Ухвала суду № 97827973, 23.06.2021, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/169/21

9

2/339/91/21

У Х В А Л А

23 червня 2021 року м. Болехів

Суддя Болехівського міського суду Івано-Франківської області Головенко О. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 .

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону, судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

В порушення зазначених вище процесуальних норм до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору, зокрема, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач не сплатив судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» за позовні вимоги майнового характеру.

Як вбачається з матеріалів позову позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору при подачі позову до 30% з 5472 грн. до 1824 грн. Вказане клопотання мотивовано тим, що позивач не працює по причині догляду за дитиною інвалідом ОСОБА_5 та отримує соціальну допомогу в розмірі 2922.96 грн. на місяць і за таких обставин позбавлена сплатити судовий збір в такому розмірі. Позивач надала довідку, з якої вбачається, що вона отримує державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю розмір якої за 6 місяців становить 17538 грн.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п.1 ст. 6 Конвенції.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950) та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuzv/Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому неодноразово наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх процесуальних рішеннях. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору, не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві або залишення заяви без розгляду.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За нормами цивільно-процесуального законодавства, яке регулює сплату судового збору, передбачається, що підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, доводи про відсутність можливості сплати коштів самі по собі не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про його скрутне матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Для підтвердження важкого матеріального становища, до клопотання додано довідку про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, де ОСОБА_1 за шість місяців отримала допомогу в розмірі 17538 грн.

Проте дані відомості, підтверджують лише факт отримання доходів за вказаний період, однак не відображають повністю майновий стан позивача та не свідчать про скрутне матеріальне становище, так як доказів про те, що позивач не отримує інших доходів не надано.

Надані позивачем докази не можуть свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини, тощо). Позивачем не надано й документів на підтвердження того, що вона має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б безперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Таким чином, наведені у позовній заяві доводи про майновий стан позивача не дають підстав для звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки не додано належних доказів на підтвердження таких доводів, а безпідставне зменшення розміру судового збору, звільнення чи відстрочення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом, що також відповідає приписам ст. 129 Конституції України.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ « Про судовий збір», ставка судового збору встановлюються за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб фізичною особою або фізичною особою, що становить 5472 грн.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено судовий збір в сумі 5472 грн.

За викладених обставин, позивач повинен сплатити судовий збір в сумі 5472 грн. за такими реквізитами: Одержувач ГУК в Iвано-Франківській області/ТГ Болехів/22030101 ЄДРПОУ одержувача 37951998 Банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, UA 278999980313171206000009636, призначення платежу: Судовий збір за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності.

Документ, що підтверджує сплату судового збору надається суду в оригіналі.

Відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.

При цьому, позивач попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута йому.

Керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності залишити без руху, надавши позивачу строк у десять днів для усунення зазначених недоліків з часу отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя О.С. Головенко