Рішення № 97835459, 18.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3759/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Шевякова І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Драбинівської сільської ради шостої сесії восьмого скликання від 10.03.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області";

- зобов`язати Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути клопотання від 15.02.2021 ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, що розташована в межах с.Драбинівка, Новосанжарського району, Полтавської області.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

14.04.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (далі також відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала на неправомірну, як на її думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки. Стверджувала, що відповідач у спірному рішенні не навів належних та допустимих мотивів відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

14.05.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача висловив свої заперечення проти позову. Повідомив, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 , має цільове призначення - угіддя-пасовища. Зазначав, що бажана земельна ділянка є пасовищем в межах населеного пункту та надається тільки у тимчасове користування і повинна використовуватись виключно як сінокіс чи пасовище.

Ухвалою суду від 14.05.2021 заперечення представника відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 15.02.2021 до Драбинівської сільради звернулася гр. ОСОБА_1 зі заявою (вх. №220-А), в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Драбинівської сільради в межах населеного пункту с. Драбинівка.

До вказаної заяви позивач додала графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду /а.с. 10-13/

Рішенням 6 сесії 8 скликання Драбинівської сільради від 10.03.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області" відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з тим, що використання земельної ділянки, що є пасовищем, з метою розорювання та засівання суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь та є порушенням вимоги раціонального землекористування та одного із основних принципів державної політики у сфері охорони земель, визначеного у ст. 3 Закону України "Про охорону земель", а саме забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу та невідповідністю місця розташування об`єктам вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись із правомірністю даного рішення, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення відповідача від 10.03.2021 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірного рішення селищної ради критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

У якості підстави для ухвалення рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є те, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, є пасовищем в межах населеного пункту.

Аналізуючи вказану підставу для відмови суд зазначає наступне.

З положень статті 791 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку про те, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами частини другої статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути передані громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Згідно з частиною другою статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища.

Проте, реалізація цього права має відбуватися у відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів, які свідчили б про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища.

Матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

В цілому оскаржувана відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вчинена відповідачем, а так само і заперечення відповідача проти позову, висловлені у відзиві, ґрунтуються на єдиному аргументі - бажана земельна ділянка є пасовищем у межах населеного пункту та використовується для випасання худоби.

Однак цей аргумент у ході розгляду справи залишився недоведеним жодним доказом.

Наявність пасовища на бажаній позивачем земельній ділянці є голослівним твердженням, викладеним у оскаржуваному рішенні сесії Драбинівської сільської ради; у відзиві. Також до відзиву додано відповідачем копію витягу з протоколу засіданні постійної комісії з питань промисловості, підприємництва, транспорту, зв"язку та сфери послуг, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища. У цьому протоколі викладено про те, що земельна ділянка, про яку йде мова, є пасовищем, оскільки про це доповіла комісії спеціаліст ІІ категорії.

Крім того, відповідачем до відзиву надано лист Драбинівського сільського голови на ім"я головуючого у справі судді, у якому сільський голова повідомляє, що земельна ділянка в межах населеного пункту використовується жителями села для сінокосіння й випасання худоби.

Суд констатує відсутність будь-якого належного доказу існування пасовища на земельному масиві, за рахунок якого бажала отримати земельну ділянку у власність позивач.

Нвідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів того, що бажана земельна ділянка дійсно відноситься до земель, на яких розташоване пасовище, а тому обрана нею земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд прийшов до висновку, що прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим рішення 6 сесії 8 скликання Драбинівської сільради від 10.03.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, підлягає скасуванню як протиправне.

Суд погоджується з позивачем, що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Драбинівської сільради в межах населеного пункту с. Драбинівка.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з позовною заявою до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією №12-9986397/С від 12.04.2021.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Братів Кибкало, буд. 31, с. Драбинівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39351, код ЄДРПОУ 21045685) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 6 сесії 8 скликання Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 10.03.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області".

Зобов`язати Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області (вул. Братів Кибкало, буд. 31, с. Драбинівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39351, код ЄДРПОУ 21045685) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2021 вх. №220-А про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах населеного пункту с. Драбинівка, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Братів Кибкало, буд. 31, с. Драбинівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39351, код ЄДРПОУ 21045685) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його винесення з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.С. Шевяков