Рішення № 97819014, 22.06.2021, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/362/21

Провадження № 2-др/697/4/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Скирди Б.К.,

за участю секретаря с/з - Васянович Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Канів, Черкаської області питання про ухвалення додаткового рішення за заявою представника ТОВ «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна А.Є. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АТБ-Маркет» про визнання невірною та зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2021 позивач ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до ТОВ «АТБ-Маркет» (далі також - відовідач) про визнання невірною та зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач просив суд: - поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права; - визнати формулювання причини звільнення позивача по пункту 3 статті 40 КЗпП України - невірною; - змінити формулювання звільнення позивача, вказавши формулювання звільнення згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України; - стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 26.06.2019 по день фактичного виконання відповідачем рішення суду.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.05.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АТБ-Маркет» про визнання невірною та зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено повністю.

11.06.2021 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області від представника ТОВ «АТБ-Маркет» - адвоката Помазкіна А.Є. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме: просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в частині витрат на правничу допомогу, які ТОВ «АТБ-Маркет» понесло у зв`язку з розглядом справи у розмірі 5000 грн.

В обгрунтування своєї заяви адвокат Помазкін А.Є. посилався на те, що ОСОБА_1 має підстави для звільнення від сплати судового збору, який виконує декілька функцій, в тому числі дисциплінуючу, тобто судовий збір певною мірою перешкоджає заявленню необгрунтованих позовів та клопотань, оскільки у разі відмови в позові ці витрати позивачу не компенсуються і, окрім того, йому доведеться відшкодувати витрати, яких зазнав відповідач. Тобто, через наявні пільги для сплати судового збору, на ОСОБА_1 не діє дисциплінуюча функція судового збору, що не перешкоджає заявленню у подальшому ОСОБА_1 безпідставних позовів та скарг.

Розгляд вказаної заяви призначено на 22.06.2021, про судове засідання учасники справи були повідомлені в телефонному режимі, про що складена відповідна довідка.

22.06.2021 засобами електронного зв`язку та цього ж дня через канцелярію суду позивачем подано письмове заперечення до заяви про ухвалення додаткового рішення, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість поданої представником ТОВ «АТБ-Маркет» - адвокатом Помазкіним А.Є. поданої заяви про ухвалення додаткового рішення, просив вказану заяву залишити без задоволення.

В судовому засіданні позивач просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення з підстав, викладених у письмових запереченнях до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подавав.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 ЦПК України.

Частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми процесуального права, суд виходить з наступних мотивів.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 133 ЦПК України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У статті 137 ЦПК України визначені витрати на професійну правничу допомогу: 1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 23.11.2020 по справі № 638/7748/18 зроблені наступні правові висновки стосовно розгляду заяв про стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу:

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В даному випадку, представником відповідача подані наступні обґрунтування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу: договір № 08/02 - 19/1 про надання правової (правничої) допомоги, укладений між Адвокатським об`єднанням «Альянс» та ТОВ «АТБ-Маркет»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Помазкіним А.Є. ; витяг з наказу Адвокатського об`єднання «Альянс» від 29.03.2019 № 3-к про прийняття на роботу Помазкіна А.Є. ; довіреність № 01/12/20-1 від 01.12.2020 на представництво адвокатом Помазкіним А.Є. інтересів ТОВ «АТБ-Маркет» в судах; додаткову угоду до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019; акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019 та Додаткової угоди б/н від 05.04.2021 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019; платіжне доручення № 454388 від 07.06.2021 на суму 900000 як оплату по договору № 08/02-19/1 від 08.02.2019.

У відзиві на позов, який поданий до суду під час розгляду справи, відповідачем було зазначено орієнтований розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Однак, при вирішенні питання щодо стягнення з ОСОБА_1 судових витрат в частині витрат на правничу допомогу, які ТОВ «АТБ-Маркет» понесло у зв`язку з розглядом справи у розмірі 5000 грн., судом враховується, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 02.03.2021, розмір доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік (2020 рік) становить 3258,72 грн., що свідчить про те, що розмір судових витрат на правничу допомогу, які адвокат Помазкін А.Є. просить стягнути на користь ТОВ «АТБ-Маркет», більше, ніж у півтора рази перевищує розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Самий позов ОСОБА_1 обґрунтовувався, крім іншого, також скрутним його матеріальним становищем.

Крім цього, оцінка матеріального стану ОСОБА_1 надавалася судом при постановленні ухвали від 09.03.2021 про прийняття до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі, звільнивши позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви у вказаній справі.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету" ("Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), № 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), виключно відповідно до ЦПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд також вважає, що підставою для стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу не може слугувати його звернення до суду з позовом про визнання невірною та зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки звернення до суду за захистом охоронюваного законом права є передбаченим законом правом кожної особи, реалізація якого не може бути поставлена у вину.

Вищевказані обставини дозволяють суду, застосувавши принципи верховенства права та справедливості вважати, що фактично стягнення з позивача суми понесених відповідачем судових витрат є надмірним та несправедливим грошовим тягарем для особи, яка намагається захищати власні інтереси, хоча й у задоволенні позовних вимог якої судом було відмовлено.

Відтак, суд виходить з того, що покладення на позивача витрат на правничу допомогу, розмір яких більше, ніж у півтора рази перевищують розмір річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, покладе на позивача надмірний тягар, невиправдано погіршить його матеріальне становище та не буде відповідати міркуванням розумності та справедливості, а тому суд вважає за необхідне звільнити позивача від сплати на користь ТОВ «АТБ-Маркет» витрат на професійну правничу допомогу адвоката Помазкіна Артема Євгеновича у справі № 697/362/21.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від сплати на користь ТОВ «АТБ-Маркет» витрат на професійну правничу допомогу адвоката Помазкіна Артема Євгеновича у справі № 697/362/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АТБ-Маркет» про визнання невірною та зміну формулювання причини звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено 23.06.2021.

Головуючий Б . К . Скирда