Ухвала суду № 97834013, 22.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 червня 2021 року м. Київ № 320/7112/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області та Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварської міської ради Київської області та Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича, у якому просить суд (орфографія та пунктуація автора збережена):

- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 26.11.2020 року, щодо заяви позивача від 02.11.2020 року №9-5-/1-1960 п.2 «2. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 ****від 02.11.2020 року №9-5-Л-1960, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України;

- скасувати пункт 2 пов`язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.11.2020 року, щодо заяви позивача від 02.11.2020 року №9-5-/1-1960 п.2 « 2. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 ****від 02.11.2020року №9-5-/1-1960, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118,123 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020 року №9-5-Л-1960 відповідно до вимог; «Прошу розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання надання в пільговому порядку земельної ділянки заявнику для індивідуального житлового будівництва в розмірі до 0.10 гектара, відповідно діючи як суб`єкти владних повноважень, згідно ст. 16, 22, 58 Конституції України п.2. пп.6 п. 6. ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 п. 18 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та міждержавної угоди «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», п.20.20. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому що заявник ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, також прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок ВВВ III групи, та має право на пільги і переваги встановлені законодавством СССР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, також відселений із території зараження від ЧАЄС, тому має право на пільгове відведення земельної ділянки згідно Законів та Конституції України, та відвести дану земельну ділянку протягом року з часу надання даної заяви (або надання графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою в м. Бровари)»;

- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 26.11.2020 року, щодо заяви позивача від 12.11.2020 року №9-5-Л-2049 п.З « 3. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 ****від 12.11.2020року №9-5-Л-2049, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118,123 Земельного кодексу України»;

- скасувати пункт 3 пов`язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.11.2020 року, щодо заяви позивача від 12.11.2020 року №9-5-Л-2049 п.3 « 3. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 ****від 12.11.2020 року №9-5-Л-2049, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118,123 Земельного кодексу України»;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2020 року №9-5-Л-2049 відповідно до вимог; «Прошу розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання надання в пільговому порядку земельної ділянки заявнику для індивідуального житлового будівництва в розмірі до 0.10 гектара, відповідно діючи як суб`єкти владних повноважень, згідно ст. 16, 22, 58 Конституції України п.2. пп.6 п. 6. ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.2 п. 18 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та міждержавної угоди «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду», п.20.20. Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому що заявник ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, також прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок ВВВ III групи, та має право на пільги і переваги встановлені законодавством СССР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, також відселений із території зараження від ЧАЄС, тому має право на пільгове відведення земельної ділянки згідно Законів та Конституції України, та відвести дану земельну ділянку протягом року з часу надання даної заяви (або надання графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою в м. Бровари)»;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за порушення ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», яка не розглянула заяви ОСОБА_1 від 07.09.2020 року на сесії міської ради, яка змінила предмет та підстави звернення Позивача та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та примушенням надавати графічні матеріали до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки, відповідно заяви позивача;

- визнати протиправними дії та бездіяльність міського голову м. Бровари Броварської міської ради, м. Бровари Київської області ОСОБА_2 , який не розглянув заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020 року №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 року №9-5-Л-2049 та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто та за присутності позивача та ненадання повної відповіді на заяви позивача, з посиланням на норми законодавства та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;

- зобов`язати міського голову м. Бровари Броварської міської ради м. Бровари Київської області ОСОБА_2 , розглянути заяву Позивача від 02.11.2020 року №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 року №9-5-Л-2049 особисто та в присутності позивача, відповідно Закону України «Про звернення громадян» та відповідно Рішення Конституційного Суду України 27 лютого 2020 року Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 року, справа № 1-11/2018(3830/15), Постанови Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 року справа №361/4237/17, п. 2 ч. 6 п. 6 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.20. ст..20 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду» п. 18 ст. 13. ч.2.п.15.ст.15. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», міждержавної угоди «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників т; інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців», ст. ст. 3. 16. 22. 40. 55. 56. 57.58. Конституції України, Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з підстав та предмету зверненні Позивача, з посиланням на норми законодавства та роз`ясненням порядку оскарження прийнятою рішення;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за фальшування проекту рішення Броварської міської ради від 16.11.2020 року, щодо розгляду заяв позивача від 02.11.2020 року №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 року №9-5-Л-2049, з посиланням на не існуючі рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, засіданні якої відбулося лише 19.11.2020 року, та відповідно рішення сесії Броварської міської ради від 26.11.2020 року, прийняте на підстави сфальшованих даних;

- скасувати проект рішення Броварської міської ради від 16.11.2020 року, щодо розгляду заяв позивача від 02.11.2020 року №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 року №9-5-Л-2049, з посиланням на ні існуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури засідання якої відбулося лише 19.11.2020 року, та відповідно скасувати рішення сесії Броварської міської ради від 26.11.2020 року, в частини розгляду заяв позивача від 02.11.2020 року №9-5-/І 1960 та 12.11.2020 року №9-5-Л-2049;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області, відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_3 в розмірі 2 000 000 гривен (два мільйони гривен), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 000 000 гривен (два мільйони гривен);

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області, відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 розмірі 2 000 000 гривен (два мільйони гривен), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 000 00 гривен, (два мільйони гривен);

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області, та Президента України, надати звіт про виконання судового рішення, згідно ст. 129-1 Конституції України; «Стаття 129-1. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши позовну заяву на предмет її відповідності положенням Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною п`ятою цієї ж статті визначено, що в позовній заяві зазначаються, серед іншого:

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (п.2);

- зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (п.3);

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п.4);

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5);

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п.8);

- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (п.9).

Суд зауважує, що у пункті 7 прохальної частини позовної заяви позивачем викладено таку вимогу:

«визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за порушення ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», яка не розглянула заяви ОСОБА_1 від 07.09.2020 року на сесії міської ради, яка змінила предмет та підстави звернення Позивача та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та примушенням надавати графічні матеріали до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки, відповідно заяви позивача».

Однак, до матеріалів позовної заяви не доданий примірник відповідної заяви позивача від 07.09.2020 з доказами її подання до Броварської міської ради Київської області, а сама позовна заява не містить обґрунтування позовних вимог в цій частині, що не відповідає вищевказаним положенням КАС України.

Отже, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивачеві необхідно надати уточнену позовну заяву з обґрунтуванням у ній вищевказаної позовної вимоги, до якої необхідно додати примірник відповідної заяви позивача від 07.09.2020 з доказами її подання до Броварської міської ради Київської області.

Також суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Отже, звернувши 15.06.2021 до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.09.2020 року на сесії міської ради, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Крім того, пропущеним є строк і щодо інших позовних вимог, а саме: в частині оскарження рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.11.2020 року №2042-87-07 та дій відповідача, пов`язаних з прийняттям цього рішення.

Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

До позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій позивач зазначив, що звертався до суду з аналогічною позовною заявою, проте ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 у справі №320/6192/21 позовну заяву було повернуто позивачеві. Вказані обставини позивач вважає такими, що свідчать про поважність причин пропуску стоку звернення до суду.

Натомість, до позовної заяви позивач не надав ані примірника відповідної позовної заяви, ані ухвали суду про її повернення, що свідчить про невмотивованість поданого клопотання.

Судом за допомогою Автоматизованої інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що 25.05.2021 ОСОБА_1 дійсно звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міського голови Броварської міської ради Київської області ОСОБА_2 , Броварської міської ради Київської області, Президента України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 26.11.2020 щодо заяви позивача від 02.11.2020 №9-5-/1-1960 п. 2 " 2. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 02.11.2020 №9-5-/1-1960, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0, 10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України";

- скасувати пункт 2 пов`язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.11.2020 щодо заяви позивача від 02.11.2020 №9-5-/1-1960 п. 2 "2. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 02.11.2020 №9-5-Л-1960, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0, 10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.11.2020 №9-5-Л-1960 відповідно до вимог: "Прошу розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання надання в пільговому порядку земельної ділянки заявнику для індивідуального житлового будівництва в розмірі до 0,10 гектара, відповідно діючи як суб`єкти владних повноважень, згідно ст. 16, 22, 58 Конституції України п. 2, пп. 6 п. 6, ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 п. 18 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п. 20.20. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому що заявник ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, також прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок ВВВ III групи, та має право на пільги і переваги встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, також відселений із території зараження від ЧАЕС, тому має право на пільгове відведення земельної ділянки згідно Законів та Конституції України, та відвести дану земельну ділянку протягом року з часу надання даної заяви (або надання графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою в м. Бровари)";

- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов`язані із прийняттям рішення від 26.11.2020 щодо заяви позивача від 12.11.2020 №9-5-Л-2049 п. 3 " 3. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 12.11.2020 №9-5-/1-2049, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0, 10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України";

- скасувати пункт 3 пов`язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 26.11.2020 щодо заяви позивача від 12.11.2020 №9-5-/1-2049 п. 3 "3. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 12.11.2020 №9-5-Л-2049, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0, 10 га, в зв`язку з тим, що заявником не наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України";

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2020 №9-5-Л-2049 відповідно до вимог: "Прошу розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання надання в пільговому порядку земельної ділянки заявнику для індивідуального житлового будівництва в розмірі до 0, 10 гектара, відповідно діючи як суб`єкти владних повноважень, згідно ст. 16, 22, 58 Конституції України п. 2 пп. 6 п. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 2 п. 18 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п. 20.20. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому що заявник ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, також прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок ВВВ III групи, та має право на пільги і переваги встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, також відселений із території зараження від ЧАЕС, тому має право на пільгове відведення земельної ділянки згідно Законів та Конституції України, та відвести дану земельну ділянку протягом року з часу надання даної заяви (або надання графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою в м. Бровари)";

