Ухвала суду № 97832743, 23.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 червня 2021 року Справа 160/8392/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича,

за участі секретаря судового засідання – Лісна А.М.

представника позивача – Ревта Д.Л.

представника відповідача – Панков В.В., Янушевич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом до суду та клопотання Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення компенсації за вимушений прогул та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

визнати незаконним та скасувати наказ начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № 68-к від 08.04.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради з 12.04.2021 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України;

поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу стану дотримання законодавства з питань праці інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради;

стягнути з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради компенсацію за вимушений прогул, виходячи із суми середньомісячного заробітку в розмірі 12 851,01 грн. з моменту звільнення до постановлення рішення суду;

стягнути з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради компенсацію за завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем місячного строку звернення з даним позовом до суду. Клопотання обгрунтовано тим, що позивач звернувся до адміністративного суду 25.05.2021 року. Факт звернення позивача з позовом у порядку ЦПК України не може вважатися поважною підставою для поновлення строку звернення з позовом до суду, оскільки звернення до суду в порядку ЦПК було волевиявленням саме позивача; жодних перешкод та труднощів із зверненням до суду у порядку адміністративного судочинства у позивача не було.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем місячного строку звернення з даним позовом до суду та просив поновити строк звернення з позовом до суду, оскільки керувався під час подання позову вимогами ЦПК України; позов подано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у квітні 2021 року. Однак провадження у цивільній справі Кіровський районний суд м. Дніпропетровська закрив ухвалою від 21.05.2021 року через не підсудність. З даним позовом до адміністративного суду позивач звернувся вже 25.05.2021 року. За вказаних обставин позивач пропустив строк звернення з позовом до суду з поважних та незалежних від нього причин.

Суд, дослідивши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Згідно вимог п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд під час відкриття провадження у справі не вирішував питання стосовно дотримання позивачем строку звернення з позовом до суду.

З даним позовом позивач спочатку звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у квітні 2021 року у порядку ЦПК України.

Однак провадження у цивільній справі Кіровський районний суд м. Дніпропетровська закрив ухвалою від 21.05.2021 року через не підсудність.

З даним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивач звернувся 25.05.2021 року.

Отже, позивач пропустив встановлений КАС України та КЗпП України строк звернення з позовом до суду.

Чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Також практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Враховуючи те, що позивач у квітні 2021 року в межах місячного строку звернувся до суду в порядку ЦПК України, і після закриття судом провадження у справі у порядку ЦПК України, протягом найкоротшого строку звернувся з даним позовом до суду в порядку адміністративного судочинства, то суд вважає, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних та незалежних від нього причин, оскільки не було визначено чітку юрисдикцію даної категорії спорів судовими органами.

У відповідності до вимог ст.ст. 240, 256 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з даним позовом до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.