Рішення № 97830078, 24.05.2021, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/141/21

Провадження № 2/390/309/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарі – Шматковій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.05.2007 року. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до укладеного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який під час дії договору був збільшений до розміру 18000 грн. Відповідач не виконувала умови договору, в результаті чого утворилась заборгованість за тілом кредиту на суму 20713,34 грн, а тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представники позивача у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав, зазначив, що наявність заборгованості підтверджується наданими позивачем доказами. Посилання відповідача на заволодіння частиною кредитних коштів третіми особами шахрайським шляхом спростовується тим, що вжиття заходів щодо запобігання незаконному використанню банківської картки є обов`язком клієнта. Перерахування коштів, що мали місце 09.07.2018 року, здійснено з коректним введенням всіх необхідних даних, які відомі лише відповідачу. Представник позивача вважає безпідставними твердження відповідача щодо шахрайських дій з кредитними коштами, наданими відповідачу. У зв`язку з порушенням умов договору відповідачем виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача – адвокат Харченко О.В. у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано належних доказів укладення договору банківського обслуговування та кредиту, оскільки розрахунок заборгованості не містить належного обґрунтування суми заборгованості, яку просить стягнути відповідач, а Умови та правила банківського обслуговування, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, вони систематично змінюються позивачем на власний розсуд, тому відповідач позбавлена можливості бути обізнаною про дійсну редакцію таких умов під час підписання заяв. Зазначене перешкоджає застосувати до спірних відносин норми, що стосуються надання та повернення кредитів. Крім того, зауважив, що відповідач неодноразово інформувала позивача про шахрайські дії щодо заволодіння третіми особами кредитними коштами з її рахунку, а також звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою за даним фактом. Підписання відповідачем анкети-заяви не є доказом укладання кредитного договору відповідача з позивачем. З посиланням на порушення позивачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості, добросовісності, та рівності, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову через його необґрунтованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2007 року ОСОБА_2 подано до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», анкету позичальника № KGXRRC07340003, якою висловила бажання приєднатись до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»», «Стандарт»). Згідно поданої заяви банк надав їй строковий кредит в сумі 954,80 грн, з базовою процентною ставкою 3 %, а також кредитну картку № НОМЕР_1 . Кредит укладений на строк з 14.05.2007 року по 14.05.2008 року (а.с.40).

З картки фізичної особи-платника податків, паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ID-картки, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією і тією ж особою, що також підтверджується відповіддю на запит суду Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 2 від 16.02.2021 року (а.с.53, 54, 74).

Позивачем суду надано копію паспорта споживчого кредиту, проте підпис ОСОБА_3 у зазначеному документі міститься на останній сторінці, підпис позичальника на кожній сторінці про ознайомлення з рештою його змісту у зазначеному документі відсутній (а.с.41-42).

На підтвердження своїх вимог позивач також надав до суду витяг з Умов та Правила надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщенні на сайті позивача, однак вони підпису відповідача також не містять (а.с.43-60).

ОСОБА_1 протягом дії договору отримала кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 14.05.2007, термін дії 01.2009, № НОМЕР_3 , дата відкриття 18.03.2009, термін дії 05.2012, № НОМЕР_4 , дата відкриття 25.08.2012, термін дії 03.2016, № НОМЕР_5 , дата відкриття 23.11.2013, термін дії 06.2017, № НОМЕР_6 , дата відкриття 29.01.2015, термін дії 05.2018, № НОМЕР_7 , дата відкриття 11.07.2018, термін дії 04.2022, № НОМЕР_8 , дата відкриття 12.06.2018, строк дії 05.2022 (а.с.39).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_3 , рахунок по якій відкрито 14.05.2007 року, після встановлення 14.05.2007 року кредитного ліміту в розмірі 500 грн, кредитний ліміт неодноразово змінювався, зокрема 12.06.2018 року кредитний ліміт збільшено до розміру 18000,00 грн (а.с.38).

