Рішення № 97836033, 23.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року Справа №480/1864/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить визнати неправомірними дії по проведенню перерахунку ОСОБА_1 - щомісячного, довічного грошового утримання - судді у відставці, в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Сумського апеляційного суду від 05.03.2020, і зазначеного у листі від 14.12.2020 за №1800-8305-8/63631 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити, ОСОБА_1 - судді у відставці, перерахунок та виплату, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Сумського апеляційного суду № 70 від 05.03.2020, у розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, який призначений постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.10.2017, починаючи з 05.03.2020, з врахуванням фактично виплачених сум та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що звільнився у відставку з посади судді апеляційного суду Сумської області, йому призначено довічне грошове утримання у розмірі 90 % грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді. У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої надав всі необхідні документи з довідкою про суддівську винагороду, однак під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА України в Сумській області ГУ ПФУ в Сумській області позивачу проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 50 % від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум. При цьому відповідачем не враховано, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми по справі № 592/8740/17 зобов`язано було призначити здійснити щомісячне, довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано у відповідача відповідні докази.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, надав лише витребувані судом документи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці апеляційного суду Сумської області, позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці, яке виплачувалося у розмірі 90 % грошового забезпечення судді, працюючого на відповідній посаді. Зазначені обставини не є спірними, сторонами не заперечуються.

Згідно даним Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року у справі № 480/3670/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92295169) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання неправомірними дій та рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.03.2020 № 823329 про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 70, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 05.03.2020 згідно з довідкою Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 70, з урахуванням раніше проведених виплат.

На звернення позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ГУ ПФУ в Сумській області листом від 14.12.2020 №1800-8305-8/63631 повідомило, що розмір з дня перерахунку довічного грошового утримання становить 92488 грн. Таким чином, позивачу проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання судового рішення по справі № 480/3670/20 у розмірі 50 % від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

Позивач не погоджується із визначеним відсотком такої виплати, враховуючи те, що виплати повинні бути проведені із розрахунку 90% від суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, що було встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.10.2017 по справі № 592/8440/17.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1402-VІІІ) визначені організаційні засади діяльності судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

За приписами ч.1 ст.142 Закону №1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (ч.2 ст.142 Закону №1402-VІІІ).

Відповідно до частин 3-5 ст.142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

Проте, Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

В той же час, згідно з пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині свого рішення зазначив, що довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Сумським окружним адміністративним судом у справі № 480/3670/20 було встановлено, що з 05.03.2020 згідно з довідкою Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 70 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Отже, для застосування розміру 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає підстави, оскільки зазначений розмір було передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Проте, з 18.02.2020 року з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність.

Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання.

Стосовно посилання позивача на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.10.2017 по справі №592/8740/17, яким встановлено право позивача отримувати щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% від суми суддівської винагороди по посаді судді апеляційної інстанції, суд зазначає, що таке рішення та визначення розміру виплати стосується іншої довідки, яка була підставою для проведення відповідної виплати, а саме довідки Апеляційного суду Сумської області від 28.02.2017 №13 і здійснення перерахунку пенсії з 24.02.2017, тобто стосується іншого періоду та підстав виплати позивачу щомісячного довічного утримання судді у відставці.

Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI, а тому позовні вимоги про зобов`язання провести позивачу перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Сумського апеляційного суду від 05.03.2020 № 70 у розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді з 05.03.2020 з урахуванням фактично виплачених сум не підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 -VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Судом враховується те, що постановою Ковпаківського районного суду м.Суми від 13.10.2017 по справі №592/8740/17, яка залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2017, було досліджено питання щодо зарахування періоду роботи позивача до стажу роботи на посаді судді. Так, судом було встановлено, що стаж позивача період роботи в прокуратурі Сумської області становить 7 років 5 місяців 27 днів, половина строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті становить 1 рік 10 місяців 28 днів, що в загальній кількості становить 9 років 4 місяці 25 днів. Таким чином із врахуванням стажу роботи на посаді судді, загальний стаж позивача судом встановлено в кількості 27 років 10 місяців 28 днів.

Отже, з урахуванням викладеного, стаж роботи позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить повних 27 роки.

Так, зі змісту протоколу перерахунку вбачається, що основний розмір довічного утримання позивача після перерахунку складає 50 %, а повинен складати 64 % (50+ 2% х 7 роки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням вимог ч. 3 ст.142 Закону № 1402 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, зменшення відсотку основного розміру довічного утримання позивача було здійснено не у спосіб, передбачений Конституцією України та Закону № 1402 -VIII, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31). Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стретч проти Сполучного Королівства (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24.04.2003).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", у зв`язку з прийнятим рішенням пенсійного органу про її призначення мав законні сподівання на отримання пенсії без будь-яких обмежень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, "Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи. При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Суд зазначає, що невизначеністю та зміною своєї позиції щодо наявності певного стажу судді відповідачем було порушено принцип юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Обираючи належний засіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить із того, що такий спосіб відновлення має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах від 22 листопада 2018 року у справі № 9901/805/18 від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17, від 13 лютого 2020 року у справі №592/5433/17, від 06 березня 2018 року у справі №308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі №243/4458/17, від 05 грудня 2019 року у справі №592/2737/17,від 20 лютого 2018 року у справі №П/9901/382/18, від 01 жовтня 2018 року у справі №541/503/17, від 28 листопада 2019 року у справі №428/3117/17 робив висновки про те, що ефективним способом захисту прав судді у відставці, яким органи Пенсійного фонду України призначають щомісячне довічне грошове утримання у меншому розмірі, ніж того вимагає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», є зобов`язання органів Пенсійного фонду України призначити та виплачувати суддям у відставці таке утримання у розмірі, визначеним вказаним законом.

При цьому слід зазначити, що питання розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці імперативно вирішено у частинах другій та третій статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому це питання не відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, тобто не залежать від їх розсуду при виборі будь-яких правомірних варіантів дій.

Єдиним нормативним документом, який регламентує діяльність органів Пенсійного фонду України щодо подання та розгляду суддею у відставці заяви про призначення або перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 № 5-1).

Разом з тим, цей порядок, як підзаконний нормативний акт, не наділяє органи Пенсійного фонду України правом дискреційних повноважень (на свій розсуд) при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Зазначені нормативно-правові акти регулюють діяльність органів Пенсійного фонду України щодо призначення, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а саме ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус судців» та Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 .

При цьому жоден з цих двох нормативних актів не наділяє органи Пенсійного фонду України правом зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді або правом на свій власний розсуд визначати розмір довічного утримання.

Право зараховувати певні періоди роботи та навчання до стажу роботи судді належить Вищій раді правосудця під час прийняття рішення про звільнення судді у зв`язку з поданням заяви про відставку та суду, в якому працював суддя, під час видачі розрахунку стажу судці, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці (додаток 4 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України). Такий особливий порядок відносно суддів відрізняється від передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прав органів Пенсійного фонду по обчисленню страхового стажу (частина друга статті 24) та визначенню розміру пенсій (стаття 27, тощо).

Враховуючи, що відповідачем вчинено дії, які порушили права позивача, а також те, що відповідач, здійснюючи виплату пенсії позивачу суддівської винагороди, не дотримався вимог Закону № 1402 –VIII такі дії не можуть відповідати приписам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо зменшення розміру відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 64% до 50% при проведенні перерахунку раніше нарахованої пенсії позивача протиправними.

У зв`язку з чим, із врахуванням ст. 9 КАС України, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити позивачу, як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці з розрахунку 64 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 05.03.2020.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2021 по справі №520/13468/2020.

Стосовно вимог позивача щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд відмовляє в їх задоволенні, виходячи із наступного. В даному випадку, відповідач взагалі заперечує право позивача на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному чинним законодавством, при цьому визначення граничного розміру такої виплати щомісячного довічного грошового утримання та відсоток розміру суддівської винагороди працюючого судді, визначається не самостійно відповідачем, а відповідно до норм діючого законодавства.

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 05.03.2020 розміру відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 64 % до 50% при проведенні перерахунку раніше нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна,1, код ЄДРПОУ 21108013) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05.03.2020 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Сумського апеляційного суду № 70 від 05.03.2020, у розмірі 64 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2021

Суддя С.М. Гелета