Вирок № 97827551, 23.06.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3302/20

Провадження № 1-кп/204/216/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді: Юшкова М.М.

за участю: секретаря Бурхайло А.Ю.

прокурора Супруна М.О.

представника потерпілої адвоката Боброва В.О.

захисника Хейлика В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за №12019040000000271 від 22 березня 2019 року відносно -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, українця, громадянина України, одруженого, працюючого водієм у ПАТ «Північтранс», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2019 року, приблизно о 20:00, у темний час доби, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автобусом «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ПАТ «Північтранс», рухався з перевищенням допустимої швидкості у населеному пункті, а саме не менш ніж 74,3 км/год, по сухому покриттю лівої смуги для руху проїзної частини вулиці Криворізьке шосе, що частково освітлюється міським електроосвітленням, та має по дві смуги для руху у кожному напрямку розділені розділювальною смугою, зі сторони ж/м Краснопілля у напрямку вул.Київської, Чечелівського району м.Дніпро Дніпропетровської області.

В цей же час проїзну частину вулиці Криворізьке шосе м. Дніпро, у невстановленому для пішоходів місці, перетинали пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які рухалися один за одним зліва направо відносно напрямку руху автобусу «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Разом з тим, водій ОСОБА_1 , здійснюючи рух з перевищенням допустимої швидкості в населених пунктах, а саме не менш ніж 74,3 км/год, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи злочинну самовпевненість, але легковажно розраховуючи на відвернення наслідків, наближаючись до пішоходів, які перетинали проїзну частину, не зменшив швидкість руху, аж до зупинки транспортного засобу, чим не виконав покладені на нього обов`язки, як на водія транспортного засобу, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, як наслідок в районі «АЗС АВІАС» № 36 по вул.Криворізьке шосе 16-Г в м.Дніпро Дніпропетровській області, допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автобуса «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праву бічну сторону тіла пішохода ОСОБА_3 , який рухався та перебував у вертикальному положенні.

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3.б, 12.3, 12.4, 12.9.б Правил дорожнього руху України відповідно до яких:

п. 1.3: «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3.б: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

п. 12.4: «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год».

п. 12.9.б: «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання вищевказаних пунктів правил дорожнього руху України призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, а саме: у лівій тім`яній ділянці забійну рану. У правій та лівій лобних ділянках, виличних ділянках, у проекції спинки носа на всьому протязі, правої щічної ділянки та підборіддя праворуч, 13-14 саден. В лівій виличній ділянці та навколовушній ділянці 4 дугоподібних синця, на їх тлі яких близько 5-6 саден. На задній поверхні правого ліктьового суглобу садно. На тильній поверхні правої кисті, у проекції зап`ястя, п`ястя, основи 2-5 пальців 8 саден. На задній поверхні лівого променево-зап`ястного суглобу, у проекції п`ястя та зап`ястя, тильної поверхні лівої кисті, основи 2 та 4 пальців, середніх фаланг 3 та 4 пальців, близько 15 саден. На зовнішній бічній поверхні лівого колінного суглобу садно. На зовнішній бічній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу 2 садна. На тильній поверхні 5 пальця правої стопи садно. На внутрішній поверхні та у товщі м`яких тканин голови, в правій лобно-скронево-тім`яній ділянці крововилив. Переломи кісток склепіння та основи черепа. Численні крововиливи під м`якими оболонками та у речовину правої та лівої півкуль головного мозку. У правій плевральній порожнині та черевній порожнині темно-червона, рідка кров. У товщі правої навколониркової клітковини та у проекції правого наднирника крововилив. У товщі правого наднирника крововилив. У середній третині, правої ключиці закритий уламковий перелом. Праворуч, численні, закриті переломи ребер, подекуди з ушкодженням пристінкової плеври та правої легені. Ушкодження печінки. Закритий уламковий перелом верхньої гілки лобкової кістки праворуч та закритий без уламковий перелом верхньої гілки лобкової кістки ліворуч. У правій плевральній порожнині та черевній порожнині темно-червона, рідка кров. Крововиливи у товщі м`яких тканин у ділянках переломів, під плеврою легень, епікардом, у зв`язковому апараті селезінки, брижі; нерівномірне забарвлення внутрішніх органів. У порожнинах серця та великих судин темно-червона рідка кров.

Виявлені при судово-медичній експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), розділенню не підлягають та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, є небезпечними для життя в момент їх спричинення та знаходяться у причинному у зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , в кареті швидкої допомоги на місці дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро каявся, підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, просив суд не позбавляти волі.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала суду, що 21.03.2019 приблизно о 19:00 вона розмовляла по телефону з чоловіком, після цього він не брав слухавку. Про те, що її чоловік ОСОБА_3 помер вона дізналась приблизно о 23:00 від сина чоловіка ОСОБА_6 . ЇЇ кум покликав вийти з дому, коли вона вийшла на вулицю, побачила ОСОБА_6 та її кума, які сказали, що ОСОБА_3 помер. ОСОБА_6 розказав, що вони разом з батьком переходили дорогу в районі пішохідного переходу, ОСОБА_3 йшов в двох кроках позаду від ОСОБА_6 , коли ОСОБА_6 перейшов дорогу, обернувся та побачив як батька збив автобус, у нього з рота пішла кров, він захрипів і втратив свідомість, помер у кареті швидкої допомоги. На похоронах хтось з підприємства сказав, що чоловік разом з іншими робітниками щось пили. Чоловік працював зазвичай до 16:00-16:30, того дня вони чекали якийсь вантаж, о 19:00 він був ще на заводі. Цивільний позов підтримала в повному обсязі, пояснила суду, що моральна шкода полягає у тому, що після смерті її чоловіка в них залишились маленькі діти 2 та 3,5 років, їй було важко пояснити що їх батько помер, вона була в депресії. Крім того їх сім`я жила на заробітну плату чоловіка, коштів для існування не було, вона була вимушена влаштуватися на роботу, до цього моменту допомогала мати. Допомоги зі сторони водія та ПАТ «Північтранс» не було, вони навіть не телефонували. Страхова компанія грошей не виплачувала, Страхову компанію не залучала за порадою адвоката.

