Рішення № 97835068, 22.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6226/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу – ОСОБА_1 призначена пенсія в розмірі 86% грошового забезпечення, що підтверджується Довідкою про перерахунок пенсії (пенсійна справа № ЮО 096270 Міноборони) від 09 жовтня 2017 року. З 01.01.2018 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 становить 70% грошового забезпечення, замість раніше встановлених 86% грошового забезпечення. 12.03.2021 року повноважним представником позивача ОСОБА_1 подано адвокатський запит №23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповіді на зазначений адвокатський запит вказано, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено зміни, відповідно до яких максимальний розмір пенсії пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

У письмових поясненнях позивачем зазначено, що виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Таким чином, на думку позивача, відповідач протиправно обчислив пенсію позивачу з обмеженням її максимального розміру з 86% до 70% сум грошового забезпечення відповідно до розрахунку пенсії з 01.01.2018р.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (від 07.05.2021р. вхід. № ЕП/12597/21), зазначаючи, що в даному випадку, зменшенням максимального розміру пенсії до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ. Також, відповідачем наголошено, що зазначеними законами не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на перерахунок пенсії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6226/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, та зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” позивачу – ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років в розмірі 86% грошового забезпечення.

Судом з`ясовано, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача, та здійснено виплату перерахованої пенсії з 01.01.2018р.

Судом встановлено, що під час проведення вищеозначеного перерахунку пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області зменшено основний розмір пенсії позивача з 86% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення.

12.03.2021 року повноважним представником позивача ОСОБА_1 подано адвокатський запит №23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповіді на зазначений адвокатський запит вказано, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесено зміни, відповідно до яких максимальний розмір пенсії пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).

В рішенні від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005р. № 5-рп/2005, від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, від 22.12.2010р. № 23-рп/2010, від 11.10.2011р. № 10-рп/2011).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі за текстом Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно до абз. 12 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей” перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 (далі за текстом Порядок № 45) пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон), у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 1 жовтня 2011року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 1 травня 2014року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80", та цифри "80" замінено цифрами "70", відповідно.

При цьому, суд вважає за доцільне наголосити, що внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" зміни до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються лише порядку призначення пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяких інших осіб у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, та в жодному разі не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Приписами ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За правилами ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що при розрахунку пенсії позивача підлягають застосуванню положення ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції, що діяла на момент призначення пенсії, з урахуванням якої розмір пенсії позивача повинен становити 86% від грошового забезпечення.

Таким чином, судом з`ясовано, що відповідачем – ГУ ПФУ в Одеській області до спірних правовідносин безпідставно застосовано положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", та позивачу розрахунковий розмір пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення, оскільки відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони, та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при її перерахунку з 1 січня 2018 року з 86% на 70% грошового забезпечення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, є цілком обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

Також, 11.05.2021р.. до суду від повноважного представника позивача – ОСОБА_1 надійшло клопотання щодо здійснення у разі задоволення позовних вимог,розподілу судових витрат на правову допомогу. На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії наступних документів : - копію угоди № 23 від 12.03.2021 року про надання правової допомоги, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Грішиною В.О.; копію додаткового договору № 23 від 12.03.2021 року про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Грішиною В.О.; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 23 від 12.03.2021 року, що підтверджує оплату послуг адвоката; акт виконаних робіт на суму 10000 (десять тисяч) грн.

Відповідно до наданих до суду документів, судом встановлено, що до витрат на правову допомогу в межах дії угоди про надання правової допомоги № 23, розраховано наступні види послуг: надання консультації з вивченням документів справи – 1 год. -1000грн.; укладення угоди про надання правової допомоги з ОСОБА_1 ; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи – 2 год – 1000 грн.; аналіз судової практики – 2 год. – 1000грн.; написання адвокатського запиту до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – 1 год. – 1000 грн.; написання адміністративного позову про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – 3,5 год. – 3500 грн.; письмові пояснення по справі № 420/6226/21 – 2.5 год. – 2500 грн. Замовником – ОСОБА_1 сплачено авансовий внесок у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Усього сума витрат складає 10000 грн.

Порядок та підстави розподілу витрат на професійну правничу допомогу передбачені ст. 134 КАС України.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Між тим, аналізуючи вказане, суд акцентує, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, наявність відповідних заперечень щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу з боку відповідача, а також те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, має бути співмірним з ціною позову, складністю справи, мати розумний розмір, а тому суд доходить висновку щодо необхідності обмеження, заявленої повноважним представником позивача, суми судових витрат на правничу допомогу, виходячи, у тому числі, із критеріїв об`єктивного її визначення у контексті даної адміністративної справи.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Безумовно суд не наділений правом його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою, та співмірною.

Суд акцентує, що предметом позовних вимог в межах даної адміністративної справи є протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Отже, дана справа, на думку суду, належить категорії справ незначної складності.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката у разі, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо не є співмірним.

Так, проведення адвокатом зустрічі з клієнтом та аналіз чинного законодавства, та судової практики, не охоплюється наданням правничої допомоги безпосередньо в суді щодо конкретного спору.

Суд враховує складність розгляду саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення 3000 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є справедливим та співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання дій протиправними, та зобов`язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області про визнання дій протиправними, та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у суму 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.