Ухвала суду № 97830734, 23.06.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/768/20

Номер провадження 1-кс/623/602/2021

УХВАЛА

іменем України

23 червня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - слідчого судді Герцова О.М.

за участю: секретаря Бобриш М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ізюмського міськрайонного суду Харківської області клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №12020220320000190 від 27 лютого 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2021 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить скасувати арешт з автомобіля марки DAF 85 CF, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим-Е, державний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що належать на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12020220320000190 від 27 лютого 2020 року.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 , зазначає, що 28 лютого 2020 року, слідчим суддею Ізюмського міськрайонного суду, було розглянуто справу №623/768/20, провадження № 1-кс/623/217/20, за клопотанням заступника начальника СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Субботіна С.О. погодженого з прокурором Ізюмської місцевої прокуратури Козир М.В., про арешт майна по кримінальному провадженні № 12020220320000190 від 27 лютого 2020 року, відповідно якого було накладено арешт на вантажний автомобіль DAF 85 CF, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим-Е, державний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що належать на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 , які було вилучено 27 лютого 2020 року під час проведення огляду місця події, шляхом заборони їх відчуження.

17 серпня 2020 року, йому стало відомо, що слідчим у кримінальному провадженні №12020220320000190, прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу злочину, але рішення щодо арештованого майна не прийняте.

Власник майна ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання просив задовольнити.

Старший слідчий СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Субботін С.О., надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Прокурор Ізюмської окружної прокуратури в Харківській області Михайленко О.О., надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, проти скасування арешту не заперечувала.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням статті 107 КПК України.

Дослідивши клопотання та надані докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно частини 10 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно частини 1 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до пункту 166 Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах«ОСОБА_5 проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» (&?й;...&?р;) [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Пункт 168 Рішення говорить про те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»(James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, які зокрема можуть бути у виді арешту майна.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 року № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді зобов`язані, зокрема, перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів, зважати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для застосування заходів забезпечення (частина 3 статті 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.

Згідно до частини 1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року було накладено арешт на автомобіль марки DAF 85 CF, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим-Е, державний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що належать на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1 .

Постановою заступника начальника СВ Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Субботіна С.О., від 17 серпня 2020 року кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12020220320000190 від 27 лютого 2020 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України.

Враховуючи те, що кримінальне провадження закрито, відпала потреба в арешті автомобіля, та бортового напівпричепа, а також з огляду на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідків подальшого арешту майна, суд вважає, що з вказаного майна слід скасувати арешт.

Керуючись статтями 167, 171, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 лютого 2020 року за №12020220320000190, на втомобіль марки DAF 85 CF, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , з напівпричепом бортовим-Е, державний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , що належать на праві приватної власності згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_1

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Ухвала про скасування арешту майна підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя О.М. Герцов