Представник цивільного відповідача в останнє судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, раніше подавав письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні цивільного позову, оскільки ПАТ «Північтранс» застрахувало відповідальність, а цивільним позивачем не надано доказів того, що страхова компанія відмовила у відшкодуванні шкоди, копію полісу було долучено до матеріалів справи.

Крім визнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується такими письмовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.03.2019, в якому зазначено, що за участі понятих, спеціаліста ОСОБА_5 та криміналіста ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_1 було оглянуто ділянку дороги у м.Дніпрі, вул.Криворізьке шосе, АЗС «Авіас». Покриття ділянки асфальтобетонне, сухе, чисте, має 2 смуги для рухув напрямку проведення огляду та 2 смуги зустрічного напрямку, освітлене зі сторони АЗС «Авіас», видимість з місця водія не перевірялась, об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч не виявлені. Труп ОСОБА_3 для проведення реанімаційних заходів переміщено до карети швидкої допомоги. Транспортний засіб має пошкодження у вигляді розбитої правої блокфари та деформованого переднього капота з правої сторони. Автобус «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 вилучений та поміщений на спеціальний майданчик ТОВ «Династія - Дніпро». До протоколу огляду додається схема та фототаблиця (арк. кримінального провадження 5-24);

-висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №872 від 27.03.2019, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 21.03.2019 ознак сп`яніння не виявлено (арк. кримінального провадження 27);

-висновком експерта №11/10.2/292 від 02.04.2019, з якого вбачається, що рульове керування та робоча гальмівна система автобуса «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент експертного огляду, знаходяться в працездатному стані (арк. кримінального провадження 42-46);

-висновком експерта №11/10.4/295 від 03.04.2019, з якого вбачається, що місце наїзду автобуса «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода розташоване на правій стороні проїзної частини дороги вул.Криворізьке шосе на деякій відстані перед осипом скла за напрямком руху у бік вул.Київська, але на якій саме відстані встановити експертним шляхом не надається можливим (арк. кримінального провадження 55-57);

-лікарським свідоцтвом про смерть №639 від 22.03.2019, згідно з яким ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок травмування при зіткненні з автобусом (арк. кримінального провадження 58);

-актом судово-медичного дослідження (обстеження) №639 від 28.03.2019, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_3 наступила від сумісної тупої травми тіла: численних переломів кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів і ускладнилася шоком, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа. При судово-медичному дослідженні трупа зовнішніх та внутрішніх тілесних ушкоджень виявлено: у лівій тім`яній ділянці забійну рану. У правій та лівій лобних ділянках, виличних ділянках, у проекції спинки носа на всьому протязі, правої щічної ділянки та підборіддя праворуч, 13-14 саден. В лівій виличній ділянці та навколовушній ділянці 4 дугоподібних синця, на їх тлі яких близько 5-6 саден. На задній поверхні правого ліктьового суглобу садно. На тильній поверхні правої кисті, у проекції зап`ястя, п`ястя, основи 2-5 пальців 8 саден. На задній поверхні лівого променево-зап`ястного суглобу, у проекції п`ястя та зап`ястя, тильної поверхні лівої кисті, основи 2 та 4 пальців, середніх фаланг 3 та 4 пальців, близько 15 саден. На зовнішній бічній поверхні лівого колінного суглобу садно. На зовнішній бічній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу 2 садна. На тильній поверхні 5 пальця правої стопи, садно. На внутрішній поверхні та у товщі м`яких тканин голови, в правій лобно-скронево-тім`яній ділянці крововилив. Переломи кісток склепіння та основи черепа. Численні крововиливи під м`якими оболонками та у речовину правої та лівої півкуль головного мозку. У правій плевральній порожнині та черевній порожнині темно-червона, рідка кров. У товщі правої навколо ниркової клітковини та у проекції правого наднирника крововилив. У товщі правого наднирника крововилив. У середній третині, правої ключиці закритий уламковий перелом. Праворуч, численні, закриті переломи ребер, подекуди з ушкодженням пристінкової плеври та правої легені. Ушкодження печінки. Закритий уламковий перелом верхньої гілки лобкової кістки праворуч та закритий без уламковий перелом верхньої гілки лобкової кістки ліворуч. У правій плевральній порожнині та черевній порожнині темно-червона, рідка кров. Крововиливи у товщі м`яких тканин у ділянках переломів, під плеврою легень, епікардом, у зв`язковому апараті селезінки, брижі; нерівномірне забарвлення внутрішніх органів. У порожнинах серця та великих судин темно-червона рідка кров. Виявлені при судово-медичному дослідженні трупа вищеописані тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), розділенню не підлягають та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, згідно з пунктом 2.1.1 а «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 16 січня 1995 року»); є небезпечними для життя в момент їх спричинення та знаходяться у причинному у зв`язку з настанням смерті потерпілого. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичному дослідженні трупа тілесних ушкоджень, не виключається можливість їх утворення при обставинах викладених у даному направленні, тобто за умов дорожньо-транспортної події: зіткнення пішохода з транспортним засобом (автобусом). Враховуючи вираженість трупних явищ на момент судово-медичного дослідження трупа в морзі: «…Шкіряні покриви бліді, холодні на дотик. Трупне заклякання добре виражене у всіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями синювато-фіолетового кольору, рясні, розташовані на задніх та бічних поверхнях тулуба та кінцівок, при натисканні на них бліднуть та відновлюють своє первісне забарвлення через 15-16 хвилин (14 годин 50 хвилин). Ознаки гниття не виражені…», пору року, умови перебування трупа та причину смерті, невиключено, що смерть потерпілого настала за 16-20 годин до моменту судово-медичного дослідження трупа в морзі.При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,29 %о, що стосовно до живих осіб відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти, що стосовно живих осіб може відповідати середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичному дослідженні трупа тілесних ушкоджень, не виключено, що у момент наїзду на нього автобуса, потерпілий пішохід ОСОБА_3 знаходився у вертикаль чи близькому до цього положенні. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичному дослідженні трупа тілесних ушкоджень, не виключено, що у момент первинного контакту потерпілий пішохід ОСОБА_3 , був звернутий до транспортного засобу правою бічною стороною. Експертні дані які вказували рухався чи стояв потерпілий у момент наїзду на нього транспортного засобу відсутні (арк. кримінального провадження 67-73);