Із виписки по банківських рахунках вбачається проведення операцій за допомогою вищевказаних банківських карток щодо руху грошових коштів, а також встановлення кредитних лімітів (а.с.24-37, 101).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Дослідженими судом доказами, а саме: анкетою позичальника від 14.05.2007 року, підписаною відповідачем, довідками про зміну умов кредитування та видачі банківських карткою, підтверджується укладення між сторонами кредитного договору, видачу їй кредитних карток, зі строком дії останньої до кінця травня 2022 року, при цьому 12.06.2018 року кредитний ліміт по договору збільшено до розміру 18000 грн. З виписки по рахунку, вбачається, що відповідач з дати укладання кредитного договору та впродовж дії кредитних карток користувалась кредитними коштами, в тому числі і після зміни кредитного ліміту до 18000 грн. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що міститься в постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, який на підставі ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує під час вирішення справи.

Зменшення кредитного ліміту 15.11.2018 року до розміру 16100 грн не підтверджується випискою по рахунку відповідача, тому суд виходить з того, що відповідач користувалась кредитним лімітом в розмірі 18000 грн.

Отже, відповідач користувалась кредитними коштами, які надав їй банк і станом на 09.07.2018 року мала заборгованість по кредитному договору у розмірі 5719,81 грн (а.с.24 зв.).

За таких обставин, твердження представника відповідача щодо відсутності укладеного договору між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» не ґрунтуються на вимогах закону.

В той же час, з виписки по рахунку прослідковується, що 09.07.2018 року проведено чотири операції по переказу з банківської картки № НОМЕР_8 коштів в сумі 4045 грн. Загальна сума переказів з урахуванням комісії становить 16827,2 грн (а.с.101).

Із заяви ОСОБА_3 від 09.07.2018 року вбачається, що вона звернулась до Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області та просила провести слідчі дії стосовно зняття грошових коштів з її картки «ПриватБанк» у розмірі 4045 грн, що здійснено чотири рази поспіль: о 21.21 год., о 21:24 год., 21:25 год. та о 21:28 год. (а.с. 95).

На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_3 до ЄРДР 10.07.2018 року внесені відомості про кримінальне правопорушення № 12018120020005945 з попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України, в якості потерпілої вказано ОСОБА_3 10.07.2018 року слідчим Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області винесено постанову про прийняття кримінального провадження та початок досудового розслідування, про що прокурору Кіровоградської міської прокуратури Кіровоградської області надіслано відповідне повідомлення (а.с.95-97).

З протоколу допиту потерпілого від 24.07.2018 року, складеного слідчим Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області в рамках слідчих дій по кримінальному провадженню 12018120020005945, вбачається, що 09.07.2018 року на мобільний телефон ОСОБА_3 надійшло смс-повідомлення про зняття коштів з її кредитного рахунку, відкритому в «ПриватБанк». Вона одразу зателефонувала на гарячу лінію банку, повідомила про несанкціоноване переведення коштів та заблокувала банківську картку. До моменту скоєння шахрайськими діями переведення грошових коштів, на її рахунку перебували кошти в сумі 12110 грн, після зняття без її відома та дозволу 16667,01 грн доступний баланс складав 4557 грн. Свої персональні дані та інформацію щодо банківської карти «ПриватБанк» вона нікому не повідомляла (а.с.48зв.-49зв.).

Відповідно до заяв представника ОСОБА_3 - адвоката Харченко О.В. від 03.09.2018 року та від 07.10.2018 року він звертався до директора Кіровоградського Регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» та письмово довів до відома представника позивача про факт заволодіння кредитними коштами ОСОБА_3 невідомими особами шахрайським способом та поінформував банк, що за даним фактом ведеться досудове розслідування, де потерпілою визнано клієнта « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - ОСОБА_3 , у зв`язку з чим просив врахувати зазначену інформацію та не висувати до останньої претензій щодо повернення коштів. В письмовому зверненні від 14.03.2019 року представник відповідача нагадав позивачу, що досудове розслідування у кримінальній справі за фактом шахрайських дій відносно ОСОБА_3 триває, просив припинити її переслідування щодо повернення кредиту, оскільки вона є потерпілою. До вищевказаних звернень долучав відповідні документи на підтвердження зазначеної у зверненнях інформації (а.с.102, 104,106-107).

На вищевказані звернення представника ОСОБА_3 АТ «КБ «ПриватБанк» надані відповіді про відмову в наданні інформації, через заборону порушення банківської таємниці (а.с.103, 108).

На заяву ОСОБА_3 про надання інформації клієнту банку та розірвання кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що 09.07.2018 року за її картковим рахунком був здійснений переказ коштів, з коректним введенням номеру картки, терміну її дії та CVV коду. Згідно Умов і правил надання банківських послуг відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами несе клієнт, у разі, якщо дії або бездіяльність клієнта призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ІПН-кода, або іншої інформації, яка має можливість ініціювати платіжну операцію. Банком відмовлено в поверненні переказів через відсутність відповідних повноважень (а.с.113).

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що вказані зміни Умов та Правил, в частині покладення відповідальності за несанкціоноване переведення коштів з кредитного рахунку відповідачки, доводились до відома відповідачки і вона погодилась з ними.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин, в частині відповідальності відповідача за несанкціоноване зняття коштів, правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин – 14.05.2007 року та до моменту звернення до суду із вказаним позовом, що підтверджено самим позивачем в позовні заяві.

Відповідно до вимог ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1.32 ст.1, пп.7.1.2 п.7.1 ст.7, п.20.1 ст.20, пп.32.3.2 п.32.2 ст.32 п.37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно п.8 розділу ІІ «Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, з наступними змінами, умови договору не мають містити вимогу про безумовну відповідальність користувача електронного платіжного засобу за неналежний переказ, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати електронного платіжного засобу користувача, розголошення ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію.

Згідно з п.6-9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Аналіз вищенаведених нормативних приписів свідчить, що саме власник рахунка може ініціювати списання коштів та розпоряджатися ними. Якщо ж клієнт не вчиняв жодних дій стосовно переказування коштів, таке списання є незаконним.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Вказана правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15, від 06.07.2015 року у справі № 6-301 цс15.

Крім того, за змістом ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ч.ч. 2, 3 ст.615 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Такими письмовими підтвердженнями є виписки з особового рахунку відповідача, та документи щодо ініціювання нею відкриття кримінального провадження за фактом шахрайських дій того ж дня після несанкціонованого зняття коштів з рахунку, відкритого на її ім`я, та неодноразове звернення до АТ КБ «ПриватБанк» за даним фактом, що свідчить про належне та своєчасне виконання нею вимог вищенаведених нормативних приписів на випадок неналежного переказу.

Належних, допустимих та достовірних доказів того, що перекази коштів 09.07.2018 року на загальну суму 16667,01 грн здійснено внаслідок дії чи бездіяльності відповідача (втрати відповідачем платіжного засобу – банківської картки і несвоєчасне повідомлення про втрату банку-емітенту, так само повідомлення нею третім особам номеру картки, строку її дії, ПІН та CVV коду, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції), що призвело до здійснення платіжних операцій без його згоди, представником позивача суду не надано, що є його процесуальним обов`язком, виходячи з вищенаведених приписів, а також згідно вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не несе відповідальності за зняття коштів з її кредитної картки в розмірі 16667,01 грн.

Отже, вказана сума коштів не може включатись до загальної суми заборгованості по тілу кредиту, яку просить стягнути позивач, позовні вимоги позивача щодо повернення коштів в розмірі оспореної суми є неправомірним до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018120020005945 та встановлення винної особи, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача частини заборгованості в розмірі 16667,01 грн задоволенню не підлягають.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Зі встановлених судом обставин вбачається, що станом на 09.07.2018 року до несанкціонованого переказу коштів, відповідач мала заборгованість по кредиту в розмірі 5719,81 грн. В подальшому – 09.10.2018 року відповідачем здійснено поповнення карти готівкою у відділенні банку на суму 6500 грн.

Отже, суд вважає, що заборгованість за тілом кредиту повністю погашена відповідачем, що є в даному випадку підставою для відмови у задоволенні позову.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.10.2019 у справі № 545/2248/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (за тілом кредиту) за кредитним договором б/н від 14.05.2007 у розмірі 20713,34 грн за його недоведеністю та безпідставністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, зважаючи на рішення прийняте судом по суті позову, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Правовідносини між сторонами регулюються ст.ст. 218, 614, 626, 628, 634, 638, 1048, 1054, 1073 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 20, 32, 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням.

Керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-13, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 02.06.2021 року.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: вул.Грушевського, 1д, м.Київ, поштовий індекс, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РОКПП НОМЕР_9 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А. Бойко