Ухвала суду № 97835062, 22.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5912/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Департамента патрульної поліції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про:

стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року по справі №420/3713/20 від 21 січня 2021 року по 04 березня 2021 року, у розмірі 15529,88 гривень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.

Серед причин залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 був пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду з позовною заявою.

Зокрема, позивачем стягується з Департаменту патрульної поліції середній заробіток за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/3713/20 від 21 січня 2021 року.

У свою чергу, з наказом Департамента патрульної поліції №193 о/с від 04.03.2021 року (про особовий склад), прийнятому на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/3713/20 від 21 січня 2021 року, ОСОБА_1 ознайомлений – 04.03.2021 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.27).

Однак, з позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся 12.04.2021 року, тобто з пропуском встановленого законодавством місячного строку звернення до суду.

22 червня 2021 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду (вх.№ЕП/16951/21).

В обґрунтування пропуску встановленого законодавством строку звернення до суду позивачем зазначено, що приписами частини 3 Розділу VI (Прикінцеві положення) Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до так і після його закінчення.

Інших підстав для поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду позивачем – не вказано.

Оцінюючи доводи наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу у застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Враховуючи, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто, з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина 5 статті 122 КАС України).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №380/2355/20 від 28 травня 2021 року.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Судом встановлено, що з наказом Департамента патрульної поліції №193 о/с від 04.03.2021 року (про особовий склад), прийнятому на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/3713/20 від 21 січня 2021 року, ОСОБА_1 ознайомлений – 04.03.2021 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.27).

У свою чергу, з позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернувся 12.04.2021 року, тобто з пропуском встановленого законодавством місячного строку звернення до суду.

Поміж іншим, суд зазначає, що встановлений у частині 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.

Натомість, строки звернення до суду у порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини 2 цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір, однак, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 233 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №240/532/20 від 11 лютого 2021 року, у якій Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини 1 статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини 5 статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, підстави для застосування у даному випадку тримісячного строку звернення до суду з позовною заявою – відсутні.

У відповідності до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В обґрунтування пропуску встановленого законодавством строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 вказано, що приписами частини 3 Розділу VI (Прикінцеві положення) КАС України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до так і після його закінчення.

Позивачем вказувалося, що суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Однак, суд наголошує, що можливість поновлення процесуальних строків у відповідності до 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України обумовлена імперативною нормою – наявністю поважної причини зумовленою обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Верховний Суд у постанові по справі №640/10199/19 від 04 лютого 2021 року зазначив, що встановлення карантину не може бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги, оскільки скаржник повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.

У свою чергу, ОСОБА_1 не обґрунтовано, яким чином впроваджені карантинні обмеження вплинули на своєчасне звернення з позовною заявою до адміністративного суду.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що наведені позивачем обставини поновлення строку звернення до суду не є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивача обставинами, які б доводили поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду та пояснювали зволікання з пред`явленням позову.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.

Відтак, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду з позовом - неповажними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Оскільки, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з пропуском встановленого законом строку звернення, а підстави вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 171, 240 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департамента патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року по справі №420/3713/20 від 21 січня 2021 року по 04 березня 2021 року, у розмірі 15529,88 гривень - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.