-висновком експерта №639/323-Е від 01.04.2019, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа зовнішніх та внутрішніх тілесних ушкоджень виявлено: у лівій тім`яній ділянці забійну рану. У правій та лівій лобних ділянках, виличних ділянках, у проекції спинки носа на всьому протязі, правої щічної ділянки та підборіддя праворуч, 13-14 саден. В лівій виличній ділянці та навколовушній ділянці 4 дугоподібних синця, на їх тлі яких близько 5-6 саден. На задній поверхні правого ліктьового суглобу садно. На тильній поверхні правої кисті, у проекції зап`ястя, п`ястя, основи 2-5 пальців 8 саден. На задній поверхні лівого променево-зап`ястного суглобу, у проекції п`ястя та зап`ястя, тильної поверхні лівої кисті, основи 2 та 4 пальців, середніх фаланг 3 та 4 пальців, близько 15 саден. На зовнішній бічній поверхні лівого колінного суглобу садно. На зовнішній бічній поверхні правого гомілково-ступневого суглобу 2 садна. На тильній поверхні 5 пальця правої стопи, садно. На внутрішній поверхні та у товщі м`яких тканин голови, в правій лобно-скронево-тім`яній ділянці крововилив. Переломи кісток склепіння та основи черепа. Численні крововиливи під м`якими оболонками та у речовину правої та лівої півкуль головного мозку. У правій плевральній порожнині та черевній порожнині темно-червона, рідка кров. У товщі правої навколо ниркової клітковини та у проекції правого наднирника крововилив. У товщі правого наднирника крововилив. У середній третині, правої ключиці закритий уламковий перелом. Праворуч, численні, закриті переломи ребер, подекуди з ушкодженням пристінкової плеври та правої легені. Ушкодження печінки. Закритий уламковий перелом верхньої гілки лобкової кістки праворуч та закритий без уламковий перелом верхньої гілки лобкової кістки ліворуч. У правій плевральній порожнині та черевній порожнині темно-червона, рідка кров. Крововиливи у товщі м`яких тканин у ділянках переломів, під плеврою легень, епікардом, у зв`язковому апараті селезінки, брижі; нерівномірне забарвлення внутрішніх органів. У порожнинах серця та великих судин темно-червона рідка кров. Виявлені при судово-медичній експертизі трупа вищеописані тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла прижиттєві, виникли за деякий час до настання смерті від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), розділенню не підлягають та у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню, згідно з пунктом 2.1.1 а «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України від 16 січня 1995 року»); є небезпечними для життя в момент їх спричинення та знаходяться у причинному у зв`язку з настанням смерті потерпілого. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичному дослідженні трупа тілесних ушкоджень, не виключається можливість їх утворення при обставинах викладених у даному направленні, тобто за умов дорожньо-транспортної події: зіткнення пішохода з транспортним засобом (автобусом). Враховуючи вираженість трупних явищ на момент судово-медичного дослідження трупа в морзі: «…Шкіряні покриви бліді, холодні на дотик. Трупне заклякання добре виражене у всіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями синювато-фіолетового кольору, рясні, розташовані на задніх та бічних поверхнях тулуба та кінцівок, при натисканні на них бліднуть та відновлюють своє первісне забарвлення через 15-16 хвилин (14 годин 50 хвилин). Ознаки гниття не виражені…», пору року, умови перебування трупа та причину смерті, невиключено, що смерть потерпілого настала за 16-20 годин до моменту судово-медичного дослідження трупа в морзі. Смерть ОСОБА_3 наступила від сумісної тупої травми тіла: численних переломів кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів і ускладнилася шоком, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, не виключається можливість їх утворення при обставинах викладених у даній ухвалі, тобто за умов дорожньо-транспортної події: зіткнення пішохода з транспортним засобом (автобусом): контакту тіла потерпілого з поверхнею транспортного засобу та подальшим відкиданням тіла з падінням його на шляхове покриття чи ґрунт. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, не виключено,що у момент наїзду на нього транспортного засобу (автобуса), потерпілий пішохід ОСОБА_3 знаходився у вертикальному чи близькому до цього положенні. Враховуючи локалізацію та характеристику виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, не виключено,що у момент первинного контакту потерпілого з транспортним засобом (автобусом), потерпілий пішохід ОСОБА_3 , був звернутий до транспортного засобу правою бічною стороною тіла. Експертні дані які вказували рухався чи стояв потерпілий у момент наїзду на нього транспортного засобу відсутні. Виявлені при судово-медичній експертизі трупа тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: численних переломів кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів, не могли утворитися при падінні з висоти власного росту та не є характерними для даного виду травми. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,29 %о, що стосовно до живих осіб відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння. Не виявлені: метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти (арк. кримінального провадження 75-81);

-свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. кримінального провадження 128);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 02.08.2019, з якого вбачається, що 22.08.2019 приблизно о 22:30 в м.Дніпрі, в районі «АЗС» №36, розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г, за участю свідка ОСОБА_1 , спеціаліста ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та в присутності понятих, було проведено слідчий експеримент. На пропозицію слідчого свідок ОСОБА_1 добровільно виявив бажання показати на місці обставини та механізм ДТП. ОСОБА_1 пояснив, що 21.03.2019 приблизно о 20:00 керував автобусом «БАЗ» по вул.Криворізьке шосе з боку м.Кривий Ріг в напрямку м.Дніпра вул.Київська, в темний час доби з ввімкненим ближнім світлом фар, в автобусі перебувало 12 пасажирів. Під час руху в світлі фар автомобілів помітив пішохода, який рухався зліва направо відносно його руху. Він застосував екстрене гальмування, але уникнути наїзду на пішохода його не вдалось. На питання слідчого, щодо погодних умов, освітлення та стану проїзної частини на момент ДТП ОСОБА_1 відповів, що обстановка максимально наближена до тієї, яка була на момент ДТП. На пропозицію слідчого ОСОБА_1 встановив автомобіль відносно меж проїзної частини так, як він рухався в умовах ДТП до наїзду на пішохода, замірами встановлено, що автобус рухався на відстані 5,5 м від правого краю проїзної частини (бордюру). Після чого свідок встановив автобус в момент наїзду на пішохода та вказав місце наїзду на пішохода. Замірами встановлено, що місце наїзду розташоване на відстані 5,6 м від правого бордюру і на відстані 16,2 м від операторської будівлі «АЗС» №36. Потім ОСОБА_1 було запропоновано за допомогою статиста, антропометричними даними схожими на потерпілого, вказати темп руху останнього в умовах ДТП. ОСОБА_1 погодився. Після того як ОСОБА_1 вказав за допомогою статиста темп руху експериментальними (трьома) замірами, встановлено, що пішохід статист долав відрізок шляху довжиною 5 м за час: Т1=3,2 с, Т2=3,6 с, Т3=3,8 с, Тср=3,53 с. Для встановлення швидкості автобуса водію було запропоновано здійснити експериментальний заїзд, з тією швидкістю з якою він рухався до моменту початку гальмування. Учасники слідчого експерименту розмістились в салоні автобуса, після чого заїздом встановлено швидкість руху автобуса 50 км/год. Далі ОСОБА_1 розмістив автобус та у тому місці, де він почав гальмувати відстань в цей момент до місця наїзду склала 13,9 м, з показів ОСОБА_1 з цього моменту до зупинки автобус рухався в загальмованому стані, після чого встановив автобус у місці зупинки, відстань від передньої частини автобуса до місця наїзду склала 10,9 м. Водій ОСОБА_1 пояснив, що в момент виходу пішохода на проїзній частині нікого не бачив і вказав, що виявив його на смузі його руху, вказане ним місце знаходилось на відстані 2 м від місця наїзду. Далі для встановлення видимості пішохода, автомобіль та пішохода було віддалено від місця наїзду у зворотному напрямку руху до моменту виходу пішохода на проїзну частину, для цього на проїзну частину було нанесено відмітки вздовж лінії руху пішохода та автобуса, які відповідають відстаням, які вони долали за 1 с. Відтак автобус долає за 1 с відстань 13,9 м. Пішохід за 1 с долає відстань 1,42 м. При нанесенні позначок було встановлено, що пішохід знаходиться за межами проїзної частини за 7,5 с до моменту наїзду, далі пішохода статиста було встановлено на позначці 7,5 с, автобус було встановлено також на відповідну позначку 7,5 с, при цьому у нього було ввімкнено ближнє світло фар. Після чого понятим було запропоновано сісти за робоче місце водія та вони пояснили, що з даної відстані пішохода не видно. Далі автомобіль та пішохода було наближено до місця наїзду посекундно та було встановлено, що коли автобус та пішохід знаходяться на позначці 5 с від місця наїзду, з робочого місця водія видно силует пішохода на проїзній частині. При подальшому наближенні автобуса та пішохода до місця наїзду, а саме, на позначці 4 с з робочого місця водія можливо розпізнати ознаки пішохода (конкретна видимість пішохода), при цьому автобус знаходився на відстані 55,6 м до місця наїзду. Також було встановлено, що в момент знаходження пішохода на подвійній суцільній смузі (1.3 ПДР України) з робочого місця водія автобуса (на позначці 2 с) пішохода також видно. Видимість пішохода встановлювалась при тій обстановці, яку вказав свідок ОСОБА_1 , а саме, з урахуванням світла фар зустрічних автомобілів. Також при слідчому експерименті було встановлено, що видимість складає понад 300 м, тобто необмежена (видимість елементів проїзної частини) (арк. кримінального провадження 144-147);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.01.2020 з фототаблицею, з якого вбачається, що 14.01.2020 приблизно о 17:35 в м.Дніпрі, в районі «АЗС» №36, розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г, за участю свідка ОСОБА_2 , статиста ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та в присутності понятих, було проведено слідчий експеримент. На пропозицію слідчого свідок ОСОБА_2 добровільно виявив бажання показати на місці обставини та механізм ДТП. ОСОБА_2 пояснив, що 21.03.2019 приблизно о 20:00 він разом з батьком переходив проїзну частину вул.Криворізьке шосе. Під час руху праворуч від себе побачив, що рухається автобус та прискорив рух, а батько ОСОБА_3 продовжив рух у тому ж темпі та на нього було здійснено наїзд. У момент наїзду на батька ОСОБА_2 знаходився на крок попереду від нього. На питання слідчого, щодо погодних умов, освітлення та стану проїзної частини на момент ДТП ОСОБА_2 відповів, що обстановка максимально наближена до тієї, яка була на момент ДТП. Свідку ОСОБА_2 було запропоновано вказати місце наїзду, останній відповів згодою та вказав на проїзній частині вул.Криворізьке шосе в крайній лівій смузі за напрямком від Краснопілля до вул.Київська. Замірами встановлено, що місце наїзду знаходиться на відстані 10,4 м від лівого краю проїзної частини Криворізького шосе та 5,3 м від операторської будівлі АЗС «АВІАС», розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г. Після чого свідку ОСОБА_2 було запропоновано вказати темп руху, з яким він рухався разом з батьком до моменту наїзду і як вони рухались відносно один одного. Свідок ОСОБА_2 пояснив, що батько рухався праворуч від нього в один ряд з ним, а коли побачив автобус прискорив рух, внаслідок чого батько відстав приблизно на крок від нього. Потім свідок ОСОБА_2 вказав темп руху трьома експериментальними замірами, встановлено, що свідок ОСОБА_2 і пішохід статист, антропометричними даними схожий на потерпілого, долали відстань 10,4 м за час: Т1=5,2 с, Т2=5 с, Т3=5,2 с, Тср=5,1 с, при цьому секундоміром включався в момент виходу пішоходів на проїзну частину дороги, а виключався в момент, коли статист долав відстань 10,4 м, а свідок ОСОБА_2 вже був попереду на крок. На пропозицію слідчого Єфіменко В.В. встановив автомобіль відносно меж проїзної частини так, як він рухався в умовах ДТП до наїзду на пішохода, замірами встановлено, що автобус рухався на відстані 0,4 м від дорожньої розмітки 1.3 ПДР України. Для встановлення видимості пішоходів в момент їх виходу на проїзну частину дороги у свідка ОСОБА_2 було з`ясовано, що автобус рухався зі швидкістю 80км/год, тому автобус було віддалено від місця наїзду на відстань 113,3 м, тобто на час руху пішохода з моменту його виходу до моменту наїзду. Вказана відстань є максимальною від місця наїзду автобуса в момент виходу пішоходів на проїзну частину. Встановивши автобус на відстань 113,3 м від місця наїзду та 0,4 м від дорожньої розмітки 1.3 ПДР України з ввімкненим світлом фар та працюючим двигуном на передніх обертах встановлено, що при даному розташуванні учасників дорожнього руху з робочого місця водія автобуса видно силуети пішоходів, вказаний факт підтвердили поняті, які знаходились в салоні автобуса та спостерігали по черзі з робочого місця водія. Таким чином слідчим експериментом було встановлено, що в умовах ДТП водій автобусу мав об`єктивну можливість виявити пішоходів на проїзній частині (в момент їх виходу). Для встановлення видимості елементів проїзної частини, в умовах максимально наближених до тих, що були на момент ДТП, автобус, з якого визначалась видимість, встановлено відносно меж проїзної частини так як він рухався до моменту наїзду на пішохода, а саме на відстані 0,4 м від дорожньої розмітки 1.3 ПДР України з включеним ближнім світлом фар і працюючим двигуном на передніх обертах. Для визначення місця до якого проглядається межа проїзної частини і узбіччя асистент, тримаючи в правій руці на висоті 15-20 см від поверхні дороги білий аркуш паперу, віддалявся по правому краю проїзної частини від автобусу, поперемінно повертаючи аркуш паперу до спостерігачів. Спостерігачі орієнтуючись на проблиски аркушу, вказали в якому місці повинен зупинитися асистент, тобто у місті, до якого межа проїзної частини і узбіччя проглядається. Відстань від проїзної частини автобуса до місця, де був зупинений асистент склала 308 м. Таким чином, в результаті проведеного слідчого експерименту було встановлено, що відстань видимості елементів проїзної частини в умовах максимально наближених до тих, які були на момент ДТП, з включеним ближнім світлом фар склала 308 м (арк. кримінального провадження 157-163);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.01.2020 з фототаблицею, з якого вбачається, що 14.01.2020 приблизно о 19:00 в м.Дніпрі, в районі «АЗС» №36, розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г, за участю свідка ОСОБА_13 , статиста ОСОБА_12 та в присутності понятих, було проведено слідчий експеримент. На пропозицію слідчого свідок ОСОБА_13 добровільно виявив бажання показати на місці обставини та механізм ДТП. Свідок ОСОБА_13 пояснив, що 21.03.2019 приблизно о 20:00 він стояв біля операторської будівлі АЗС «АВІАС», розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г та чекав маршрутне таксі. Потім свідок ОСОБА_13 побачив двох чоловіків пішоходів, які пройшли біля нього та почали перетинати проїзну частину дороги вул.Криворізьке шосе та подолали дві смуги для руху (пішоходи почали перетинати проїзну частину одночасно та рухались в один ряд), після чого один з пішоходів зупинився на розділювальній смузі, через 1 с поновив рух та на нього було здійснено наїзд автобусом, який рухався в бік вул.Київська, другий пішохід встиг покинути смугу для руху. На питання слідчого, щодо погодних умов, освітлення та стану проїзної частини на момент ДТП ОСОБА_14 відповів, що обстановка максимально наближена до тієї, яка була на момент ДТП. Свідку ОСОБА_13 було запропоновано вказати місце наїзду, останній відповів згодою та вказав на проїзній частині вул.Криворізьке шосе в крайній лівій смузі за напрямком від Краснопілля до вул.Київська. Замірами встановлено, що місце наїзду знаходиться на відстані 3 м від подвійної розділювальної смуги проїзної частини дороги Криворізького шосе та 2,4 м від операторської будівлі АЗС «АВІАС», розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г. Після чого свідку ОСОБА_13 було запропоновано вказати темп руху, з яким рухався пішохід до моменту наїзду на нього та як рухались обидва пішоходи відносно один одного. Свідок ОСОБА_13 пояснив, що пішоходи почали перетинати проїзну частину одночасно, рухались перпендикулярно межам проїзної частини в один ряд, напрямок руху не змінювали, під час руху один з пішоходів зупинився на розділювальній смузі та через 1 с поновив рух, а інший пішохід продовжив рух з прискоренням (час встановлено секундоміром). Потім свідок ОСОБА_13 вказав темп руху трьома експериментальними замірами, встановлено, що свідок ОСОБА_13 і пішохід статист, антропометричними даними схожий на потерпілого, долали відстань з моменту виходу на проїзну частину до моменту наїзду з урахуванням зупинки за час: Т1=5,4 с, Т2=5,4 с, Т3=5,6 с, з моменту поновлення руху до моменту наїзду долали відстань 3,0 м за час: Т1=1,4 с, Т2=1,4 с, Т3=1,2 с, Тср=1,3 с, (час за який пішохід подолав відстань 3,0 м з моменту поновлення руху до моменту наїзду на нього). З моменту встановлення відстані, на якій знаходився автобус в момент поновлення руху пішоходом ОСОБА_3 були зроблені відповідні розрахунки, при цьому було з`ясовано, що автобус зі слів свідка ОСОБА_13 до моменту наїзду рухався зі швидкістю 80км/год, тому автобус було віддалено від місця наїзду на відстань 28,9 м. Встановивши автобус на відстань 1,3 м від дорожньої розмітки 1.3 ПДР України і на відстані 28,9 м від місця наїзду, а пішохода статиста в місце початку його руху (на відстані 3 м від місця наїзду) встановлено, що з робочого місця водія автобуса видно ознаки пішохода (нижню частину ніг). Вказаний факт підтвердили поняті, які знаходились в салоні автобусу та спостерігали по черзі з робочого місця водія. Таким чином, слідчим експериментом встановлено, що в момент поновлення руху пішохода, водій автобуса міг його бачити (арк. кримінального провадження 164-170);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.01.2020, з якого вбачається, що 25.01.2020 приблизно о 17:50 в м.Дніпрі, в районі «АЗС» №36, розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г, за участю свідка ОСОБА_2 , статиста ОСОБА_15 та в присутності понятих, було проведено слідчий експеримент. На пропозицію слідчого свідок ОСОБА_2 добровільно виявив бажання показати на місці обставини та механізм ДТП. ОСОБА_2 пояснив, що 21.03.2019 приблизно о 20:00 він разом з батьком переходив проїзну частину вул.Криворізьке шосе. Під час руху праворуч від себе побачив, що рухається автобус та прискорив рух, а батько ОСОБА_3 продовжив рух у тому ж темпі та на нього було здійснено наїзд. На питання слідчого, щодо погодних умов, освітлення та стану проїзної частини на момент ДТП ОСОБА_2 відповів, що обстановка максимально наближена до тієї, яка була на момент ДТП. Свідку ОСОБА_2 було запропоновано вказати швидкість з якою рухався автобус, останній відповів згодою. З метою встановлення швидкості руху автобуса на проїзній частині вул.Криворізьке шосе за напрямком від Краснопілля до вул.Київська було здійснено три контрольних заїзди. Водій статист керуючи експериментальним транспортним засобом, автобусом, долав дану ділянку шляху зі швидкістю руху: V1=70 км/год, V2=80 км/год, V3=90 км/год, при цьому свідку ОСОБА_2 було невідомо з якою швидкістю долав дану ділянку водій статист керуючи експериментальним транспортним засобом, проте швидкість руху була повідомлена понятим, один з яких перебував в салоні автобуса, а інший на вулиці та після заїзду понятих було змінено місцями. Свідок вказав, що другий заїзд відповідає швидкості руху, з якою рухався автобус в момент ДТП. Тобто встановлена експериментальним шляхом швидкість руху відповідає другому заїзду, тобто 80 км/год. Під час слідчого експерименту використовувався автобус-статист аналогічний автобусу, учаснику ДТП за своїми технічними характеристиками та габаритними показниками (арк. кримінального провадження 171-172);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.01.2020, з якого вбачається, що 25.01.2020 приблизно о 18:25 в м.Дніпрі, в районі «АЗС» №36, розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г, за участю свідка ОСОБА_13 , статиста ОСОБА_15 та в присутності понятих, було проведено слідчий експеримент. На пропозицію слідчого свідок ОСОБА_13 добровільно виявив бажання показати на місці обставини та механізм ДТП. ОСОБА_13 пояснив, що 21.03.2019 приблизно о 20:00 він стояв біля операторської будівлі АЗС «АВІАС», розташованої по вул.Криворізьке шосе, 16-г, та чекав маршрутне таксі. Потім свідок ОСОБА_13 побачив як два чоловіка пішохода почали перетинати проїзну частину дороги вул.Криворізьке шосе та одного з них було здійснено наїзд автобусом, який рухався зі сторони Краснопілля в сторону вул.Київська м.Дніпра. На питання слідчого, щодо погодних умов, освітлення та стану проїзної частини на момент ДТП ОСОБА_13 відповів, що обстановка максимально наближена до тієї, яка була на момент ДТП. Свідку ОСОБА_13 було запропоновано вказати швидкість з якою рухався автобус, останній відповів згодою. З метою встановлення швидкості руху автобуса на проїзній частині вул.Криворізьке шосе за напрямком від Краснопілля до вул.Київська було здійснено три контрольних заїзди. Водій статист керуючи експериментальним транспортним засобом, автобусом, долав дану ділянку шляху зі швидкістю руху: V1=70 км/год, V2=80 км/год, V3=90 км/год, при цьому свідку ОСОБА_13 було невідомо з якою швидкістю долав дану ділянку водій статист керуючи експериментальним транспортним засобом, проте швидкість руху була повідомлена понятим, один з яких перебував в салоні автобуса, а інший на вулиці та після заїзду понятих було змінено місцями. Свідок вказав, що другий заїзд відповідає швидкості руху, з якою рухався автобус в момент ДТП. Тобто встановлена експериментальним шляхом швидкість руху відповідає другому заїзду, тобто 80 км/год. Під час слідчого експерименту використовувався автобус-статист аналогічний автобусу, учаснику ДТП за своїми технічними характеристиками та габаритними показниками (арк. кримінального провадження 173-174);

-висновком експерта №19/104-9/2/272 від 19.02.2020, з якого вбачається, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.3, 12.4 та 12.9(6) Правил дорожнього руху. В умовах місця події, водій автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, однак вказані невідповідності його дій з технічної точки зору не перебувають у причинному зв`язку з настанням даної ДТП. В умовах місця події, водій автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду. Однак водій ОСОБА_1 , при заданих вихідних даних, мав би технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування при русі автомобіля з дозволеною в населених пунктах швидкістю (50,0 км/год), за умов незмінної швидкості руху пішохода та виходу його зі смуги руху автомобіля на безпечну відстань. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, однак вказані невідповідності його дій з технічної точки зору не перебувають причинному зв`язку з настанням даної ДТП. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 12.4 та 12.9(6) Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП (арк. кримінального провадження 181-186);

-висновком експерта №1388-20 від 15.04.2020, з якого вбачається, що водій автобусу «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , здійснюючи рух в населеному пункті, повинен був обрати швидкість не більш ніж 50 км/год, що регламентовано вимогами п.12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. В даній ситуації пішохід, який перетинав смугу руху автобусу, мав бути оцінений водієм як «небезпека для руху», для запобігання наїзду на пішохода водій автобусу «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був застосувати гальмування, що регламентовано вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України. Оскільки покази водія ОСОБА_1 технічно неспроможні в частині швидкості руху керованого ним автобуса «БАЗ-А079.24», а також в частині виявлення пішохода в умовах необмеженої видимості лише в момент, коли останній знаходився на відстані 2 метра до місці наїзду, проведення дослідження за показами ОСОБА_1 експертом здійснюватись не буде, тому що за технічно неспроможними вихідними даними можливо дійти хибних висновків. В той же час, за умов, що автобус «БАЗ-А079.24» здійснював рух з розрахунковою (за показами ОСОБА_1 ) швидкістю не менш ніж 63,5 км/год, з моменту виявлення пішохода на відстані 55,6 м та при своєчасному застосуванні гальмування водій ОСОБА_1 мав би технічну можливість здійснити зупинку на вказаній відстані, оскільки зупинний шлях становить 54,1 м. З причин, наведених у дослідницькій частині, заданий постановою момент небезпеки для руху суперечить існуючій методиці, а тому для дослідження не приймається. Для водія автобусу «БАЗ-А079.24» ОСОБА_1 тривалість небезпеки для руху становила 5,4...5,6 с, що є часом руху пішохода ОСОБА_3 з моменту виходу на проїзну частину до моменту наїзду з урахуванням зупинки (за показами свідка ОСОБА_13 , заданий постановою). Оскільки величина зупинного шляху автобусу «БАЗ-А079.24» (76,8 м) менш ніж величина віддалі, на який розташовувався автобус «БАЗ-А079.24» від місця наїзду на момент виходу пішохода ОСОБА_3 на проїзну частину (120... 124,4 м), водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом своєчасного гальмування. На підставі проведених досліджень слід дійти висновку, що в дорожній обстановці, заданій постановою слідчого, водій автобусу «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 шляхом своєчасного гальмування (при умові досліджень по вихідним даним, які не містять технічної неспроможності), а тому в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3; п.12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. З технічної токи зору невідповідності дій водія ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв`язку з наїздом на пішохода ОСОБА_3 (арк. кримінального провадження 197-201).

