Ухвала суду № 97835934, 23.06.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

23 червня 2021 року Справа № 480/5336/21

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просить суду винести рішення, яким стягнути з Сумської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2012 до 18.08.2014 включно, який допущено прокуратурою Сумської області при незаконному звільненні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за 721 день (578 робочих днів) в сумі 152118,04 грн., але враховуючи часткову сплату в сумі 102302,43 грн., то стягнути різницю в сумі 49815,61 грн, виходячи з середньоденного заробітку 263,18 грн на підставі довідки прокуратури Сумської області.

Відповідно до ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви, зокрема з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених вказаним Кодексом.

Судом, відповідно до даних КП "Діловодство спеціалізованого суду" Сумського окружного адміністративного суду, встановлено, що 27 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а-1870/8103/12 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі № 2а-1870/8103/12 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі № 2а-1870/8103/12 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області "Про звільнення з роботи" від 27.08.2012 №1125к, поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району, стягнуто з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 134 324 грн. 25 коп. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 в органах прокуратури Сумської області на посаді старшого слідчого прокуратури Сумського району та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 5 695 грн. 83 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2015 по справі №2а-1870/8103/12 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 в частині стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 32021,82 грн. скасовано. У цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі № 2а-1870/8103/12 змінено, доповнивши рішення суду про стягнення з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 102 302, 43 грн. наступним: з відрахуванням необхідних податків та зборів. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі № 2а-1870/8103/12 залишено без змін.

20.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції по справі № 2а-1870/8103/12, в якій просить:

- винести рішення, яким визнати вимушеним прогулом період з 27.08.2012 і до 18.08.2014 включно, який допущено прокуратурою Сумської області при незаконному звільненні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2012 і до 18.08.2014, тобто за 721 день (578 робочих днів) в сумі 152118,04 грн., але враховуючи часткову сплату в сумі 102302,43 грн., то стягнути різницю в сумі 49815,61 грн., виходячи з середньоденного заробітку 263,18 грн. на підставі довідки прокуратури Сумської області.

В обґрунтування заяви позивач зазначав, що 18.02.2020 він отримав довідку прокуратури Сумської області про заробітну плату від 07.02.2020 № 18-208 вих-20, згідно якої у червні-липні 2012 року ОСОБА_1 сумарно відпрацьовано 41 робочий день, сумарно нараховано заробітної плати 10790,40 грн. Згідно розрахунків позивача, здійснених на підставі вказаної довідки, його середньоденний заробіток складає 263,18 грн., а не 207,51 грн., як зазначено в рішенні суду. Оскільки про дану обставину позивачу стало відомо лише 18.02.2020, він просить переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахувавши його суму на підставі довідки прокуратури Сумської області про заробітну плату від 07.02.2020 № 18-208 вих-20. Крім того, позивач стверджує, що у рішенні суду невірно визначений період вимушеного прогулу, а також стягнуто середній заробіток не за весь час вимушеного прогулу. Вказані обставини на переконання позивача, також, є нововиявленими та свідчать про необхідність перегляду рішення суду.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №2a-1870/8103/12, було встановлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами по справі № 2а-1870/8103/12 з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, могла бути подана до 12.01.2018. Водночас, ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною заявою 20.02.2020. У зв`язку з викладеним вказаною ухвалою суду було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за нововиявленими обставинами по справі № 2а-1870/8103/12.

Вказані ухвала суду 23.07.2020 постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-1870/8103/12 залишена без змін.

18.06.2021 Сумським окружним адміністративним судом засобами поштового зв`язку отримано від позивача адміністративний позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (дана справа 480/5336/21), який позивач обґрунтовує тим, що 18.02.2020 він отримав довідку прокуратури Сумської області про заробітну плату від 07.02.2020 № 18-208 вих-20, згідно якої у червні-липні 2012 року ОСОБА_1 сумарно відпрацьовано 41 робочий день, сумарно нараховано заробітної плати 10790,40 грн. Згідно розрахунків позивача, здійснених на підставі вказаної довідки, його середньоденний заробіток складає 263,18 грн., а не 207,51 грн., як зазначено в постанові Сумського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 по справі №2a-1870/8103/12. Також позивач зазначає, що у вказаному судовому рішенні стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 134324,25 грн і суд зазначив період вимушеного прогулу 23 місяці і 16 днів, а фактично за період з 27.08.2012 до 18.08.2014 включно допущено 721 день(578 робочих днів) вимушеного прогулу.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що виходячи з реальної середньоденної заробітної плати 263,18 грн, що підтверджується довідкою прокуратури Сумської області від 07.02.2020 року та періоду вимушеного прогулу в 721 день (578 робочих), стягнення повинно складати в сумі 152118,04 грн. Різниця нестягнутої суми складає 49815,61 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача, подаючи новий позов до суду 17.06.2021 (дата відправлення з відділу поштового зв`язку).

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, як передбачено ч. 1 ст. 5 КАС України.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Тобто, постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав.

Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає відмову у відкритті провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17, від 13.07.2020 у справі № 620/3960/19, від 06.08.2020 у справі № 804/3940/17, від 30.01.2020 у справі № 817/831/18, від 07.05.2020 у справі № 815/7087/16, від 30.01.2020 у справі № 2а-161/11, від 31.10.2019 у справі № 1340/5813/18, яка згідно ч.4,5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом, питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2012 по 18.08.2014 було, серед іншого, предметом судового розгляду у справі №2а-1870/8103/12 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Сумської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Як вище зазначено судом, вказана справа розглянута, у тому числі і вирішена позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку, рішення у вказаній справі набрало законної сили .

Крім цього, ухвалою суду 25.02.2020 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за нововиявленими обставинами по справі № 2а-1870/8103/12 у зв`язку з тим, що вказана заява подана з порушенням строку.

В обґрунтування нововиявлених обставин ОСОБА_1 зазначено ті самі обґрунтування, що і у даній позовній заяві.

Тобто, спір щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.08.2012 до 18.08.2014 включно вже вирішений судами адміністративної юрисдикції.

При цьому формулювання позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення різниці в сумі 49815,61 грн., не змінює а ні предмет, а ні підстави спору, який є ідентичним у справі №2а-1870/8103/12 та у цій справі, і стосується саме питань стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вище вказаний період.

Отже, при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або, при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов тотожність предмета позову зберігається.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.

Таким чином, вимоги про додаткове стягнення 49815,61 грн. середнього заробітку (з підстав звернення до суду, у зв`язку з помилковістю застосованого судом розміру середньоденного заробітку) фактично направлені на здійснення переоцінки правомірності зробленого судом розрахунку, а також використання позивачем процесуального механізму перегляду рішення (постанови) суду, яке набрало законної сили.

Отже, позивач вдруге звернувся до суду із тією самою позовною вимогою до того самого відповідача, фактично з вимогою повторно переглянути рішення суду, що набрало законної сили, у справі № 2а-1870/8103/12 із обґрунтуваннями неправильного застосування судом середньоденного заробітку, чому судами вже надано правову оцінку.

Також, суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя С.М. Глазько