Рішення № 97827981, 23.06.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1561/20

Номер провадження 2/341/240/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Представник Гребенюк О. С. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 26290,27 грн за кредитним договором про надання банківських послуг від 07.12.2012 № б/н та сплачений судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання банківських послуг від 07.12.2012 № б/н, у зв`язку з чим у нього виникла загальна заборгованість на суму 26290,27 грн.

Ухвалою суду від 22.02.2021 відкрито провадження і розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати позивачу.

Копію позовної заяви з додатками відповідач отримав 06.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило. Відзив від відповідача не надходив.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Між сторонами укладено договір про надання банківських послуг від 07.12.2012 № б/н шляхом підписання анкети-заяви.

Вказана анкета-заява не містить конкретних умов нарахування відсотків за користування кредитними коштами чи застосування штрафних санкцій (нарахування пені) за порушення умов договору.

У позовній заяві зазначено, що в редакції Умов та Правил, які почала діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що в разі порушення зобов`язання з погашення кредиту, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта, останній зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14), з 04.09.2017 відповідачу установлено кредитний ліміт 20000,0 грн. Це ж підтверджується даними виписки по рахунку відповідача (а. с. 51-67).

З указаної виписки по рахунку відповідача встановлено, що ОСОБА_1 після 04.09.2017 постійно користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості, а, отже, прийняв умови установленого ліміту кредитування.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15.09.2020 має загальну заборгованість 26290,27 грн, яка складається з: 18247,45 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8042,82 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Отже, Банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 26290,27 грн станом на 15.09.2020 та судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 18247,45 грн грн суд виходить з такого.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом тіло кредиту - це та сума коштів, яку позичальник отримав від банку. У цю суму не входять відсотки за кредитом, комісійні, пеня і штрафи через прострочення, витрати на оформлення паперів за кредитом, страховка тощо.

Так само, відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» затверджено стандартизовану форму паспорта споживчого кредиту, у якому відображено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом складається з тіла кредиту, відсотків, комісії та інших платежів.

Як зазначалось, відповідно до наданої довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 14), з 04.09.2017 відповідачу установлено кредитний ліміт 20000,0 грн. Це ж підтверджується даними виписки по рахунку відповідача.

Згідно з даними наданої Банком виписки по рахунку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а. с. 51), після установлення кредитного ліміту на суму 20000,0 грн 04.09.2017 відповідач постійно користувалася готівковими коштами з рахунку, сплачував вартість продуктів та поповнював рахунок коштами.

Таким чином, максимальна сума, яку позичальник міг фактично отримати (використати) за рахунок коштів Банку не могла перевищувати 20000,0 грн. Вказане, своєю чергою, доводить обґрунтованість доводів Банку про те, що заборгованість відповідача саме за простроченим тілом кредиту становить 18247,45 грн, оскільки останній навіть теоретично не міг використати (отримати) коштів на суму більше, ніж кредитний ліміт, тобто 20000,0 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявлених до стягнення сум коштів з відповідача Банк надав суду копію виписки по рахунку ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (а. с. 51).

Вказаний письмовий доказ суд бере до уваги як належний і допустимий, що відображає реальний рух коштів, зокрема суми коштів, які об`єктивно і дійсно було отримано (використано) відповідачем, і суми коштів, які постійно нараховувались як відсотки за прострочений кредит, а також встановлення відповідного кредитного ліміту.

При цьому, час від часу, відповідач здійснював погашення наявної у нього кредитної заборгованості на різні суми.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що після встановлення відповідачу кредитного ліміту у розмірі 20000,0 грн, останній такі умови прийняв, кошти Банку у межах установленого ліміту використовував до моменту перевищення встановленого ліміту. Водночас, безпосереднього використання чи зняття коштів Банку у понад установлений ліміт відповідач не здійснював.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у розмірі 18247,45 грн є сумою заборгованості за простроченим тілом кредиту та підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, суд зазначає, що доказів протилежного ОСОБА_1 не надав, жодним чином доводи Банку не спростував.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у сумі 8042,82 грн, суд виходить з такого.

Зважаючи на те, що надані Банком розрахунки заборгованості (а. с. 6-13) не відображають реального руху коштів по картковому рахунку відповідача, не відображають реально отриману суму кредитних коштів від Банку з моменту підписання кредитного договору, не відображають дійсно нараховані суми відсотків, відсоткову ставку, нараховані штрафні санкції та пеню, а головне - повністю розраховані на суб`єктивний розсуд Банку, суд не бере до уваги вказані розрахунки як доказ наявності у відповідача заборгованості за простроченими відсотками за договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Підписана відповідачем анкета-заява не містить конкретних умов нарахування відсотків за користування кредитними коштами чи застосування штрафних санкцій (нарахування пені) за порушення умов договору.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.

Своєю чергою, сам Банк у позовній заяві зазначає, що ставка 86,4 % і 84,0 % від простроченої суми заборгованості почала діяти з 01.03.2019, тобто діє не з дати підписання договору сторонами.

Так само наданим розрахунком заборгованості підтверджується, що Банк з липня 2017 року нараховував відсотки за ставкою 84% річних на прострочений кредит.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (2012 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (жовтень 2020 року), зокрема з 01.03.2019, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наданий Банком витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Водночас, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані Банком Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в довідці про умови кредитування, яка безпосередньо підписана позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8042,82 грн, яку просить стягнути позивач, нарахована ОСОБА_1 на підставі Умов та Правил, які почали діяти з 01.03.2019, та які, відповідно до викладеного вище не можуть вважатися частиною договору про надання банківських послуг від 07.12.2012 № б/н, оскільки не підписані відповідачем, то така заборгованість не підлягає стягненню з указаної особи.

Крім того, суд установив на підставі даних виписки по рахунку відповідача, що фактичне списання відсотків здійснювалось за ставкою 3,5 % на місяць, які нараховувались на залишок усієї заборгованості за кредитним договором.

Проте, в порушення вимог статті 81 ЦПК України та принципу змагальності Банк не довів суду, що застосування відсоткової ставки з розрахунку 3,5 % на місяць на залишок всієї заборгованості за кредитом було погоджено сторонами у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8042,82 грн задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1458,95 грн (18247,45*2102,0/26290,27).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 76 - 81, 89, 95, 128, 141, 178, 229, 247, 258, 259, 263 - 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХ В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07.12.2012 б/н станом на 15.09.2020, а саме за простроченим тілом кредиту в розмірі 18247 гривень 45 копійок та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1458 гривень 95 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 червня 2021 року.

Позивач: АТ КБ «Приватбанк», (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

СуддяМ. Р. Мергель