Рішення № 97825014, 17.06.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10221/16-ц

Номер провадження2/711/30/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача ОСОБА_4 , Топор І.

третіх осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , Черкаська міська рада про відшкодування матеріальних збитків,-

встановив:

28 листопада 2016 року позивач ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь кошти в розмірі 78900грн., в якості відшкодування матеріальних збитків.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником частини домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 15.03.2010р.. Також співвласником даного домоволодіння є ОСОБА_3

05.12.2007р. між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ВЖРЕУ-3 було погоджено розподіл земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 .

30.06.2011р. Черкаською міською радою було прийнято рішення «Про продаж ОСОБА_3 земельних ділянок по АДРЕСА_1 ».

14.12.2011 між Черкаською міською радою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, загальною площею 290 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ділянка 1 (кадастровий номер 7110136400-02-067-0074); ділянка 2 (кадастровий номер 7110136400-02-067-0760); ділянка 3 (кадастровий номер 7110136400-02-067-0075); ділянка 4 (сервітут кадастровий номер 7110136400-02-067-0077).

13 листопада 2013 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси, визнано рішення Черкаської міської ради №2-663 від 30.06.2011р. «Про продаж ОСОБА_3 земельних ділянок по АДРЕСА_1 » - незаконним в частині продажу земельних ділянок, на якій розміщені сарай літ. «Б» та погреб літ «Е».

Визнано договір купівлі-продажу земельних ділянок від 14.12.2011 укладений між Черкаською міською радою та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. (реєстр №7244), - недійсним в частині купівлі-продаж земельної ділянки, на якій розміщені сарай літ. «Б» та погріб літ. «Е».

Позивач вказує, що у зв`язку із тим, що ОСОБА_3 знесла приміщення сараю під літ «К», внаслідок чого приміщення сараю під літ. «Б» прийшло в непридатність. Тому у вересні 2014 позивач виключно за власні кошти провела реконструкцію будівлі сараю в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зведення нових стін, даху, обмостки. Після чого в технічному паспорті на домоволодіння приміщення сараю почало значитись під літ. «Л».

В подальшому ОСОБА_12 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_13 про визнання споруди під літ. «Л» за адресою: АДРЕСА_1 самочинно зведеною. Просила суд зобов`язати ОСОБА_13 повернути їй частково самовільно зайняті земельні ділянки та зобов`язати ОСОБА_13 привести земельні ділянки у придатний стан шляхом знесення самовільно побудованої споруди. Проте, 06.07.2016, рішенням суду було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

05.10.2016 рішенням апеляційного суду Черкаської області рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.07.2016 залишено без змін.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 , почала самочинно руйнувати та зносити будівлю сараю. Будівельні матеріали, вікна, двері, які були використані позивачем при реконструкції сараю, відповідачка привласнила, тому, посилаючись на положення ст.ст. 317, 321, 358, 1166, 1192 ЦК України, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07 грудня 2016 року провадження у справі відкрито.

Протокольною ухвалою суду від 27.01.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Черкаську міську раду.

Ухвалою суду від 23 травня 2017 року призначено у справі проведення судової будівельно-технічної експертизи. Зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2017 року провадження у справі відновлено.

24 жовтня 2017 року позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Просила суд, стягнути з ОСОБА_3 на її користь кошти в розмірі 47 275,2грн. в якості відшкодування матеріального збитку в результаті знесення будівлі сараю з погребом, які в технічному паспорті на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені під літ. «Л» та «Е». Також просила стягнути з відповідачки на свою користь судові витрати зі сплати судового збору та витрат, що пов`язані з проведенням експертизи в сумі 4000грн.

Ухвалою суду від 19 грудня 2017 року у справі призначено проведення судової земельно-технічної експертизи. Зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 липня 2018 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року провадження у справі зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12 лютого 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_14 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з урахуванням зменшення позовних вимог. В обґрунтування позову посилалися на обставини викладені в ньому та додані до нього докази.

