Рішення № 97835448, 11.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3476/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянув у порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат " до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2021 року Приватне акціонерне товариство " Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/40/35-00-07 від 26 березня 2021 року .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, пп. «а» п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, пп. «б» 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201, пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 256 510 грн, виявлені перевіркою внаслідок довільного трактування перевіряючими норм Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.05.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу про порушення ПрАТ "Полтавський ГЗК" п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, пп. «а» п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, пп. «б» 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201, пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 00191282.

ПрАТ «Полтавський ГЗК» перебуває на обліку платників податків у Північному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків та з 28.06.1997 року зареєстровано платником податку на додану вартість.

Співробітниками Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків у період з 20.01.2021 по 16.02.2021 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками перевірки складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки №53/35-00-07-01-02-05/00191282 від 16 лютого 2021 року щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Відповідно до Розділу 4. Висновок Акту перевірки проведеною перевіркою встановлено порушення п. 189.1, п. 189.9 ст. 189, пп. «а» п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, пп. «б» 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201, пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 256 510 грн.

На підставі акту перевірки Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення №000/40/35-00-07 від 26 березня 2021 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 256 510,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 64127,50грн.

Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, винесеним без належних на те підстав, внаслідок чого звернулося з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Як встановлено перевіркою, в листопаді 2020 року ПрАТ «Полтавський ГЗК» здійснено списання основних засобів, залишкова вартість яких складає 178 787,94 грн., які перелічені на аркуші 7 Акту перевірки. Списання здійснювалося на підставі актів списання основних засобів ліквідаційною комісією, призначеною на підставі наказу ПрАТ «Полтавський ГЗК».

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені так: Дт 976 рахунку "Списання необоротних активів" Кт рахунку 100 "Основні засоби" у сумі 178 787,94 грн.

Враховуючи те, що платник податків не подав контролюючому органу разом з податковою декларацією з ПДВ за листопад 2020 року документи щодо ліквідації основних засобів контролюючий орган дійшов висновку про порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» п. 189.9 статті 189 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку вказаному висновку контролюючого органу суд враховує наступне.

Відповідно до п.п.14.1.185, 14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі. А постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому, постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Згідно із п. 185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 189.9 ст.189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Згідно із пп. 14.1.9 п. 14.1 ст.14 ПК України, балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Відповідно до п. 146.18 ст.146 ПК України, виведення з експлуатації будь-якого об`єкта основних засобів здійснюється за результатами ліквідації, продажу, консервації на підставі наказу керівника підприємства, а в разі їх примусового відчуження чи конфіскації - згідно із законом.

Правові норми, які регулюють відносини у сфері бухгалтерського обліку, розрізняють списання активу та ліквідацію активу. Так, відповідно до п.33 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 07 «Основні засоби», об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активом.

Згідно Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, об`єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Тобто, визнаючи ліквідацію основних засобів за ініціативою платника податків підставою для виникнення податкового зобов`язання з обсягу їх умовного постачання, законодавець мав на меті виключити можливість виведення основних засобів з активів платника податків (їх відчуження) в обхід установленому правилу щодо оподатковування операцій з поставки.

Підтвердженням цього є передбачення законодавцем в абз.2 п.189.9 ст.189 ПК України серед підстав, які звільняють платника податку від податкового зобов`язання у зв`язку з ліквідацією основних засобів, доведення платником податку відповідними документами факту знищення, розібрання або перетворення основних засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 22.04.2021 у справі № № 826/9186/16 та відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.03.2021 у справі № 620/1891/19.

Як вбачається з актів списання основних засобів та долучених до них довідок, в листопаді 2020 року ПрАТ «Полтавський ГЗК» здійснено списання основних засобів внаслідок неможливості їхнього використання за первісним призначенням, тобто в силу об`єктивних обставин.

Документи щодо списання основних засобів надавалися позивачем до перевірки та перелічені на 7 аркуші акту перевірки.

Висновок контролюючого органу про порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» пункту 189.9 статті 189 ПК України зроблений внаслідок неврахування зазначених документів під час проведення перевірки. При цьому, як зазначено на 8 аркуші акту перевірки, норми пункту 189.9 статті 189 ПК України не передбачають надання таких документів в ході контрольно - перевірочних заходів.

Суд не може визнати такий висновок контролюючого органу про можливість неврахування наданих платником документів обґрунтованим з огляду на визначену п.п. 4.1.4 п. 4.1. статті 4 ПК України презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає у тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що положеннями пункту 189.9 статті 189 ПК України не визначено порядку надання платником податків документів щодо ліквідації основних засобів суд дійшов висновку про неврахування контролюючим органом всіх обставин, які мали бути враховані під час встановлення порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» пункту 189.9 статті 189 ПК України.

З огляду на надання позивачем до перевірки документів щодо ліквідації основних засобів з об`єктивних причин та неврахування цих документів контролюючим органом суд дійшов висновку про відсутність факту порушення позивачем пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України.

Такий висновок відповідає узагальнюючій податковій консультації щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 03 серпня 2018 року N 673, у якій зазначено наступне: "Податковим кодексом не визначено механізму подання платником податку контролюючому органу документів про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів. У зв`язку із цим платник податку може подати такі документи (копії документів) контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

Також проведеною перевіркою встановлено, що у листопаді 2020 року ПрАТ «Полтавський ГЗК» отримувало від виробничо - сервісного підприємства "Полтава - Автокомплект", ТОВ "ТЕХТРАНССТРОЙ ПЛЮС", ТОВ "ДИВАЙС" послуги з демонтажу основних засобів загальною вартістю 885 088,66 грн.

За наслідками демонтажу отримано брухт свинцю та сталевий брухт, тобто створено новий актив, який оприбутковано на баланс підприємства.

Зазначене стало підставою для висновку контролюючого органу про порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» підпунктів «б» та «в» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, а саме підприємством не нараховано податкові зобов`язання на послуги з демонтажу основних фондів, що буди використані для отримання металобрухту, який використовується у операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, на операції що здійснені в межах балансу, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання за листопад 2020 року на суму ПДВ 147 515 грн. Також, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201, п. 201.1 статті 201 ПК України внаслідок нескладення та нереєстрації податкових накладних на операції з демонтажу основних засобів.

Відповідно до пункту 198.5. статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу;

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Відповідно до пункту 189.1. статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Аналізуючи положення пункту 198.5. статті 198 ПК України слід дійти висновку, що обов`язок платника податку нарахувати податкові зобов`язання виникає в разі придбання/виготовлення товарів з податком на додану вартість.

Послуга з демонтажу основних засобів за своєю природою є одним з етапів ліквідації таких основних засобів, а її метою не є створення нового активу у вигляді металобрухту. Вона є господарською операцією, яка здійснюється з незалежних від платника податку причин у зв`язку з неможливістю подальшого використання таких основних засобів за призначенням. Отримання металобрухту є похідною операцією від ліквідації основного засобу, а вартість послуг з ліквідації основного засобу не може вважатися вартістю придбання металобрухту. Так, при залишковій вартості усіх вказаних в Акті перевірки основних засобів 0 грн., згідно даних, вказаних в Акті перевірки, за період, що перевірявся отримано послуги з демонтажу на суму 885 088,66 грн., в т.ч. ПДВ 147 514,76 грн., а в результаті демонтажу оприбутковано металобрухту на суму 116 595 грн.

Враховуючи вищенаведене суд не погоджується з висновком контролюючого органу про те, що отримання внаслідок демонтажу основних засобів металобрухту охоплюється наведеним у п. 198.5 статті 198 ПК України поняттям придбання чи виготовлення товару.

Відтак, висновок контролюючого органу про порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» підпунктів «б» та «в» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу є помилковим.

На користь позивача свідчать також положення статті 199 ПК України, за змістом яких у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. Водночас, пунктом 199.6 встановлено, що правила цієї статті не застосовуються в разі постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Отже, у разі постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися внаслідок демонтажу ліквідованих основних фондів, відсутні підстави для збільшення податкового зобов`язання з ПДВ.

Такий висновок у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі № 825/1280/17.

Також перевіркою встановлено, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» занижено показник податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 64347 грн внаслідок нескладення та нереєстрації податкових накладних на сировинні втрати.

Підставою такого висновку контролюючого органу стала нестача концентрату залізнорудного вагою 349,387 тон.

Як встановлено перевіркою за період з 21.07.2020 по 10.11.2020 на баланс термінала ТОВ "ТИС-УГОЛЬ" було прийнято 161 797,770 тон концентрату залізнорудного Fe 67,2%. Відвантажено на судно 161 448,383 тон /аркуш 15 акту перевірки/.

Підприємством вирішено списати нестачу концентрату залізнорудного вагою 349,387 тон, оскільки зазначений обсяг не перевищує норми природної втрати.

Контролюючий орган під час перевірки дійшов висновку, що виявлена позивачем нестача товару є понаднормовим убутком. Також перевіряючим зазначено на 16 аркуші акту перевірки, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» не надано комерційний акт або інший документ щодо нестачі.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

За приписами пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) щодо спірного товару становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Як вже зазначалося судом, загальний обсяг концентрату залізнорудного Fe 67,2% складав 161 797,770 тону, тоді як надостача складала 349,387 тонн. Тобто, недостача складала 0,22% від загальної кількості вантажу.

Водночас, пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 передбачено, що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083.

Враховуючи вищенаведене, у позивача не було підстав для складання комерційного акту.

Водночас, відповідачем жодними доказами не спростовано здійснений позивачем розрахунок відсоткового розміру недостачі.

Крім того, ПрАТ «Полтавський ГЗК» має право на застосування додаткових норм природного убутку, визначених приміткою до Постанови №32 від 27.04.1989 р., які передбачені для перевалки з залізничного на морський транспорт.

За викладених обставин висновок контролюючого органу про обов`язок ПрАТ «Полтавський ГЗК» збільшити податкове зобов`язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а також скласти та зареєструвати податкову накладну на суму ПДВ 64 347 грн є також помилковим.

Також перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» п.п. "а" п. 198.1 статті 198, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.4, статті 201 на загальну суму 6640 грн за наслідками господарських операцій з ПрАТ "УКПРОМОБЛАДНАННЯ".

Як встановлено перевіркою та підтверджено матеріалами справи, між ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ПрАТ "УКРПРОМОБЛАДНАННЯ" було укладено договір поставки № 3748 від 23.11.2017 /т. № 2, а.с. 109-112/.

Також ними було укладено специфікації та додаткову угоду № 1 /т. № 2, а.с. 113-136/.

На виконання умов договору ПрАТ "УКРПРОМОБЛАДНАННЯ" було виписано податкові накладні № 43 від 10.11.2020 та № 43 від 10.11.2020, видаткові накладні № 1039 від 10.11.2020, № 1038 від 10.11.2020 /т. № 2, а.с. 136,148, 143,145/.

Також було виписано рахунки на оплату № 1349 від 16.10.2020 та № 1362 від 19.10.2020 /т. № 2, а.с. 139,146/.

Постачання здійснювалося поштовою доставкою відповідно до квитанцій ТОВ "Нова Пошта" № 59000584242349 від 10.11.2020 /т. № 2, а.с. 141/.

Товар оплачено платіжним дорученням № 36311 від 24.11.2020 /т. № 2, а.с. 149/.

За результатами проведеного дослідження руху товарів по ланцюгу постачання перевіряючими було встановлено, що ПрАТ «Укрпромобладнання» не є виробником поставлених товарів, а лише здійснило їх придбання у посередника ТОВ «Гроут» (код 35073748), по якому спостерігається обрив ланцюга постачання. Згідно з технічним паспортом даний товар вироблено ТОВ «НВП «Славутич» (код 31181249). Але відповідно даним ЄРПН ТОВ «НВП «Славутич» не здійснював реалізацію товару на ПрАТ «Укрпромобладнання» та ТОВ «Гроут». З цього податковою зроблено висновок, що перевіркою не підтверджено факт придбання товару ПрАТ «Полтавський ГЗК» у ПрАТ «Укрпромобладнання» на загальну суму 39 840,00 грн., в т.ч. ПДВ 6640,00 грн.

Надаючи оцінку вищевикладеним висновкам контролюючого органу суд враховує, що досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону №996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення №88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88.

Посилання контролюючого органу на не встановлення ланцюгу постачання товару суд оцінює критично, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №818/940/17, від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Суд також звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 р. у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 р. у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17).

У зв`язку з наведеним вище, суд зазначає, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Враховуючи вищенаведене висновок контролюючого органу про порушення ПрАТ «Полтавський ГЗК» п.п. "а" п.198.1 статті 198, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.4, статті 201 на загальну суму 6640 грн за наслідками господарських операцій з ПрАТ "УКПРОМОБЛАДНАННЯ" є також хибним.

Також перевіркою встановлено, що ПрАТ «Полтавський ГЗК», не скориставшись правом, наданим п. 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, на подання заяви зі скаргою за формою згідно додатку 8 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2020 року на податкову накладну, виписану з порушенням норм п. 201.1, п. 201.3 статті 201 Податкового кодексу України сформовано податковий кредит за листопад 2020 року по взаємовідносинам з ТОВ «УкрСпецКом» за послуги, які не підлягали оподаткуванню ПДВ відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до Договору №USC-PG/0117 від 01.01.2018 року ПрАТ «Полтавський ГЗК» отримує від ТОВ «УкрСпецКом» послуги, визначені додатком Б до договору /т. № 2, а.с. 161-165/.

Додатком Б до договору №USC-PG/0117 від 01.01.2018 визначено, що ТОВ «УкрСпецКом» передає ПрАТ «Полтавський ГЗК» віддалений сервер, що виконує наступні функції:

- поштового сервера, що забезпечує прийом та відправку електронної кореспонденції замовника;

- web-сервера;

- доступу до web-mail-серверу Замовника в захищеному крипторежимі;

- samba- сервера;

- віддаленого захищеного масиву даних.

У вартість послуг не входить вартість ремонтних робіт та/або комплектуючих /т. № 2,а.с. 173/.

Пунктом 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим - сьомим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

- результат комп`ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп`ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів та доступу до них;

- примірники (копії, екземпляри) комп`ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/або електронній формі, у тому числі у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп`ютерної програми та/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп`ютерної програми чи в іншій формі;

- будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп`ютерних програм, права на отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу;

- криптографічні засоби захисту інформації.

Аналізуючи вищенаведені положення пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що надані ТОВ «УкрСпецКом» послуги за договором №USC-PG/0117 від 01.01.2018 не охоплюються визначенням програмна продукція, наведеним у цій нормі.

Відтак, твердження контролюючого органу, що послуги отримані позивачем від ТОВ «УкрСпецКом» не підлягали оподаткуванню ПДВ відповідно до пункту 26-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого ПрАТ «Полтавський ГЗК» порушено вищенаведені норми Податкового кодексу України є помилковим.

Враховуючи вищенаведені висновки суду податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/40/35-00-07 від 26 березня 2021 року яким ПрАТ «Полтавський ГЗК» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 256 510,00 грн. та нарахована штрафна (фінансова) санкція в сумі 64127,50грн є протиправним та підлягає скасуванню.

За приписами частини 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд керуючись частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Також згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладені висновки суду позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 4809,57 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, ідентифікаційний код 00191282) до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, ідентифікаційний код 44131658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/40/35-00-07 від 26 березня 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ПрАТ «Полтавський ГЗК» витрати зі сплати судового збору у розмірі 4809,57 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя К.І. Клочко