Рішення № 97836310, 22.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 р. № 520/6548/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3017 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 3017, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 17.01.2018 року по 28.02.2021 року;

- зобов`язати Військової частини 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.01.2018 року по 28.02.2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військову частину 3017 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 15.03.2021 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину;

- відшкодувати ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 належних йому до виплат: індексацію грошового забезпечення за період з 17.01.2018 року по 28.02.2021 року та доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 15.03.2021 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав через канцелярію суду відзив на позов, у якому останній зазначив, що Військова частина 3017 у відношенні позивача діяла в межах повноважень та у спосіб встановлений чинним законодавством України.

Представником позивача 08.06.2021 через канцелярію суду надано відповідь на відзив, у якій останній підтримав вимоги та доводи заявленого позову.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині 3017 за контрактом в період з 17.01.2018 по 15.03.2021 на посадах санітар, санітар-інструктор.

Згідно до наказу командира військової частини від 18.01.2018 №12 ОСОБА_1 зараховано до особового складу Військової частини 3017.

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини 3017 Національної гвардії України №49 від 15.03.2021 сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 17.01.2018 року по 28.02.2021 року та зобов`язання Військової частини 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.01.2018 року по 28.02.2021 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII.

Судом з довідки Військової частини 3017 від 24.05.2021 №344 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період з 18.01.2018 по 15.03.2021 встановлено, що позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація з грудня 2018 року по 15 березня 2021 року.

Як вбачається із матеріалів справи, індексація грошового забезпечення за період з 18.01.2018 по 30.11.2018 Військовою частиною 3017 позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п.2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність Військової частини 3017 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 18.01.2018 року по 30.11.2018 року та як наслідок наявність правових підстав для зобов`язання Військової частини 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.01.2018 року по 30.11.2018 року.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2018 по 28.02.2021 та зобов`язання Військової частини 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 по 28.02.2021, задоволенню не підлягають, оскільки Військовою частиною 3017 за даний період здійснено нарахування, та відповідно виплату індексації грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 17.01.2018 та зобов`язання Військової частини 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за 17.01.2018, задоволенню не підлягають, оскільки згідно до наказу №12 командира військової частини позивача зараховано до особового складу Військової частини 3017 саме 18.01.2018, відтак виплата компенсації повинна нараховуватись та виплачуватись починаючи з 18.01.2018.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 15.03.2021 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №211 від 11 березня 2020 року на всій території України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин.

Згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року, установлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29 квітня 2020 року Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Згідно Постанови КМ України від 29.04.2020 р. № 375 "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії України, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни":

- перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, в якій він реалізує державну політику;

- персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи, організації, органу державної влади.

Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Позивачем до справи не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів відповідності позивача критеріям, встановлених зазначеною вище постановою КМУ критеріям військовослужбовців Національної гвардії України, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням.

Таким чином, позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати у розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) в період з 12 березня 2020 року по 15.03.2021 року внаслідок виконання своїх обов`язків на період карантину, задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача відшкодувати ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.8 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Представники відповідачів не надали до суду заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4020,00 грн. (в т.ч. ПДВ 670,00 грн.) Вартість професійної правничої допомоги адвоката підтверджується договором про надання правової допомоги від 23 березня 2021 року, реєстром дій та витрат на правовий захист, актом виконаних робіт від 14 квітня 2021 року, рахунком на оплату №74 від 23 березня 2021 року, копією квитанції від 07 квітня 2021 року на загальну суму 4020,00 грн., копією меморіального ордера від 07 квітня 2021 року.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (глава 8) змінює підходи до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зміна підходів до питання компенсації витрат на правничу допомогу (відмова від обмеження можливих витрат максимальною сумою) у новій редакції КАС, водночас, потребувала запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

За визначенням ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України (частина 4, 5 статті 134) запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Окремо суд зазначає, що відповідно до вимог ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано до суду: договір про надання правової допомоги від 23 березня 2021 року, реєстр дій та витрат на правовий захист, акт виконаних робіт від 14 квітня 2021 року, рахунок на оплату №74 від 23 березня 2021 року, копію квитанції від 07 квітня 2021 року на загальну суму 4020,00 грн., копію меморіального ордера від 07 квітня 2021 року.

Судом встановлено, що п.4.1 договору про надання правової допомоги від 23 березня 2021 року передбачено, що за виконання зобов`язань, передбачених даним Договором, ЗАМОВНИК зобов`язується готівкою грошові кошти в розмірі 4020 (чотири тисячі двадцять) гривень 00 коп., які ЗАМОВНИК вносить ВИКОНАВЦЮ на розрахунковий рахунок.

Зі змісту акту виконаних робіт від 14 квітня 2021 року вбачається, що ряд послуг, які надавалися позивачу не є доцільними, дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребують спеціальних професійних навиків (копіювання додатків до позовної заяви, комплектування матеріалів позовної заяви, подання позову до суду). Деякі види наданих послуг, такі як проведення юридичної консультації Клієнту стосовно звернення до суду; рекомендації щодо збору доказів необхідних для обґрунтування позову у даній категорії справи; укладання договору про надання правової допомоги; вивчення та аналіз наданих доказів; підбір нормативної бази; вивчення та аналіз відзиву військової частини; підбір нормативної бази щодо спростування заперечень відповідача, викладених у відзив на позовну заяву; написання відповіді на відзив на позовну заяву; виготовлення її копій, та копій всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості учасників справи, є, на думку суду, подібними діями представника позивача під час яких здійснюється формування позиції позивача при підготовці адміністративного позову щодо спірних правовідносин.

Окрім цього, представником позивача віднесено до витрат на правничу допомогу - виконання судового рішення, що виходить за межі визначення судових витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що даний адміністративний позов не є складним, відноситься до справ незначної складності та Верховним Судом висловлена стала позиція щодо спірних правовідносин в частині позовних вимог.

У зв`язку з цим, суд доходить висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 4020,00 грн., в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною.

Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

На підставі викладеного, з урахуванням співмірності та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн., понесених у зв`язку з розглядом справи, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3017.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини 3017 (вул. Академіка Проскури, буд. 1, м. Харків, 61070, код ЄДРПОУ 39309315) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період 18.01.2018 року по 30.11.2018 року.

Зобов`язати Військову частину 3017 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 18.01.2018 року по 30.11.2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань до Військової частини 3017 (61084, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 39309315).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.