Постанова № 9782142, 11.03.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р. Справа № 2-а-659/09/1615

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

Суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.07.2009р. по справі№2-а-659/09/1615

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області

про визнання дій неправомірними, зобовязання здійснити перерахунок одноразової допомоги при народженні дитини та державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИЛА:

14.05.2009 року ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:

- визнати незаконною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині нездійснення перерахунку їй розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та разової допомоги по народженню дитини.

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок призначеної їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років, що діяв на момент нарахування допомоги, починаючи з серпня 2007 року.

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити виплату їйнедоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період серпень 2007-грудень 2008 року шляхом перерахування грошових коштів в сумі 5 960,00 на банківській рахунок №4146301000115922 у ВАТ «Банк «Фінанси та кредит».

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області в подальшому нараховувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років, встановленого на момент нарахування суми даної допомоги.

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок призначеної їй разової допомоги по народженню дитини.

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити виплату їй недоплаченої разової допомоги по народженню дитини шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 122,00 гри. на банківській рахунок №4146301000115922 у ВАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.07.2009р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області. Зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, яка сплачується на користь ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», в редакції, що діяла до 01.01.2008 року та провести відповідні виплати за 2007 рік з 07 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивачка, не погодившись з постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням ст..ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України, Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», Рішеннь Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, апеляційну скаргу подав відповідач, в якій просить залучити та визнати відповідачами Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейство України, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до управління відмовити в повному обсязі..

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст..ст. 19, 95 Конституції України, ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. ст. 22, 23, 34, 51 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має малолітню дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, яка сплачується на користь ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», в редакції, що діяла до 01.01.2008 року та провести відповідні виплати за 2007 рік з 07 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, суд першої інстанції виходив з Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення статей 29, 36, п.14 ст.71 та інших та абз. 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»щодо встановлення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року повинно було діяти у відповідності з нормою ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Призначувати та здійснювати нарахування допомоги у розмірі встановленого законом, на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Таким чином, позивачка є особою, незастрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування ( 49).

Згідно до п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», на 2007 рік зупинено дію ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 07.08.2007 року ( з дня призначення допомоги по догляду за дитиною) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області повинно було призначити, нараховувати та сплачувати позивачці допомогу, у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», яка набула чинності із зазначеної дати, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 14 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» всі види державної допомоги сімям з дітьми, крім допомоги у звязку з вагітністю та пологами жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1, а тому обовязок по призначенню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області, за місцем проживання позивачки.

Доводи апеляційної скарги відповідача, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Проте, колегія суддів вважає, що суд при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, а саме ст..ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України , що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом 14.05.2009 року, а тому, враховуючи річний строк на звернення до суду, права позивача підлягають захисту з 13.05.2008 року.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася із засобів масової інформації в січні 2009 року. З обґрунтуванням таких доводів погоджується суд першої інстанції.

Між тим, доводи щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, тому колегія суддів вважає, що позивачка пропустила його без поважних причин.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( а.с 30).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобовязання відповідача провести донарахування та до виплату недотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з серпня 2007 року по 13.05.2008 року, а тому постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанову про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача перерахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, суд першої інстанції виходив з того, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги у 2008 році необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми». В даному положенні зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Рішенням Конституційного суду України №10-рп/08 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), положення п. 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»»визнано неконституційним не було.

Отже, колегія суддів, погоджується, що при нарахуванні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році, необхідно керуватися Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача щодо покладення на відповідача обовязку в подальшому нараховувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

На момент звернення до суду зазначена допомога нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в цій частині немає.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позивних вимог про зобовязання відповідача здійснити перерахунок разової допомоги при народженні дитини, з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»в редакції, що діяла на момент народження дитини, допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22, 6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини.

Між тим, пунктом 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»зупинено на 2007 рік дію ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлений інший розмір допомоги при народженні дитини ніж зазначений у Законі України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», а саме у сумі 8500 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України про визнання неконституційними п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»діючою стала на ряду зі ст.. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і ст.. 12 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».

Однак в зазначених нормах законів по різному визначається розмір допомоги при народженні дитини.

Отже, на час виникнення у позивача права на отримання допомоги існували дві норми закону, які встановлювали різний розмір допомоги при народженні дитини.

При цьому колегія суддів зазначає, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку про небгрунтованість вимог позивача про стягнення допомоги при народженні дітей, оскільки позивачу була призначена допомога при народженні дітей відповідно до положень статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яка діяла на час виникнення у позивача права на отримання такої допомоги і не була визнана неконституційною.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виходячи з висновків Конституційного Суду України наведених у рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) до даних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який був прийнятий пізніше Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»в редакцій, що діяла на момент виникнення у позивача права на отримання допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги позивача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно приписів ч. 7 ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, п. «З»ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 «Про державне мито»з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів приймає рішення про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008). Пільг щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 4 зазначеного Декрету, відповідач не має.

Керуючись ст.ст. 89, 160, 195, п.3 ст.198, 200, ч.ч. 1, 4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.07.2009р. по справі№2-а-659/09/1615 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, яка сплачується на користь ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», в редакції, що діяла до 01.01.2008 року та провести відповідні виплати за 2007 рік з 07 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.07.2009р. по справі№2-а-659/09/1615залишити без змін.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районої ради м. Кременчука Полтавської області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. (одержувач: УДК у Жовтневому районі м. Харкова, код ОКПО 24134113, банк: ГУДКУ у Харківській області, МФО 85011, рахунок 31412537700008).

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 16.03.2010 р.