З урахуванням позицій учасників процесу, огляд речових доказів у судовому засіданні не ввійшов в обсяг доказів, що підлягають дослідженню, тому речові докази судом не оглядались. Від допиту свідків сторони у судовому засіданні відмовились, тому свідки судом не допитувались.

Інші документи з матеріалів провадження (постанови слідчих, супровідні листи, листи та інші), не дозволяють суду встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, не підтверджують і не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Таким чином, всебічно, повно та неупереджено дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши всі докази з точку зору належності, допустимості, достовірності, а також сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 своїми діями, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, всі обставини справи.

Так обвинувачений ОСОБА_1 вчинив необережний тяжкий злочин.

ОСОБА_1 раніше не судимий, вчинив злочин з необережності вперше, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, характеризується позитивно.

Відповідно до ст.66 КК України у якості обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, суд враховує щире каяття.

Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі. Саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, встановленій судом обставині, що пом`якшує покарання останньому.

Разом з тим, суд враховує дані про особу обвинуваченого, той факт, що він щиро каявся, раніше не судимий, вчинив злочин з необережності, характеризуються позитивно, та дійшов до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування основного покарання, та на підставі ст.75 КК України обвинуваченого від призначеного основного покарання звільняє, якщо протягом випробувального строку, ухваленого судом, він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, покладені на нього судом відповідно до ст.76 КК України.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткового покарання до обвинуваченого у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення водія, працює водієм ПАТ «Північтранс», іншого заробітку ОСОБА_1 не має, суд не призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Висновок щодо призначення покарання узгоджуються із правовими позиціями Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), згідно до яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значними, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».

Таке покарання буде достатнім для досягнення його цілей, буде відповідати даним про особу обвинуваченого, принципу Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини та досягнення легітимної мети покарання.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 до ПАТ «Північтранс», суд приходить до наступного.

По справі заявлено цивільний потерпілої ОСОБА_4 до ПАТ «Північтранс» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підставі ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Так загальними підставами, наявність яких є необхідною для всіх випадків відшкодування шкоди, є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина заподіювача шкоди. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Північтранс», на момент вчинення ДТП ОСОБА_1 виконував покладені на нього трудові обов`язки. Тому суд приходить до висновку, що моральна шкода, завдана потерпілій ОСОБА_4 повинна бути відшкодована саме ПАТ «Північтранс».

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 була забезпечена полісом № АМ/9227907, виданого ПрАТ «СК «ПЗУ України» (а.с.86).

Згідно з листом ПрАТ «СК «ПЗУ України» вих. №5067-313 від 24.09.2020, ПрАТ «СК «ПЗУ України» було прийнято рішення по виплату страхового відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.27.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у сумі 50076 грн та відшкодування витрат на поховання, виготовлення та встановлення пам`ятника зі ст.27.4 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у сумі 46076 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе, у зв`язку з тим, що розмір моральної шкоди, завданої ДТП, перевищує ліміт відповідальності страховика, різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з ПАТ «Північтранc», оскільки ДТП було вчинено водієм, який перебував з ПАТ «Північтранс» у трудових відносинах, під час виконання трудових обов`язків.

Крім того, суд роз`яснює потерпілій, що на підставі ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.Таким чином, в разі незгоди з сумою страхового відшкодування, сплаченого страховиком в межах граничної страхової суми на одного потерпілого, передбаченого відповідним полісом обов`язкового страхування, сторона має право звернутися з відповідним позовом до страховика в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладені обставини, а також понесені потерпілою ОСОБА_4 моральні страждання, що виразилось у сильних душевних переживаннях, стресі, зміною звичного укладу життя, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 300000 грн з ПАТ «Північтранс» на користь потерпілої.

Згідно з довідкою Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №11/10.2/292 від 02.04.2019 складають 1144 грн 00 коп та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Згідно з довідкою Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №11/10.4/295 від 03.04.2019 складають 1144 грн 00 коп та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Згідно з довідкою Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/272 від 19.02.2020 складають 1570 грн 10 коп та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Згідно з актом №1388-20, витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні складають 9152 грн 64 коп та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 22.03.2019, а саме: автобус «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ТОВ «Династія Дніпро» - передати ПАТ «Північтранс» за належністю.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2019 накладено арешт на автобус «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ПАТ «Північтранс», заборонивши його відчуження та розпорядження ним.

Оскільки з винесенням вироку суду закінчується судовий розгляд кримінального провадження, одночасно з ухваленням судового рішення, суд вирішує питання про скасування арешту майна та вважає за необхідне накладений арешт на вищезазначене майно скасувати.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, клопотань про його обрання від учасників процесу не надходило.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374, 376, 394 КПК України

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, покладені на нього судом.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ПАТ «Північтранс» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Північтранс» на користь ОСОБА_4 300000 (триста тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирати.

Згідно з довідкою Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №11/10.2/292 від 02.04.2019 складають 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Згідно з довідкою Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №11/10.4/295 від 03.04.2019 складають 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) гривні 00 копійок та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Згідно з довідкою Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №19/104-9/2/272 від 19.02.2020 складають 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень 10 (десять) копійок та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Згідно з актом №1388-20, витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні складають 9152 (дев`ять тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 64 (шістдесят чотири) копійки та підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Речовий доказ, долучений до матеріалів кримінального провадження постановою від 22.03.2019, а саме: автобус «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ТОВ «Династія Дніпро» - передати ПАТ «Північтранс» за належністю.

Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 25.03.2019 на автобуса «БАЗ-А079.24» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ПАТ «Північтранс».

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня оголошення вироку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: М.М. Юшков