Рішення № 9782335, 07.06.2010, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 2-16/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Костюкевича О.К.

при секретарі - Хмілевській І.О.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бухеника І.Б., представника третьої особи Гладкова Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДТГО «Львівська залізниця», третьої особи Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі про відшкодування моральної та матеріальної шкоди від заподіяного злочину, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДТГО «Львівська залізниця», третьої особи Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі про відшкодування моральної та матеріальної шкоди від заподіяного злочину.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.10.2006 року під час маневрових робіт на нього був здійснений наїзд тепловозом М-62 № 1466 під керуванням ОСОБА_4, що належить оборотному локомотивному депо м. Ківерці «Локомотивного депо Ковель ДТГО Львівська залізниця». В звязку з цим він отримав тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої верхньої кінцівки і лівої гомілки, розриву сфінктера заднього проходу, скальповані рани лівого плеча і спини справа, важку травму хребта, пошкодження правої легені, забійно-рвані рани в ділянці спини, лівого плеча і грудної клітки.

Постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.03.2009 року вина ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України була повністю доведена, однак останнього було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року.

Тому позивач зазначає, що відповідно до ст. 1187 ЦК України власник джерела підвищеної небезпеки, а це «ВП Локомотивне депо станції Ковель «ДТГО Львівська залізниця», зобовязаний відшкодувати йому матеріальну шкоду, яка полягає у слідуючому : витрати, що повязані з лікуванням становлять 15706 грн. 68 коп.; витрати на проїзд до медичного закладу його дружини становлять 306 грн. 80 коп. та витрати за пошкоджений одяг та майно становлять 1200 грн. 00 коп., а всього на суму 17213 грн. 48 коп.

Також внаслідок травми він отримав каліцтво та втратив працездатність і був визнаний інвалідом І-ї групи довічно, тому не в змозі в подальшому отримувати заробітну плату.

Крім того, в результаті отриманого каліцтва він поніс моральні страждання, що повязані з непоправним ушкодженням здоровя, тривалим лікуванням, втратою на вже життя працездатності та можливості вести нормальний спосіб життя. Моральну шкоду він оцінює в сумі 100000 грн. 00 коп.

Тому, просить суд стягнути з ВП Локомотивне депо станції Ковель «ДТГО Львівська залізниця» на його користь матеріальні збитки в сумі 17213 грн., моральну шкоду в сумі 100000 грн. 00 коп.., втрачений середньомісячний заробіток внаслідок заподіяння каліцтва починаючи з 23.01.2007 року, щомісячно і довічно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав вищенаведених та просив позов задовольнити в повному обємі.

Представник відповідача Бухеник І.Б. в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що позивач, всупереч вимогам ст. 60 ЦК України, належним чином не підтвердив суму заподіяної йому матеріальної шкоди в розмірі 15706 грн. 68 коп., яку він витратив на лікування травми отриманої 09.10.2006 року. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 страховою компанією «ІнтерТрансПоліс» було компенсовано 1219 грн. 53 коп. , тому сума відшкодування матеріальної шкоди повинна бути зменшена на суму компенсації здійсненої страховою компанією. Також позивач не довів факт пошкодження одягу та мобільного телефону, що був у нього в момент отримання травми та вартість цього майна. Не підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на проїзд його дружини, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що стверджували б час, місце та маршрут доїзду до лікувального закладу.

Також неправомірним буде задоволення вимог позивача про відшкодування йому втраченого ним заробітку з моменту встановлення інвалідності, оскільки визначення ступеня втрати працездатності в той період не проводилось, а отже в даний час неможливо визначити розмір втраченого заробітку.

Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, так як власник джерела підвищеної небезпеки звільняється від обовязку по її відшкодуванню, коли буде встановлено, що вона виникла внаслідок умислу потерпілого. В даному випадку постановою про порушення кримінальної справи та актом службового розслідування обставин нещасного випадку від 13.10.2006 року встановлено, що позивачем було порушено ряд пунктів Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 року № 54.

Таким чином, наявність вини чи умислу позивача внаслідок чого 09.10.2006 року стався даний випадок є підставою для звільнення ДТГО «Львівська залізниця» від відповідальності по відшкодуванню ОСОБА_1 як матеріальної, так і моральної шкоди.

