Рішення № 97835037, 22.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 400/485/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Гур`євої К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинно інвалідності ІІ групи з 12.10.2020, інвалідність якого настала внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2020 № 174; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням первинно інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини з 12.10.2020, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановлено законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження служби 24.05.2017 року йому встановлено 25 % втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. 12.10.2020 року його визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим він направив відповідні документи до комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 975, проте йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Проте, обмеження передбачені п. 8 Порядку № 975 до нього не застосовуються, оскільки 12.10.2020 року йому встановлено інвалідність вперше, а тому твердження відповідача про відсутність правових підстав для визнати одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення втрати працездатності є помилковим.

Представником відповідача Міністерства оборони України до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що абзац 2 п. 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або втрати ступеня працездатності, а також і для зміни причин інвалідності. Огляд позивача за наслідками якого позивачу встановлено 2 групу інвалідності відбувся 12.10.2020 року, а первинно втрату 25 % працездатності встановлено 24.05.2017. оскільки між цими подіями минуло 2 роки позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 202 року справу № 400/485/21 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 09 березня 2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 18 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon,

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовної заяви заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 120377 від 24.05.2017 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності (а.с. 8).

18 липня 2018 року наказом командира Військової частини А 2802 (по стройовій частині) № 158 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас, знято з усіх видів забезпечення (а.с. 9).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 159337 від 12.10.2020 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (поранення пов`язане із захистом Батьківщини) (а.с. 12, 63).

04 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 57).

21 грудня 2020 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення № 174, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення втрати працездатності (а.с. 73-74).

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ.

Відповідно до ст. 41 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. ст. 16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Згідно ч. 4, 9 ст. 16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З вищевикладеного слідує, що норми статті 16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 17 лютого 2021 року по справі № 240/1623/20 визначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 120377 від 24.05.2017 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності (а.с. 8).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ № 159337 від 12.10.2020 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності (поранення пов`язане із захистом Батьківщини) (а.с. 12, 63).

При цьому доводи представника позивача щодо того, що 12.10.2020 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності вперше, тому обмеження п. 8 Порядку № 975 на нього не застосовуються, суд не приймає до уваги, оскільки встановлення 24.05.2017 року 25 % втрати професійної працездатності та 12.10.2020 року ІІ групи інвалідності пов`язане із подіями, які стались 12.10.2016 року під час перебування позивача, ОСОБА_1 , в зоні АТО, внаслідок прямого влучання артилерійських снарядів. Тобто, первинне встановлення позивачу ІІ групи інвалідності відбулося через те ж ушкодження здоров`я, що і встановлення 25 % втрати працездатності.

Таким чином, з дня первинного встановлення позивачу ступеню втрати працездатності (24.05.2017) до дня встановлення групи інвалідності (12.10.2020) минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 року по справі № 120/3/20-а, в постанові від 20 лютого 2020 року по справі № 806/714/18, в постанові від 21 серпня 2019 року по справі № 806/2187/18.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинно інвалідності ІІ групи з 12.10.2020, інвалідність якого настала внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2020 № 174; зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням первинно інвалідності ІІ групи, внаслідок травми, поранення, пов`язаних із захистом Батьківщини з 12.10.2020, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановлено законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням раніше виплачених сум, в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2021 року.

Суддя О.А. Левчук

.