 червня 2021 року в сумі 123856,90 (сто двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн. 90 (дев`яносто) коп., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. А.Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 55 (п`ятдесят п`ять) коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 106020000