Відповідач ОСОБА_3 та її представники - ОСОБА_4 та адвокат Топор І.О., в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог. Відповідач окремо зазначила, що всі будівельні матеріали, що залишилися після знесення самочинно побудованого позивачем сараю, нею були повернуті останній, тому вона вважає, що жодної матеріальної шкоди позивачу її діями спричинено не було. Також представник відповідача - адвокат Топор І.О., в судовому засіданні зазначив, що позовну вимогу про відшкодування у порядку визначеному положеннями ст. 1166, 1192 ЦК України, може заявляти лише особа, яка є власником. Проте, позивач не є власником сараю під літ. «Л». У зв`язку із цим, до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього самочинного будівництва. Враховуючи, що всі будівельні матеріали, що залишилися після знесення сараю, відповідачкою залишені у позивача, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Треті особи - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_7 заперечувала проти задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Черкаської міської ради, - в судове засідання не з`явився. Надав суду письмову заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Третя особа ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився. Причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 15.03.2010р. серії НОМЕР_1 позивачу ОСОБА_22 та третім особам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 належить на праві приватної спільної часткової власності 3/10 частин (в рівних частках) квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4 т.1). Зазначене також вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25866200 від 15.04.2010 КП «ЧООБТІ» (а.с. 4 т.1 зворот).

05.12.2007 між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , та ВЖ РЕУ-3 було погоджено розподіл земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 56, 57 т.1).

14 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та Черкаською міською радою укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1 , загальною площею 290 кв.м., а саме:

- ділянка 1 (кадастровий номер 7110136400-02-067-0074);

- ділянка 2 (кадастровий номер 7110136400-02-067-0760);

- ділянка 3 (кадастровий номер 7110136400-02-067-0075);

- ділянка 4 (сервітут кадастровий номер 7110136400-02-067-0077).

Вказаний договір було зареєстровано в реєстрі за №7244 та посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. (а.с. 5-6 т.1).

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2013 року у справі №711/5445/13-ц за позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , Черкаської міської ради про визнання рішення незаконним та визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнано рішення Черкаської міської ради №2-663 від 30.06.2011 «Про продаж ОСОБА_3 земельних ділянок по АДРЕСА_1 » незаконним в частині продажу земельної ділянки, на якій розміщені сарай літ. «Б» та погріб літ. «Е». Визнано договір купівлі-продажу земельних ділянок від 14.12.2011, укладений між Черкаською міською радою та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. (реєстр №7244), - недійсним в частині купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розміщені сарай літ. «Б» та погріб літ «Е» (а.с. 7-9 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 лютого 2014 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2013 року залишено без змін.

Позивач вказує, що нею було здійснено реконструкцію будівлі сараю літ. «Б» в домоволодінні по АДРЕСА_1 шляхом зведення нових стін та обмостки. Після чого в технічному паспорті на домоволодіння приміщення сараю літ. «Б» стало значитись під літ. «Л».

В подальшому, між сторонами ( ОСОБА_3 та ОСОБА_13 ) виник спір, щодо меж розташування реконструйованого ОСОБА_13 сараю під літ. «Л».

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2016 року у справі № 711/2940/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_13 про зобов`язання повернення земельної ділянки та приведення її у придатний стан шляхом знесення самовільно побудованої споруди, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с. 65-67 т.1).

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 5 жовтня 2016 року, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.07.2016р. у справі 711/2940/16-ц залишено без змін.

Як зазначає позивач, наприкінці жовтня 2016 року, відповідач ОСОБА_3 розібрала будівлю сараю під літ. «Л», а будівельні матеріали, вікна, двері, які були використані при реконструкції сараю, привласнила.

Таким чином, позивач зазначає, що такими діями ОСОБА_3 їй була завдана матеріальна шкода, яка полягає у знищенні належного їй на праві власності майна та будівельних матеріалів, яку вона оцінила в сумі 78900грн.

За клопотанням позивача у справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу, згідно висновку №23/17/буд. від 19.07.2017р., вартість матеріального збитку в результаті знесення будівлі сараю з погребом, які в технічному паспорті на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені під літ. «Л» та «Е», станом на час проведення експертизи становить (з ПДВ) 47 275,20грн. (а.с. 204-251 т.1).

У зв`язку із визначенням експертним дослідженням розміру заподіяної шкоди, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, в яких остання просила стягнути з відповідача на її користь кошти в розмірі 47 275,20грн. в якості відшкодування матеріального збитку в результаті знесення будівлі сараю з погребом, які в технічному паспорті на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені під літ. «Л» та «Е» (а.с. 13-14 т.2).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що знесений сарай під літ. «Л» було збудовано без належного оформлення земельної ділянки та отримання документів дозвільного характеру, а отже він є самочинно зведеною будівлею. Враховуючи, що позивач не є власником самочинно зведеної споруди літ. «Л» в розумінні ст. 392 ЦК України, за яке просить відшкодування матеріальних збитків, тоді вона не має права такої вимоги.

На підтвердження зазначеного, відповідач посилається на: акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 14.05.2015 (а.с. 53 т.2); припис №36 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.05.2015р. (а.с. 52 т.2); протокол №37 про адміністративне правопорушення від 14.05.2015 (а.с. 51 т.2); постанову №31 по справі про адміністративне правопорушення від 22.05.2015р. (а.с. 50 т.2).

Крім того, слід зазначити, що судовим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 липня 2016 року у справі №711/2940/16-ц, яке ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 5 жовтня 2016 року залишено без змін, було встановлено наступні обставини:

«Домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , - належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 і ОСОБА_6 .. При цьому ОСОБА_3 належить частка розміром 19/100, а ОСОБА_13 та членам її сім`ї ОСОБА_7 і ОСОБА_6 - частка розміром 3/10. Зазначене підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно /а.с.61-62/, свідоцтвом про право власності /а.с.152/.

До складу домоволодіння входять самочинно збудовані споруди - гараж літера «З» та сарай літера «Л». При цьому сторони не заперечують тих обставин, що гараж літери «З» перебуває у користуванні позивачки, а сарай літери «Л» - у відповідачки, що також було підтверджено поясненнями свідків. Зауваження відповідачки щодо того, що сарай літ. «Л» не є самочинно збудованою спорудою є необґрунтованими, оскільки як встановлено постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.12.2015р. зазначений сарай був збудований відповідачкою без документів дозвільного характеру /а.с.18-20/, а відтак згідно ст.376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є об`єктом самочинного будівництва.

Сарай літ. «Л» збудований у 2014р. на місці, де колись знаходився сарай літери «Б», і має розміри: ширина - 4,03м, довжина - 6,06м, висота - 2,70м, що підтверджується даними інвентаризаційної справи домоволодіння /а.с.134/, технічними паспортами /а.с.133, 136, 137/ і також було встановлено постановою суду від 03.12.2015р. /а.с.18-20/.».

Відповідно до положень ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Отже, спірний сарай під літ. «Л» був побудований позивачем ОСОБА_1 самочинно, а відтак є об`єктом самочинного будівництва.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не заперечувала того факту, що нею було знесено самочинно побудований позивачем ОСОБА_1 сарай під літ. «Л». В той же час, ОСОБА_3 зазначила, що вона не привласнювала будівельні матеріали, вікна та двері, які залишилися після знесення спірного сараю.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 підтвердили ту обставину, що відповідачем ОСОБА_3 було повернуто позивачу (на територію її двору) всі будівельні матеріали, які залишилися після знесення сараю під літ. «Л».

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди задано не з її вини.

Згідно ст. 1192 ЦК України, спосіб відшкодування шкоди, завданої майну обирає потерпілий: або вимагати відшкодування її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

В свою чергу, за правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що оскільки в судовому засіданні було встановлено, що сарай під літ. «Л» був побудований позивачем ОСОБА_1 самочинно і вона не набула на нього права власності, то в розумінні положень ст.ст. 1166, 1192 ЦК України, судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідачки ОСОБА_3 щодо завдання шкоди майну позивача. В той же час слід зазначити, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачкою ОСОБА_3 було привласнено будівельні матеріали, в тому числі вікна та двері, які залишилися після знесення сараю під літ. «Л».

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної шкоди слід відмовити.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК понесені позивачем судові витрати відшкодуванню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), треті особи: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), Черкаська міська рада (м. Черкаси. вул. Б.Вишневецького, 36) про відшкодування матеріальних збитків відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 17.06.2021 року.

Головуючий: Р. В. Демчик