Третя особа Гладков Г.П. позов не визнав і суду пояснив, що згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях за трудовим договором чи контрактом підлягають обовязковому страхуванню у фонді соціального страхування. В даному випадку позивач ОСОБА_1 отримав травму не під час виконання трудових обовязків чи перебуванні у відрядженні, а отже даний випадок не є страховим. Крім того, ні відповідач ДТГО «Львівська залізниця», ні установа в якій працював позивач, не повідомляло відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ківерцівському районі про настання такого страхового випадку, а отже акт розслідування нещасного випадку не складався.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 04.03.2009 року гр.-на ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 276 КК України, однак на підставі п. «г» ст.. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року звільнено від кримінальної відповідальності (а.с.16-17). Згідно цієї постанови, ОСОБА_4 працюючи машиністом тепловоза оборотного локомотивного депо Ківерці ДТГО «Львівська залізниця», 09.10.2006 року під час виконання маневрових робіт по осаджуванню грейферного крана на відстій в оборотне локомотивне депо порушив ряд вимог щодо руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, чим здійснив наїзд на гр.-на ОСОБА_1 і тим самим спричинив останньому тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України ш кода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З довідок Волинської обласної клінічної лікарні (а.с.156-159) вбачається, що позивач перебуваючи на стаціонарному лікуванні у відділенні проктології ВОКЛ у період з 31.10.2006 р. по 17.11.2006 р., з 19.11.2006 р. по 03.12.2006 р., з 04.12.2006 р. до 18.12.2006 р., з 20.03.2007 р. по 06.04.2007 р., з 12.07.2007 р. по 30.07.2007 р., з 30.03.2009 р. по 07.04.2009 р. придбав за власні кошти медикаменти на суму 3969 грн. 45 коп.

З довідки Ківерцівської центральної районної лікарні від 29.12.2006 року (а.с.12) вбачається, що позивач знаходився на лікуванні у даному медичному закладі у період з 09.10.2006 р. по 31.10.2006 р. і за цей час ним було придбано за власні кошти медикаменти для лікування на суму 2885 грн. 78 коп.

Тобто, позивачем було понесені матеріальні збитки на придбання ліків на загальну суму 6855 грн. 23 коп.

Однак, згідно листа страхової компанії «ІнтерТрансПоліс» від 04.02.2010 року № 106 (а.с.77-78) вбачається, що відповідно до Генерального договору ДМС ЛЗ ІТР № 2004/01/Л/НФ-0447/НЮ від 09.02.2004 року ОСОБА_1 був застрахований за програмою добровільного медичного страхування в ЗАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» і у результаті події, що трапилась 09.10.2006 року, останньому було виплачено страхове відшкодування як застрахованій особі за даним страховим випадком в сумі 1219 грн. 53 коп.

Таким чином, сума відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» в користь позивача становить 5635 грн. 70 коп.

Не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення на його користь витрат понесених його дружиною на проїзд в сумі 306 грн. 80 коп., оскільки ця шкода не є в прямому причинному звязку з діями винного.

Позивачем всупереч вимогам ст.. 60 ЦПК України в судовому засіданні не доведено факту пошкодження одягу та мобільного телефону в результаті нещасного випадку, а тому не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення вартості одягу та мобільного телефону на загальну суму 1200 грн. 00 коп..

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

На думку суду внаслідок спричинених позивачу тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень під час виконання маневрових робіт, що мали місце 09.10.2006 року, позивач зазнав нестерпного фізичного болю та моральних переживань внаслідок непоправного ушкодження здоровя, порушення нормального ритму життя, постійного потребування сторонньої допомоги, а тому спричинену моральну шкоду суд оцінює в розмірі 50 000 грн., яку відповідно до вимог ст.. 1167 ЦК України слід стягнути з відповідача.

З довідки відокремленого підрозділу «Рівненська дистанція електропостачання» ДТГО «Львівська залізниця» № 51 від 30.03.2009 року (а.с.6) вбачається, що позивач ОСОБА_1 у 2006 році займав посаду електромонтера к/мережі 4 розряду і його середньомісячний заробіток становив 1157 грн. 00 коп..

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 030953 від 05.02.2009 року (а.с.9) позивачу встановлено І-у групу інвалідності довічно і він потребує постійного стороннього догляду.

З висновку експерта № 10 від 23.02.2010 року (а.с.86-89) вбачається, що в результаті травми 09.10.2006 року у ОСОБА_1, як на момент встановлення групи інвалідності , так і на даний час мали місце травматичні ампутації правої верхньої кінцівки на рівні плечового суглобу та лівої гомілки, що дає йому 100 % втрати загальної працездатності і 100 % професійної.

Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути середньомісячний заробіток з 23.01.2007 року по 23.05.2010 року в розмірі 46280 грн. 00 коп. та продовжувати його стягувати з 23.05.2010 року, щомісячно і довічно в розмірі 1157 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

По справі позивачем понесені судові витрати в розмірі 40 грн., які необхідно стягнути з відповідача. З відповідача також слід стягнути в доход держави судовий збір в розмірі 536 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн. 00 коп..

Керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187 Постановою Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. № 4, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 5635 грн. 70 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 втрачений середньомісячний заробіток з 23.01.2007 року по 23.05.2010 року в розмірі 46280 грн. 00 коп.

Продовжувати стягувати з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 починаючи з 23.05.2010 року довічно щомісячно втрачений середньомісячний заробіток в розмірі 1157 грн. 00 коп.

Стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду в розмірі 50000 грн. 00 коп.

Стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 40 грн. 00 коп. судових витрат.

Стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» в доход держави судовий збір в розмірі 536 грн. 15 коп. та на рахунок одержувач : бюджет Ківерцівського району , код платежу 22050000, код ЄДРПОУ 21740362, р/р 31219259700128, МФО 803014 витрати з ІТЗ в розмірі 250 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич