Рішення № 97818901, 22.06.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/484/21

Провадження №2/568/797/21

22 червня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

Суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

представник ОСОБА_1

розглянувши матеріали цивільної справи

за позовом ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )

до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області (адреса:35500, вул.І.Франка, 11, м.Радивилів, Рівненської області)

про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки проведення повного розрахунку при звільненні працівника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому з врахуванням письмових пояснень, просила стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 15.05.20 р. по 22.06.21 р. в сумі 161121,82 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що її було звільнено із займаної посади. Рішенням суду від 15.05.20 р. у справі № 439/229/20 стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.12.19 р. по 15.05.20 р. Станом на день зверненя в суд з даним позовом кошти не виплачені.

Вважає, що невиконання рішення суду є підставою для стягнення невиплаченої заробітної плати за весь період невиплати.

Позивачем проведено розрахунок середнього заробітку із врахуванням коригуючого коефіцієнту у зв`язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, що становить 161121,82 грн. за період 272 робочих дні.

Ухвалою від 11.05.21 р. позовну заяву прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 01.06.21 р. відкладено розгляд справи на 22.06.21 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задоволити повністю.

В судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судова влада та телефонограмою.

Враховуючи, що відповідач в жодне судове засіданні не з`явився, клопотань про відкладення не подав, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи без участі відповідача.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд враховує наступне.

ОСОБА_2 , відповідно до наказу начальника відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області №76-К від 31 серпня 2011 року прийнята на роботу в порядку переведення з посади вихователя Бугаївського НВК «школа 1 - го ст. - садка» на посаду завідувачки Бугаївського дошкільного навчального закладу (ДНЗ) «Дивосвіт» з 01 вересня 2011 року з оплатою праці згідно штатного розпису.

27.12.2019 ОСОБА_2 подала заяву на ім`я в.о. начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області Казмірчука В.Р., у якій просила звільнити її із займаної посади, шляхом переведення на посаду завідувача Бугаївського ДНЗ «Дивосвіт» Бугаївської сільської ради з 31.12.2019 р.

Відповідно до п. 5 Наказу від 27 грудня 2019 року №61-к в.о начальника відділу освіти, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області, ОСОБА_2 , завідуючу Бугаївським ДНЗ «Дивосвіт», звільнено шляхом переведення на посаду завідуючої Бугаївським ДНЗ «Дивосвіт» Бугаївської сільської ради.

З наказу вбачається, що трудовий договір із ОСОБА_2 припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - у зв`язку із переведенням працівника, за його згодою в іншу установу.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області у справі № 439/229/20 від 15.05.20 р. стягнуто з відділу освіти, культури, туризму, молоді і спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_2 13 628 грн. компенсацію за невикористану щорічну відпустку; 39 206, 54 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку (за період з 31.12.2019 по день ухвалення рішення - 15.05.2020).

Вказане рішення набрало законної сили, а тому обставини встановлені під час розгляду справи № 439/229/20 мають преюдиційне значення даної справи.

Листом № 01-17/21 від 15.03.21 р. відділ освіти повідомив позивача про відсутність коштів для виплати їй 68334 грн. заборгованості.

Оскільки, кошти не виплачені, позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 15.05.20 року по день ухвалення судового рішення в сумі 161121,82 грн.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Вказаною нормою права встановлено, що у разі вирішення судом спору про розміри належних працівнику сум на його користь, роботодавець не звільняється від оплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.

Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.19 р. у справі № 296/1390/18.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Таким видом доходу визначено, зокрема, заробітну плату (грошове забезпечення).

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Враховуючи зазначені законодавчі положення та виходячи із того, що рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 15.05.20 р. у справі № 439/229/20 стягнуто з відповідача, серед іншого, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.19 р. по 15.05.19 року, а остаточний розрахунок з позивачем не проведено, суд дійшов висновку, що період з 15.05.21 р. по 22.06.21 р. є періодом затримки повного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановю КМ України № 100 від 08.02.1995 р., нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Суд враховує, що рішенням від 15.05.20 р. у справі № 439/229/20, яке набрало законнї сили, визначений розмір середнього заробітку ОСОБА_2 в сумі 426,158 грн.

Здійснивши розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15.05.20 р. по 22.06.21 р., що становить 283 робочих дні, суд дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки складає 120602,7 грн.

Разом з тим, суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин даної справи, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості.

Визначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було би передбачити.

Тому, суд вважає справедливим, пропорційним, таким, що відповідатиме обставинам даної справи, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 60301,5 грн. за весь період прострочення виплати при звільненні позивачці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 р. у справі № 711/4010/13-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської районної державної адміністрації Рівненської області - задоволити частково.

Стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської державної адмінстрації Рівненської області (Рівненська обл., м. Радивилів, вул. І.Франка, 11, код 02145872) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 60301,5 грн. за період з 15.05.20 р. по 22.06.21 р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Радивилівської державної адмінстрації Рівненської області (Рівненська обл., м. Радивилів, вул. І.Франка, 11, код 02145872) в дохід держави 2270 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Рівненський апеляційний суд через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 23.06.21 р.

Суддя А.О. Сільман