Рішення № 97822928, 17.06.2021, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/20/21

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2021 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С., при секретарі Будз М.В.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 17774.65 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 16.04.2010 року ОСОБА_1 підписав заяву, відповідно до якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 14000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Таким чином, відповідач, підписавши заяву, надав згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає Договір про надання банківських послуг. Крім того, зазначив, що всупереч закону та умовам договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 23.11.2020 року виникла заборгованість в сумі 30093.31 грн., яка складається із 17774.65 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 17774.65 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12318.66 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України. Оскільки кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь- яку частину суми заборгованості за кредитом, то така заборгованість до стягнення становить 17774.65 грн., а також судові витрати, як понесені ним при зверненні до суду із відповідним позовом.

21 травня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, вказує на те, що анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є кредитним договором, з ніякими витягами він не був знайомий, з ними не погоджувався та їх не підписував. Крім того, зазначає, що його ніхто не повідомляв про збільшення кредитного ліміту. А тому, вважає, що кредитний договір є нікчемним, оскільки не укладався в письмовій формі.

08 червня 2021 року представником позивача надано відповідь на відзив, у якій останній просить задовольнити позовні вимоги банку, оскільки ОСОБА_1 звернувся до позивача - акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.04.2010 року, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Зокрема, представник позивача просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17774.65 грн (заборгованість за простроченим тілом кредиту), із підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав та вказав, що відповідачем позивачу добровільно сплачено грошові кошти в сумі 17774.65 грн., жодного договору, окрім заяви, відповідач не підписував, а тому відсутні правові підстави вважати , що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування грошовими коштами, а також відповідальність у вигляд неустойки за порушення термінів виконання грошових зобов`язань.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 16 квітня 2010 року відповідачем була підписана заява б/н на отримання кредиту у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

До позовної заяви, крім анкети - заяви, представник банку додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 23.11.2020 року становить 30093.31 грн., яка складається із 17774.65 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 17774.65 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12318.66 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України, однак кредитодавець на свій розсуд вимагає від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а саме: 17774.65 грн.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом встановлено, що у заяві позичальника від 16.04.2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.04.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд приходить до переконання, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.04. 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зважаючи на відсутність підпису відповідача безпосередньо на Умовах та Тарифах банку, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, розміщених на сайті: https://privatbank.ua не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

З позовної заяви вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість в сумі 30093.31 грн., яка складається із 17774.65 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі 17774.65 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12318.66 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України, однак кредитодавець на свій розсуд вимагає від боржника лише частину суми заборгованості, яка становить до стягнення 17774.65 грн.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку клієнта ОСОБА_1 , то він за період з 01.08.2015 року по 12.03.2021 року погасив заборгованості за тілом кредиту на суму 42569.63 грн.

А тому, з огляду на викладене, відсутні підстави для стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором № б/н від 16.04.2010 року.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги подані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя