Рішення № 97833860, 23.06.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2021 р. справа № 300/1904/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу від 13.01.2021 за № 9-49/15-21-СГ, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу від 13.01.2021 за № 9-49/15-21-СГ, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем всупереч вимогам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України та не є мотивованим. Тому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13.01.2021 за № 9-49/15-21-СГ та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.05.2021 (а.с.27-31). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що оскільки на долучених до клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою графічних матеріалах неможливо визначити місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність.

Позивач своїм правом подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

16.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту - урочище Сигли, с. Слобода-Рівнянська, для ведення особистого селянського господарства (а.с.10).

До заяви позивачем долучено копію рішення Рівнянської сільської ради за №136/23-07 від 21.09.2020 та графічний матеріал (а.с. 9, 11, 12).

Наказом за №9-49/15-21-СГ від 13.01.2021 відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Рівнянської сільської ради Калуського району, у зв`язку з невідповідністю частині 6 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: на графічних матеріалах, долучених до клопотання, неможливо встановити бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.15).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно до пункту 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки - це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

За приписами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Метою надання цих матеріалів є перевірка відповідності місця розташування бажаної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Саме на заявника покладається обов`язок визначити конкретну земельну ділянку, яку він бажає отримати у власність. Без зазначення конкретної земельної ділянки орган місцевого самоврядування не може встановити її відповідність вимогам ч. 6 ст. 118 ЗК України. Від перевірки цих обставин залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з чч. 1, 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі. Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

З цього випливає, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Однак, з доданих позивачем графічних матеріалів неможливо встановити конкретне місце розташування земельної ділянки, яку позивач хоче отримати у власність, оскільки бажане місце розташування земельної ділянки площею 2,0000 га не позначено в межах території, що виділена єдиним масивом.

Наданий позивачем графічний матеріал не містить визначення бажаної земельної ділянки.

Отже, позивачем при зверненні до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з відповідним клопотанням не надано повного пакету документів, необхідних для вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації, а саме: не вказано бажаного місяця розташування земельної ділянки, як того вимагає земельне законодавство.

За таких обставин, додане позивачем до клопотанням викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні частини шостої статті 118 ЗК України.

Беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України, відповідач, встановивши відсутність, як додатку до клопотання заявника, графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, повинен відмовити у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки саме з цих підстав. Підстави відмови, визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, можуть бути застосовані лише до клопотань, які відповідають вимогам ч. 6 ст. 118 цього Кодексу.

Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року по справі № 802/159/17-а, від 27.03.2020 року по справі № 352/638/17.

Як наслідок, суд доходить висновку щодо правомірності наказу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 13.01.2021 за № 9-49/15-21-СГ.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі з боку державних органів.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені докази наявні в матеріалах справи, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки доказів, які б вказували на протиправність рішення відповідача, позивачем не представлено, а відповідач у спірних правовідносинах, відповідно до наданих йому повноважень жодних протиправних дій чи бездіяльності відносно позивача не допускав, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39767437, вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014) про визнання незаконним та скасування наказу від 13.01.2021 за № 9-49/15-21-СГ, зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.