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області за порушення ст. 15, 20 Закону України "Про звернення громадян", яка не розглянула заяви ОСОБА_1 від 07.09.2020 на сесії міської ради, яка змінила предмет та підстави звернення Позивача та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та примушенням надавати графічні матеріали до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки, відповідно заяви позивача;

- визнати протиправними дії та бездіяльність міського голови м. Бровари Броварської міської ради, м. Бровари Київської області Сапожка Ігора Васильовича, який не розглянув заяви ОСОБА_1 від 02.11.2020 №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 №9-5-Л-2049 та за відмову керівника органу влади розглянути заяви позивача особисто та за присутності позивача та ненадання повної відповіді на заяви позивача, з посиланням на норми законодавства та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;

- зобов`язати міського голову м. Бровари Броварської міської ради м. Бровари Київської області ОСОБА_2 розглянути заяву Позивача від 02.11.2020 №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 №9-5-Л-2049 особисто та в присутності позивача, відповідно Закону України "Про звернення громадян" та відповідно Рішення Конституційного Суду України 27 лютого 2020 року, Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018, справа № 1-11/2018(3830/15), Постанови Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 справа №361/4237/17, п. 2 ч. 6 п. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 20. ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п. 18 ст. 13. ч. 2 п. 15 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", ст. ст. 3, 16, 22, 40, 55, 56, 57, 58 Конституції України, Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з підстав та предмету звернення Позивача, з посиланням на норми законодавства та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за фальшування проекту рішення Броварської міської ради від 16.11.2020 щодо розгляду заяв позивача від 02.11.2020 №9-5-/1-1960 та 12.11.2020 №9-5-/1-2049, з посиланням на не існуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, засідання якої відбулося лише 19.11.2020, та відповідно рішення сесії Броварської міської ради від 26.11.2020, прийняте на підстави сфальшованих даних;

- скасувати проект рішення Броварської міської ради від 16.11.2020 щодо розгляду заяв позивача від 02.11.2020 №9-5-/1-1960 та 12.11.2020 №9-5-/1-2049, з посиланням на не існуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, засідання якої відбулося лише 19.11.2020, та відповідно скасувати рішення сесії Броварської міської ради від 26.11.2020, в частини розгляду заяв позивача від 02.11.2020 №9-5-/Л - 1960 та 12.11.2020 №9-5-Л-2049;

- визнати протиправними бездіяльність Президента України щодо незабезпечення прав позивача щодо розгляду його заяв від 02.11.2020 №9-5-Л-1960 та 12.11.2020 №9-5-Л-2049 Броварською міською радою, та міським головою Броварської міської ради, відповідно Закону України "Про звернення громадян" та відповідно Рішення Конституційного Суду України 27 лютого 2020 року, Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018, справа № 1- 11/2018(3830/15), Постанови Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 справа №361/4237/17, п. 2 ч. 6 п. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 20. ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п. 18 ст. 13. ч. 2. п. 15 . ст. 15. Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", ст. ст. 3, 16, 22, 40, 55, 56, 57, 58 Конституції України, Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- зобов`язати Президента України забезпечити розгляду заяв позивача від 02.11.2020 №9-5-Л- 1960 та 12.11.2020 №9-5-Л-2049 Броварською міською радою, та міським головою Броварської міської ради, відповідно Закону України "Про звернення громадян" та відповідно Рішення Конституційного Суду України 27 лютого 2020 року, Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018, справа № 1-11/2018(3830/15), Постанови Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 справа №361/4237/17, п. 2 ч. 6 п. 6 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 20. ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду", п. 18 ст. 13. ч. 2. п. 15. ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", міждержавної угоди "Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців", ст. ст. 3, 16, 22, 40, 55, 56, 57, 58 Конституції України, Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області, відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_1 в розмірі 2 000 000 гривен, ( два мільйони гривен), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 000 000 гривен, ( два мільйони гривен);

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області, відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 в розмірі 2 000 000 гривен, ( два мільйони гривен), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2 000 000 гривен, ( два мільйони гривен);

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області та Президента України, надати звіт про виконання судового рішення, згідно ст. 129-1 Конституції України, "Стаття 129-1. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 позовну заяву у справі №320/6192/21 було повернуто позивачеві.

Не погодившись з правомірністю цієї ухвали позивачем 15.06.2021 (тобто у той самий день, у який подав позов у цій справі) було подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Наведені обставини свідчать про те, що ті обставини, які він просить визнати в якості поважних причин для поновлення пропуску строку звернення до суду, він одночасно вважає і протиправними. Тобто не дочекавшись завершення перегляду в апеляційному порядку ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 про повернення позовної заяви у справі №320/6192/21, позивач подає до суду новий позов аналогічного змісту, намагаючись одночасно захистити свої права у двох провадженнях, що потребує надання позивачем детальних пояснень з цього приводу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в пункті 14 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Броварську міську раду Київської області, та Президента України, надати звіт про виконання судового рішення, згідно ст. 129-1 Конституції України; «Стаття 129-1. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Натомість, суд звертає увагу на те, що Президент України не вказаний позивачем в якості відповідача у цій справі.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Наведена невідповідність має бути усунена шляхом подання до суду виправленої (уточненої) позовної заяви.

Також суд звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про відшкодування відповідачами матеріальних збитків у розмірі 2 000 000 гривен та моральної шкоди в сумі 2 000 000 гривен, позивач не навів обґрунтований розрахунок цих сум, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає пункту 3 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Посилання позивача на судову практику розгляду спорів про присудження моральної шкоди в інших справах не може бути прийнята судом до уваги, оскільки обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі.

Позивачем не наведені жодні обставини та не надані жодні докази, які б свідчили про те, що рішення, дії та бездіяльність відповідача, які оскаржуються у цій справі та мали місце восени 2020 року, призвели до заподіяння йому душевних страждань, приниження честі та гідності тощо.

Крім того, посилання позивача у позовній заяві в якості доказів заподіяння йому моральної шкоди на обставини, які мали місце до спірних правовідносин, у жодному разі не звільняють його від обов`язку доведення розміру моральної шкоди, заявленої до відшкодування.

Також суд звертає увагу на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір матеріальної шкоди в розмірі 2 000 000 грн. взагалі не містить обґрунтування обставинами та доведення доказами.

Суд зауважує, що надання позивачами обґрунтованого розрахунку заявленого до відшкодування розміру шкоди та підтвердження відповідними доказами має практичне значення, оскільки є запобіжником зловживання позивачами наданими їм процесуальними правами з метою недопущення штучного створення умов для розгляду за правилами загального позовного провадження тих справ, які за своєю суттю та змістом (окрім вимоги про стягнення шкоди) є справами незначної складності та підлягають вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, відповідно до положень статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Положення аналогічного змісту містить статті 257 КАС України, частиною другої якої визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Таким чином, заявлення позивачами вимог про відшкодування шкоди у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без наведення належного обґрунтування, надання доказів та обґрунтованого розрахунку розміру такої шкоди може призвести до створення позивачами штучних передумов для розгляду за правилами загального позовного провадження справ, предмет та обставини яких за своєю суттю свідчать про незначну складність цих справ та можливість їх розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з метою процесуальної економії.

Натомість, суд зауважує, що одними з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з положеннями статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зауважує, що перелік прикладів зловживань процесуальними правами, наведений у частині другій статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпним, що підтверджується вживанням законодавцем прислівника “зокрема”.

Водночас одним з випадків зловживань процесуальними правами є подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Отже, надання позивачами обґрунтованого розрахунку заявленого до відшкодування розміру шкоди та підтвердження відповідними доказами є необхідним задля виключення можливості зловживань з боку позивачів наданими їх процесуальними правами.

За таких обставин, враховуючи, що предмет та обставини цієї справи (за виключенням вимоги про відшкодування шкоди) свідчать про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, надання позивачем обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування, є необхідним також для підтвердження того, що позивачем не допущено зловживань наданими йому процесуальними правами з метою штучного створення передумов для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд у численних рішеннях виклав правовий висновок про необхідність надання позивачами обґрунтованого розрахунку шкоди, заявленої до відшкодування (у тому числі моральної), та залишення позовних заяв без руху у випадку невиконання позивачами такого обов`язку.

Зокрема, такий висновок викладено (серед багатьох інших судових рішень):

- в ухвалі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №9901/360/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 92972228), правомірність якого підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 96890769);

- в ухвалі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/352/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 92787437);

- в ухвалі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №9901/345/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 92601959);

- в ухвалі Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №9901/189/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 92482614);

- в ухвалі Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №9901/313/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 92457998).

З урахуванням викладеного, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування.

Крім того, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов`язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб`єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов`язків, передбачених законом для даного суб`єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді.

Відповідно до частини другої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов`язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.

Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 р. №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб`єктності є саме паспорт громадянина України.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України – ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати уточнену позовну заяву з урахуванням зауважень суду (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);

- надати засвідчену копію заяви позивача від 07.09.2020 з доказами її подання до Броварської міської ради Київської області (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);

- надати суду письмові пояснення щодо одночасного подання позову у цій справі та оскарження в апеляційному порядку ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 про повернення позовної заяви у справі №320/6192/21, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і у цій справі (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);

- надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відкшодування (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);

- надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України – ОСОБА_1 (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи).

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.