Рішення № 97826180, 14.06.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1026/19

Провадження №2/443/434/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 червня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області, в якій просить:

встановити факт її постійного проживання разом з матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яке складається з житлового будинку та господарських споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог щодо предмета спору позивачка покликається на те, що жилий будинок АДРЕСА_1 відноситься до колгоспного двору, головою якого був її батько ОСОБА_3 . Станом на 1991 рік колгоспний двір рахувався за головою двору ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 її тато помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила належна йому частина зазначеного житлового будинку та господарських будівель і споруд. Разом з ним на день смерті проживала його дружина ОСОБА_2 , яка після його смерті не заявляла про відмову від спадщини та вступила в управління та володіння спадковим майном. Таким чином мати спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила. 20.05.2013 ОСОБА_2 склала заповіт в користь ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок та господарські будівлі і споруди. На день смерті разом з спадкодавицею проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 . Інших спадкоємців та осіб, які б претендували на обов`язку частку у спадщині немає. Вона здійснювала догляд за матір`ю, вела спільне господарство та займалася її похоронами. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Заяви, клопотань учасників справи.

Позивачка подала заяви про усунення недоліків позовної заяви та розгляд справи за її відсутності (а.с.34-35, 45-46).

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечення проти задоволення позовних вимог (а.с.44).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 01.09.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.30-31)

Ухвалою від 16.09.2020 цивільну справу прийнято до розгляду та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.37-38).

Ухвалою підготовчого засідання від 22.01.2021 відкладено підготовче засідання (а.с.42).

Ухвалою підготовчого засідання від 08.04.2021 залучено до участі у справі правонаступника відповідача Журавненську селищну раду (а.с.51-52)

Ухвалою від 08.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.53-54).

Ухвалою судового засідання від 14.06.2021 судом постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.55).

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18.04.1973 (а.с.9).

ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб 03.03.1990, після укладення шлюбу дружині прізвище змінено на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 03.03.1990 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтв про смерть серії НОМЕР_2 від 20.06.1998 та серії НОМЕР_3 від 23.05.2013, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Жидачів Львівської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лютинка Жидачівського району Львівської області (а.с.11, 12).

Як вбачається з витягу з погосподарської книги с.Лютинка, станом на 1991 рік будинковолодіння АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 , головою колгоспного двору, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , дружиною, яка є останній член колгоспного двору, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших членів двору немає (а.с.13).

Довідками Мельницької сільської ради від 21.01.2019 №32 та №33 встановлено, що ОСОБА_3 дійсно проживав і був зареєстрований в с. Лютинка Жидачівського району Львівської області до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт в сільській раді не посвідчувався. Разом з ним до дня смерті проживала дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіт від ОСОБА_2 у виконкомі Мельницької сільської ради посвідчувався 20 травня 2013 року під №39 в користь ОСОБА_1 . Разом з нею до дня її смерті проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 . На день смерті ОСОБА_2 заповіт не змінено і не скасовано (а.с.14, 15).

Згідно з довідкою Стрийського МБТІ №196 від 04.02.2019, по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок «А-1» загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами, а саме: сараєм «Б», сараєм «В», сараєм «Г», навісом «Д», воротами №1, колодязем «к», огорожею №4 (а.с.16).

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 02.12.2013, від імені ОСОБА_2 20.05.2013 в Мельницькій сільській раді посвідчено заповіт (а.с.17).

Постановою нотаріуса Жидачівської ДНК від 22.02.2019, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті мами ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном (а.с.18).

Зміст правовідносин.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання позивачки разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити спадщину після її смерті.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивачки права на спадкування за заповітом і неможливістю реалізації цього права (належного юридичного оформлення у позасудовому порядку) через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Нормою частини 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту родинних відносин, визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Також, суд зважає на роз`яснення, викладені в пунктах 1, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 (далі - постанова Пленуму ВСУ).

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (даної - ЦК УРСР), Закон України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України).

Так, з введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Згідно з положеннями статті 4 Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Приписами частини 1 статті 120 ЦК УРСР передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно з положеннями частини 1 статті 121 ЦК УРСР володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.

Нормою частини 2 статті 122 ЦК УРСР визначено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 регулюються нормами ЦК України.

Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з приписами частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Приписами частини 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім цього, суд зважає на роз`яснення, викладені у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» та пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_1 постійно проживала з матір`ю ОСОБА_2 до дня смерті і на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Водночас, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факт постійного проживання позивачки ОСОБА_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 на час смерті останньої повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами (письмовими доказами), які узгоджуються між собою та відповідають критеріям належності і допустимості, у своїй сукупності є достатніми та сумнівів у своїй достовірності не викликають.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого переконання про наявність достатніх підстав вважати доведеність факту постійного спільного проживання позивачки з матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що встановлення цього факту породжує для позивачки юридичні наслідки, оскільки усуває перешкоди у вирішенні питання спадкування нею належних ОСОБА_2 прав, що належали тій на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті.

Крім цього, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 . Станом на 1991 у цьому житловому будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 . Станом на 15.04.1991 ці члени колгоспного двору не втратили право на частку у ньому, відтак з огляду на те, що розмір частки члена колгоспного двору встановлювався законом виходячи з рівності часток усіх членів двору, тому кожному з них належало по 1/2 частці цього двору.

За життя ОСОБА_3 особистого розпорядження не зробив, відтак після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилася спадщина (зокрема на 1/2 частку у колгоспному дворі). Єдиним спадкоємцем першої черги за законом відповідно до вимог статті 529 ЦК УРСР, який прийняв спадщину, була його дружина ОСОБА_2 , оскільки вона фактично вступила в управління спадковим майном, залишившись проживати у спірному житловому будинку після смерті спадкодавця та користуватися ним.

За життя ОСОБА_2 зробила особисте розпорядження, яким заповіла все належне їй майно дочці ОСОБА_1 .

З огляду на дату смерті спадкодавиці ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України. ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 , фактично прийняла спадщину, оскільки, як встановлено вище судом, постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляла про відмову від неї.

Однак відсутність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , позбавляє її можливості юридично оформити спадщину у визначений законом позасудовий спосіб.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивачка має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернулася до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 120, 121, 123 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268, 1296 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 13, 19, 81, 89, 206, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: Львівська область, Стрийський район (колишній Жидачівський район), с. Мельнич, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, смт. Журавно, пл. С.Бандери,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04374890) про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини (день смерті ОСОБА_2 ).

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок «А-1» загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами (сараєм «Б», сараєм «В», сараєм «Г», навісом «Д», воротами 1, огорожею 4, колодязем «к»), що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 23 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів